Справа «Маріна проти Румунії»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

5 Червня 2020
|
3 581
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 144, (2020)
26.05.2020

Трансляція радіопрограмою передбачуваної інформації про приватне та сімейне життя співробітника поліції не була питанням, яке викликає інтерес в суспільства

У сьогоднішньому рішенні Палати в справі Marina проти Румунії (заява № 50469/14) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив порушення статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Європейської конвенції з прав людини.

Справа стосувалася радіопрограми, під час якої був зачитаний лист, що містить особисту інформацію про пана Marina та його колишню дружину, без їх відома та з ініціативи сестри заявника.

Після трансляції радіостанція була зобов’язана опублікувати спростування, коли стало зрозуміло, що інформація про пана Marina була неправдивою. Проте позов про цивільну відповідальність, поданий паном Marina проти радіостанції був відхилений, оскільки окружний суд вважав, що коли мова йшла про питання, які викликають інтерес суспільства, стосовно громадських діячів, ці особи повинні продемонструвати вищий рівень толерантності з огляду на їх положення в суспільстві. У той час пан Marina був начальником поліції, не відомим громадськості.

Суд встановив, що національний суд належним чином не зважив конкуруючі права: право  передавати ідеї та право на захист свого права та репутації.

Суд встановив, зокрема, що під час встановлення балансу між інтересами в справі національний суд не врахував фактичний зміст інформації, її внесок у дебати, які викликають загальний інтерес, або відсутність фактичної основи. Окружний суд не пояснив, як лише факт займання посади начальника поліції зменшував його очікування захисту свого приватного життя.

Проте Суд оголосив скаргу пана Marina відповідно до статті 6§1 (право на справедливий судовий розгляд), в якій було поставлена під сумнів неупередженість двох суддів окружного суду, явно необґрунтованою.

Основні факти

Заявник, Viorel Marina, є громадянином Румунії 1968 року народження. Він мешкає в м. Плоєшті (Румунія). У відповідний час він був начальником у поліції повіту Прахова.

У червні 2011 року двоє радіоведучих під час прямої трансляції зачитали лист, надісланий сестрою пана Marina до радіостанції. Того ж дня він та його колишня дружина пішли до головного офісу радіостанції і поскаржилися на порушення їх права на повагу до приватного життя вказавши, що були зроблені наклепницькі заяви проти них без їх згоди чи перевірки. Дійшовши висновку, що відправник повідомив неправду, протягом чотирьох днів радіостанція транслювала спростування. Вона також запросила пана Marina використати своє право на відповідь, але він відмовився.

В серпні 2011 року колишня дружина пана Marina подала позов до радіостанції вимагаючи відшкодування за шкоду її репутації. Вона виграла свою справу і радіостанції було наказано виплатити їй збитки.

В серпні 2012 року пан Marina також подав позов проти радіостанції про відшкодування збитку, що виник в результаті цивільного правопорушення. Наступного року суд наказав радіомовнику виплатити 4500 євро відшкодування збитків  виявивши, що програма завдала шкоди його репутації та приватному життю особливо з огляду на той факт, що він, як начальник поліції, мав обов’язок гарантувати, щоб його репутація залишалася зразковою. Присуджена винагорода була виплачена йому трьома платежами.

Тим часом радіостанція оскаржила рішення в окружному суді Прахова і її апеляція була підтримана. Таким чином позов пана Marina був відхилений.

Окружний суд вважав, що він не зазнав жодних збитків вказавши, зокрема, що ведучі лише зачитали лист третьої сторони, а також те, що радіо не вчинило жодної протиправної дії. Він додав, що коли мова йшла про питання, які викликають інтерес суспільства, стосовно громадських діячів, ці особи повинні продемонструвати вищий рівень толерантності з огляду на їх положення в суспільстві. Наприкінці Суд зазначив, що пан Marina не скористався своїм правом на відповідь. Це рішення було прийняте колегією суддів, двоє з яких розглядали справу, яку раніше відкривала колишня дружина пана Marina. Заява цих двох суддів про відвід була відхилена окружним судом на початку провадження.

В лютому 2015 року суд першої інстанції м. Плоєшті призначив повернення суми, яку радіостанція виплатила пану Marina. З цією метою проти нього була відкрита процедура правозастосування.

Скарги, процедура та склад Суду

Посилаючись на статтю 6 (право на незалежний та неупереджений судовий орган) пан Marina стверджував, що окружний суд Прахова не був неупередженим через присутність двох суддів, які виносили постанову у цивільній справі, яку відкрила його колишня дружина проти радіостанції.

Він також скаржився на шкоду його репутації згідно зі статтею 8 (право на повагу приватного та сімейного життя).

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 24 жовтня 2014 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Jon Fridrik Kjølbro (Данія), Голова,

Iulia Antoanella Motoc (Румунія),

Branko Lubarda (Сербія),

Carlo Ranzoni (Ліхтенштейн),

Stéphanie Mourou-Vikström (Монако),

Jolien Schukking (Нідерланди),

Péter Paczolay (Угорщина),

а також Andrea Tamietti, секретар Секції.

Рішення Суду

Стаття 6 § 1 (право на незалежний та неупереджений судовий орган)

Щодо передбачуваної відсутності неупередженості двох суддів окружного суду Суд зазначив, що пан Marina та його колишня дружина стверджували в національних судах про порушення їх права на захист репутації та недоторканності приватного життя, вони по суті є особистими аспектами, які повинні були бути встановлені та оцінені судами з огляду на особисті обставини двох осіб та інформацію про них, що транслюються по радіо.

Два  провадження розглядалися в двох різних аспектах: у кожному з них окружний суд повинен був визначити, чи існують елементи цивільно-правової відповідальності виходячи з особливої особистої ситуації кожного із заявників. Це оцінювання було зроблене на основі доказів, які були надані та обговорені на слуханні з урахуванням того, як заяви сестри пана Marina вплинули на відповідне особисте становище пана Marina та його колишньої дружини. Дві справи не були підтверджені одними і тими ж доказами і окружний суд оцінив сутність позову пана Marina в світлі його тверджень щодо вторгнення в його приватне життя та доказів, які він надав. Наприкінці, пан Marina на жодному етапі провадження не подавав запит про відвід двох суддів для того, щоб висловити свої сумніви в їх неупередженості.

Отже, Суд вважав, що побоювання пана Marina не були об’єктивно обґрунтовані.

Крім того, він не знайшов жодних доказів того, що два судді  проявили будь-яке особисте упереджене ставлення.

Таким чином ця скарга була явно необґрунтованою (стаття 35§ 3 (а) та  4 Конвенції) і була відхилена.

Стаття 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя)

Що стосується змісту листа, про який йде мова, Суд зазначив, що його метою було надання інформації про приватне життя колишньої дружини пана Marina, в ньому вказувалося, що пан Marina відмовився відвідати релігійні обряди після смерті батька, а також те, що він подав фінансовий позов проти сім’ї. Він також містив образливі описи пана Marina.

Стосовно судового рішення, винесеного окружним судом, Суд зазначив, що воно характеризувало тему, яка розглядалася в програмі, як питання загального інтересу, а саме – стигматизація негативних аспектів соціальної реальності. Проте текст, оприлюднений таким чином, був зосереджений на сімейному житті пана Marina і, ймовірно, розкрив аспекти його приватного життя, які неможливо вважати такими, що сприяють «дебатам з питань, що складають загальний інтерес» для суспільства.

Крім того, покладаючись на прецедентне право Суду окружний суд з посиланням на громадські функції пана Marina вказав в загальних рисах, якщо мова йшла про питання, які викликають інтерес суспільства, стосовно громадських діячів, ці особи повинні продемонструвати вищий рівень толерантності з огляду на їх положення в суспільстві.  Отже, суд повинен був пояснити, чому лише факт займання посади начальника поліції зменшував його очікування захисту свого приватного життя; він не був відомий громадськості.

Окружний суд не коментував минулу поведінку пана Marina vis-à-vis  ЗМІ, але не існувало жодних доказів того, що раніше він проявляв толерантність або самовдоволення стосовно публікації аспектів, які стосуються його приватного життя; його негайна реакція на трансляцію фактично виявились вказівкою на протилежне.

Крім того, незважаючи на те, що це була сатирична радіопрограма, суд повинен був провести  перевірку з врахуванням відмінностей змісту тверджень з метою визначення рівня, в якому дані про приватне життя пана Marina та використана мова фактично сприяли дискусії з питань, що складають інтерес суспільства. Суд зазначив, що надана таким чином інформація була образливою і мала потенційні наслідки для іміджу та репутації пана Marina.

Наприкінці, ведучі програми прочитали лист без будь-якої перевірки. Проте, після перевірки виявилось, що інформація не відображала реальність.

Отже, Суд встановив, що національний суд належним чином не встановив баланс між правом передавати ідеї, з одного боку, і правом на захист репутації та прав інших осіб – з іншого.

Він також зазначив, що перевірка занадто загального характеру призвела до того, що окружний суд не взяв до уваги деякі аспекти справи, і, таким чином, вважав, що в справі розглядалася дискусія, яка складала загальний інтерес, а також те,  що пан Marinа належав до тієї категорії осіб, очікування конфіденційності яких не може бути обмежене. Крім того, сам зміст інформації, її внесок у дебати з питання загального інтересу та його недостатня основа в реальності не були враховані  під час встановлення балансу між конкуруючими інтересами.

Таким чином, Суд встановив, що окружний суд не дотримався своїх позитивних зобов’язань відповідно до статті 8 Конвенції і мало місце порушення цього положення.

Справедлива сатисфакція (Стаття 41)

Суд постановив, що Румунія повинна виплатити пану Marina 2 000 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди та 100 євро відшкодування видатків і витрат

Рішення доступне лише французькою мовою.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту