Справа «Масларова проти Болгарії» (прес-реліз)

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

8 Лютого 2019
|
4 430
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 045 (2019)
31.01.2019

Зауваження двох громадських діячів порушили право на презумпцію невинуватості міністра, звинуваченого в розкраданні

У сьогоднішньому рішенні Палати в справі «Масларова проти Болгарії» (заява №. 26966/10) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив, що мало місце: порушення статті 6 §2 (презумпція невинуватості) Європейської конвенції з прав людини та порушення статті 13 (право на ефективний засіб судового захисту).

Справа стосувалася скарги, поданої пані Масларовою, яка була Міністром праці та політики працевлаштування з 2005 до 2009 року, щодо неповаги до її права на презумпцію невинуватості на підставі зауважень, зроблених певними політичними діячами та судовими посадовими особами, і переданих пресі щодо кримінального провадження проти неї за розкрадання державних коштів.

Суд виявив, зокрема, що, зауваження, зроблені прес-секретарем Генеральної Прокуратури під час прес-конференції, присвяченої провадженню, про яке йде мова,- та членом парламенту, який також був заступником голови спеціальної парламентської комісії з розслідування витрат попереднього уряду, порушили право пані Масларової на презумпцію невинуватості, оскільки вони вийшли за межі звичайного передавання інформації.

Суд також встановив, що жоден ефективний національний засіб судового захисту не був доступний для пані Масларової.

Суд відхилив скарги щодо коментарів, висловлених Прем’єр-міністром та запити про призупинення парламентської недоторканності, подані Генеральним прокурором до Національної Асамблеї через офіційні канали, виявивши, що вони були явно необґрунтованими.

Основні факти

Заявник, Емілія Масларова, є громадянкою Болгарії, яка народилася в 1949 році і мешкає в м. Софія. У серпні 2008 року члени асоціації подали скаргу до прокуратури щодо порушень у зв’язку з реконструкцією колишнього медичного центру. Наступного року прокуратура відкрила кримінальне провадження проти невідомих осіб за зловживання повноваженнями і розкрадання державних коштів, а через три місяці прокурор звернувся до Національної Асамблеї з проханням призупинити недоторканність пані Масларової від переслідування в судовому порядку для того, щоб їй було можливо офіційно пред’явити обвинувачення. Наступного дня сама пані Масларова погодилася на кримінальне провадження проти неї. Того ж дня в пресі була розповсюджена інформація, а також  були розповсюдженні ряд звітів на цю тему. Зокрема, прес-секретар Генеральної Прокуратури провів прес-конференцію з питань кримінального провадження, а його коментарі були взяті до уваги декількома ЗМІ і повідомлені в національній радіостанції.

У лютому 2010 року пані Масларовій було пред’явлено обвинувачення в розкраданні державних коштів. Її обвинувачували в розкраданні в цілому близько 5643 847, 13 євро (EUR) для себе і двох передбачуваних спільників. Наступного дня газета «24 Hours» опублікувала статтю, в якій було повідомлено, що Прем’єр-міністр стверджував, що він був переконаний в тому, що звинувачення проти Масларової будуть видані тому, що все було очевидно.

Наступного місяця газета «Politika» опублікувала інтерв’ю з членом Національної Асамблеї, який був заступником голови спеціальної парламентської комісії з розслідування витрат попереднього уряду. Стаття вказувала на те, що депутат повідомив, зокрема, що це був типовий приклад корупції та недотримання закону про державні договори про закупівлі,  укладені старшим членом виконавчої влади, тобто Міністром, про якого йде мова. У березні 2018 року кримінальне провадження все ще тривало.

Скарги, процедура та склад Суду

Посилаючись на статтю 6 §2 (презумпція невинуватості) та статтю 13 (право на ефективний засіб судового захисту) пані Масларова стверджувала, що прес-секретар Генеральної Прокуратури, Прем’єр-міністр і вищезазначений член парламенту порушили її право на презумпцію невинуватості, а також те, що не було доступного жодного ефективного національного засобу судового захисту для неї для того, щоб подати скаргу.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 22 квітня 2010 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Ангеліка Нусбергер (Німеччина), Голова ,

Йонко Грозев (Болгарія),

Сіофра O’Лірі (Ірландія),

Mартіньш Miтц (Латвія),

Габріел Куцко-Штадлмайер (Австрія),

Летіф Хюсейнов (Азербайджан),

Ладо Чантурія (Грузія),

а також Клаудія Вестердік , Секретар секції.

Рішення Суду

Стаття 6 § 2 (презумпція невинуватості)

Скарги на запит Генерального Прокурора та зауваження Прем’єр-міністра

Стосовно запиту Генерального Прокурора від 5 листопада 2009 року, він намагався отримати призупинення недоторканності пані Масларової за допомогою рішення парламенту для того, щоб отримати можливість відкрити кримінальне провадження. Він був відправлений до Національної Асамблеї через офіційні канали, а не до широкої громадськості через ЗМІ. Він був складений у такий спосіб, щоб представити всю необхідну інформацію для того, щоб члени парламенту вирішили, чи призупиняти недоторканність пані Масларової.

Отже, Суд вважав, що запит Генерального Прокурора відображав існування підозри щодо пані Масларової, а також те, що він не порушив її право на презумпцію невинуватості. Таким чином, ця скарга була явно необґрунтованою.

Стосовно зауважень Прем’єр-міністра, пані Масларова посилалася на статтю, опубліковану в щоденній газеті «24 Hours», щодо кримінального провадження проти неї. Суд зазначив, що оскаржене речення було написано у формі непрямої мови і, таким чином, відображало тлумачення автором статті зауваження Прем’єр-міністра. Отже, Суд вважав, що не було встановлено, що зауваження, які автор приписував Прем’єр-міністру, були фактично висловлені ним. Таким чином, ця скарга була явно необґрунтованою.

Скарги на зауваження Генеральної Прокуратури та члена парламенту

Стосовно зауважень прес-секретаря Генерального Прокурора, вони були висловлені під час спеціальної прес-конференції на тему кримінального провадження проти пані Масларової, яка відбулася наступного дня після подання запиту про призупинення її недоторканності і того самого дня, коли вона погодилася на те, щоб її переслідували в судовому порядку, в той час, коли громадськість виявляла великий інтерес до справи.

Таким чином Суд вважав, що за цих обставин і з урахуванням його посади прес-секретаря Генеральної Прокуратури, він був зобов’язаний вжити необхідних запобіжних заходів для уникнення плутанини щодо значення його зауважень у зв’язку з кримінальним провадженням. Проте зауваження прес-секретаря вийшли за межі звичайної інформації, оскільки вони однозначно вказували на те, що пані Масларова була відповідальною за розкрадання державних коштів, яке полягало в укладенні угоди про виконання державного замовлення з фірмою одного з її друзів.

Стосовно члена парламенту, він був членом Національної Асамблеї та заступником голови спеціальної парламентської комісії з розслідування витрат попереднього уряду, в якій пані Масларова була міністром праці та політики зайнятості. В інтерв’ю, опублікованому 26 березня 2010 року, присвяченому роботі спеціальної комісії, член парламенту посилався на триваюче кримінальне провадження проти пані Масларової зазначаючи її ім’я та її статус міністра, а також описуючи звинувачення як особливо яскравий приклад порушення законодавства про державні закупівлі та корупцію. Суд визнав, що член парламенту дав інтерв’ю як заступник голови цієї комісії, а також те, що він прагнув роз’яснити його роль в комісії та звернути особливу увагу на угоди про державні закупівлі, які, як він вважав, постраждали від значних порушень. Проте, Суд вважав, що його зауваження вийшли за межі звичайної передачі інформації і широка громадськість могла тлумачити їх як категоричне підтвердження високопосадовим державним службовцем провини пані Масларової в контексті кримінального провадження за розкрадання.

Отже, Суд визнав, що зауваження прес-секретаря Генерального Прокурора і члена парламенту порушили право пані Масларової на презумпцію невинуватості. Таким чином, мало місце порушення статті 6 § 2 Конвенції у зв’язку з цим.

Стаття 13 (право на ефективний засіб судового захисту)

Після розгляду питання прийнятності Суд визнав, що жоден з запропонованих урядом засобів судового захисту не міг складати національний засіб судового захисту, який був би достатньо ефективним у цій справі. Таким чином, Суд виявив, що уряду Болгарії не вдалося спростувати докази пані Масларової стосовно того, що для неї не було доступно жодних національних засобів судового захисту для забезпечення її права на презумпцію невинуватості. Таким чином, мало місце порушення статті 13 разом зі статтею 6§ 2 Конвенції.

Стаття 41 (справедлива сатисфакція)

Суд постановив, що Болгарія повинна виплатити заявникові 5000 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди і 3000 євро відшкодування видатків і витрат.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту