Справа «MİHR Foundation проти Туреччини» (прес-реліз)

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

22 Травня 2019
|
272
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 171 (2019)
07.05.2019

Ліквідація фонду через його недостатні фінансові ресурси не порушила Конвенцію

У сьогоднішньому рішенні Палати в справі MİHR Foundation проти Туреччини (заява №. 10814/07) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив, що не було порушення статті 11 (свобода зібрань та асоціацій) Європейської конвенції з прав людини.

Справа стосувалася ліквідації фонду MİHR ( Medeniyet, İrfan, Hayır, Refah Vakfı – фонд цивілізації, знання, добробуту і процвітання) на підставі того, що його фінансових ресурсів було недостатньо для покриття його витрат і виконання своїх зареєстрованих цілей.

Суд виявив, зокрема, що факт вимоги від фонду-заявника задовольняти мінімальні фінансові критерії витікала з необхідності збереження ефективності і довіри до системи фондів громадського інтересу в Туреччині. Він вважав, що причини, надані національними судами, – для виявлення того, що фонд-заявник був ліквідований через фінансові труднощі – були доречними і достатніми, цей захід відповідав нагальній суспільній потребі, був пропорційним переслідуваним законним цілям і тому був необхідним в демократичному суспільстві.

Крім того, Суд не помітив відсутності справедливості у провадженні в національному суді. Він відхилив частину заяви стосовно статті 6 (право на справедливий судовий розгляд) вважаючи її явно необґрунтованою.

Основні факти

Заявником є фонд, відомий за абревіатурою MİHR ( Medeniyet, İrfan, Hayır, Refah Vakfı – фонд цивілізації, знання, добробуту і процвітання). Він був зареєстрований як турецький фонд у 1989 році з головними цілями надання допомоги тим, кому потрібна допомога в сферах ісламу, сучасних технологій та ядерної фізики, організації занять, створення університетів або приєднання до існуючих університетів.

У 2005 році районний суд м. Анкара видав наказ про ліквідацію MİHR на підставі того, що його ресурси були недостатніми для покриття його витрат, а також того, що вона вже не була здатна виконати свої зареєстровані цілі. Його фінансові активи були передані іншому фонду, який переслідував подібні цілі. Рішення Касаційного суду було підтверджене у 2006 році.

У 2014 році запит фонду про перереєстрацію був відхилений національними судами. З січня 2018 року окрема апеляція очікувала рішення Конституційного суду Туреччини.

Скарги, процедура та склад Суду

Посилаючись, зокрема, на статті 6 (право на справедливий судовий розгляд) та 11 (свобода зібрань і об’єднань), фонд-заявник скаржився на його ліквідацію.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 26 лютого 2007 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Robert Spano (Iсландія), Голова,

Paul Lemmens (Бельгія),

Işıl Karakaş (Туреччина),

Julia Laffranque (Eстонія),

Stéphanie MourouVikström (Moнако),

Ivana Jelić (Чорногорія),

Arnfinn Bårdsen (Норвегія),

а також Hasan Bakırcı, заступник Секретаря Секції.

Рішення Суду

Стаття 11 (Свобода зібрань та об’єднань)

Спочатку Суд зазначив, що фонд MİHR не був ліквідований у зв’язку з його статутом або будь-якою несумісною діяльністю, але був оголошений ліквідованим тому, що він вже не міг дозволити собі здійснювати свою діяльність для переслідування своїх зареєстрованих цілей. Національні цивільні суди виявили, що він вже не робив нічого для виконання своїх цілей, оскільки він вже не мав жодних активів, за винятком двох будівель, які створювали свій єдиний дохід від невеликого доходу з нерухомості, будь-які пожертвування, які вони отримували, були мінімальними, дохід, зазначений у його балансі як до, так і після процедури ліквідації, був незначним, а його публікаційна діяльність або радіомовлення були обмежені, переважно з економічних причин.

Суд далі зазначив, що цілі фонду-заявника, які були чітко викладені у його статуті, а саме «дослідження, консультації та публікації в сфері основних природничих або суспільних наук, створення університетів або факультетів з метою проведення таких досліджень, економічної і комерційної діяльності, різних видів соціальної допомоги тощо», відповідали цілям корисності для суспільства або загального інтересу. Він вважав, що очікування від фонду-заявника, що він повинен задовольняти мінімальні фінансові критерії, було обґрунтоване необхідністю збереження ефективності та довіри системи фондів громадського інтересу в Туреччині.

Отже, Суд дійшов висновку – без упередженого ставлення до питання відновлення фонду-заявника, яке все ще розглядалося в національних судах -, що причини, надані для виявлення того, що фонд-заявник був ліквідований через фінансові труднощі, «були доречними і достатніми». Цей захід відповідав нагальній суспільній потребі, був пропорційний переслідуваним законним цілям і тому був необхідним у демократичному суспільстві. Тому не було порушення статті 11 Конвенції.

Стаття 6 (право на справедливий судовий орган)

Суд виявив, що районний суд м. Анкара уважно перевірив, відповідно до вимог змагального провадження, висновки експертів за запитом сторін, у тому числі фонду, і врахував їх під час оцінювання доказів, як це було викладене в його достатньо обґрунтованому рішенні. З урахуванням всієї інформації, наданій йому, Суд дійшов висновку, що вибір експертів і оцінювання їх звітів не продемонстрували відсутність справедливості у провадженні в національному суді. Відповідно, ця частина заяви була явно необґрунтованою в значенні статті 35§3 Конвенції.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту