Справа «Махмудова проти Росії»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

22 Грудня 2020
|
1 119
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 344, (2020)
01.12.2020

Makhmudova проти Росії (№. 61984/17)

Заявниця, Амінат Махмудова (Aminat Makhmudova), є громадянкою Естонії, яка народилася в 1987 році і мешкає в Хаабнееме (Естонія).

Справа стосувалася спроб заявниці домогтися виконання в Російській Федерації наказу про повернення їй дітей.

Між 2010 до 2014 роками в заявниці з її тогочасним чоловіком, А., громадянином Росії, народилися двоє дітей. Діти мали громадянство Росії та Естонії та мешкали в обох державах. В 2016 році А. вивіз дітей без її згоди з Естонії в Дагестан в Росії для того, щоб мешкати там.

9 лютого 2016 року заявниця відкрила провадження за Гаазькою конвенцією від 1980 року про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей в Естонії для повернення дітей. 5 липня 2016 року заявниця розірвала шлюб з А. та отримала опіку над дітьми.

20 січня 2017 року в остаточному рішенні російські суди наказали повернути дітей та здати їх паспорти. Процедура правозастосування розпочалась у березні 2017 року під егідою судових приставів у Дагестані. А. повідомив заявницю, що вона повинна приїхати в Дагестан для  того, щоб відбулася передача. Передача не відбулася. В травні 2017 року знову було здійснено спробу виконання рішення. А. уникнув передачі незважаючи на те, що заявниця приїхала в Дагестан.

Заявниця подала запит до Федеральної служби судових приставів для забезпечення виконання рішення незалежною групою. Вона також оскаржила рішення судових приставів в Дагестані стверджуючи про упередженість. В вересні 2017 року примусове виконання було передане до Федеральної служби судових приставів. В листопаді 2017 року була здійснена третя спроба виконати рішення суду, але від неї відмовились після двох годин, проведених в компанії дітей.

В 2019 році заявниця відкрила провадження для передачі дітей під її опіку незалежно від їх побажань, особливо в світлі відмови А. від співпраці. Ця заява була відхилена. Це відхилення заяви було підтримане по апеляції.

Покладаючись на  статтю 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Європейської Коненції заявниця скаржилася на те, що нездатність органів влади Росії забезпечити повернення її дітей порушила її права.

Порушення статті 8

Справедлива сатисфакція: 12 500 євро (моральна шкода) та 4 000 євро (видатки і витрати).

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту