Справа «Марілена-Кармен Попа проти Румунії»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової та Юлії Ісаєвої.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

10 Березня 2020
|
952
|

Текст рішення (CASE of Marilena-Carmen Popa v. Romania, аpplication no. 1814/11) мовою оригіналу можна переглянути за посиланням.

 

ЧЕТВЕРТА СЕКЦІЯ

СПРАВА «MARILENA-CARMEN POPA ПРОТИ РУМУНІЇ»

(Заява № 1814/11)

РІШЕННЯ

СТРАСБУРГ

18 лютого 2020

Це рішення набуде статусу остаточного відповідно до  умов, визначених у частині 2 статті 44 Конвенції. Рішення може підлягати редакційним виправленням.

У справі Марілена-Кармен Попа проти Румунії,

Європейський суд з прав людини (Четверта Секція), засідаючи Палатою, до складу якої увійшли:

Джон Фрідрік Кьолбро (Jon Fridrik Kjølbro), Голова,

Юлія Антоанелла Моток (Iulia Antoanella Motoc),

Карло Ранзоні (Carlo Ranzoni),

Стефані Муру-Вікстром (Stéphanie Mourou-Vikström),

Джордж Раварані (Georges Ravarani),

Джоліен Шюкінг (Jolien Schukking),

ПітерПацолай (Péter Paczolay), судді,

and Андреа Таміетті (Andrea Tamietti), заступник Секретаря Секції,

після обговорення за зачиненими дверима 14 січня 2020,

постановляє рішення, що було ухвалено у той же день:

ПРОЦЕДУРА

  1. Справу було розпочато за заявою № 1814/11, яку 15 грудня 2010 року було подано до Суду проти Румунії на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) громадянкою Румунії – Marilena-Carmen Popa (далі – заявниця).
  1. Заявницю було представлено І. М. Петером, юристом, який практикує у м. Бухарест. Уряд Румунії (далі – Уряд) представляв його Уповноважений – С. Брумар.
  2. Заявниця скаржилася на порушення її права на справедливий судовий розгляд, що гарантовано статтею 6 Конвенції, зокрема, кримінальне провадження, порушене проти неї, було несправедливим, оскільки, з одного боку, вона не була належним чином допитана судом під час касаційного розгляду справи Вищим касаційним судом та правосуддя (далі – суд касаційної інстанції), з іншого боку, вищезгаданий суд скасував її виправдувальний вирок без безпосередньої оцінки усіх доказів, зібраних у справі. Заявниця також стверджувала, що, визначена тривалість (3 роки) іспитового строку щодо звільнення її від відбування покарання з випробуванням суперечила статті 7 Конвенції, ураховуючи порушення судом правил призначення покарання, а саме призначено більш тяжке покарання, ніж це передбачено законом.
  3. 18 вересня 2015 року вищезазначені скарги були надіслані Уряду, а решту заяви було визнано неприйнятною відповідно до пункту 3 Правила 54 Регламенту Суду.
Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту