Справа «Маковей проти Румунії»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

14 Серпня 2020
|
437
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 228, (2020)
28.07.2020

Вердикт за наклеп румунській політичній діячці Macovei призвів до порушення Конвенції

У сьогоднішньому рішенні Палати в справі Macovei  проти Румунії (заява № 53028/14) Європейський суд з прав людини п’ятьма голосами проти двох встановив порушення статті 10 (свобода вираження прав поглядів) Європейської Конвенції з прав людини.

Справа стосувалася визнання заявника відповідальною за наклеп на іншого політика.

Суд встановив, зокрема, що твердження заявника, за допомогою яких вона називала поєднання роботи політичного діяча як адвоката і як члена парламенту прикладом корупції, було суб’єктивною оцінкою та констатацією фактів.

Вона не мала наміру зробити безпідставний напад на іншого політика, який виграв справу про наклеп проти неї, але використала її заяву для того, щоб викласти свою точку зору про корупцію в контексті підтримки нею закону, який не дозволяє особам одночасно працювати адвокатами та членами парламенту.

Апеляційні суди, які скасували рішення першої інстанції про відхилення позову про наклеп, не надали переконливих підстав для своїх висновків і не встановили справедливий баланс між конкуруючими правами, які розглядаються. Покарання – відшкодування збитків та наказ оплатити публікацію остаточного рішення в газетах – також мало стримуючий вплив на її свободу вираження поглядів.

Основні факти

Заявник, Моніка Луїза Маковей (Monica Luisa Macovei), є громадянкою Румунії, яка народилася в 1959 році і мешкає в м. Бухарест (Румунія).

7 вересня 2009 року дві газети опублікували коментарі пані Macovei, колишнього міністра юстиції і члена Європарламенту, про двох інших політиків.

Виступаючи в літньому таборі Демократичної ліберальної партії, до якої вона належала, вона вказала, що двоє політиків соціал-демократів, член Палати депутатів V.P.  та сенатор Д.Ş., працювали адвокатами підписуючи угоди на мільйони євро з державними компаніями з їх виборчих округів, що вона назвала типовим актом корупції за допомогою політичного впливу.

В одній із статей вона також прокоментувала, що не повинно бути можливим працювати адвокатом і в той же час бути членом парламенту, і для цього необхідно прийняти закон.

В жовтні того ж року Д.Ş. відкрив загальне адміністративно-деліктне провадження стверджуючи, що зауваження заявника дискредитували його в очах громадськості та його професійних і політичних партнерів.

В жовтні 2010 року суд першої інстанції відхилив його позов виявивши, що вона здійснювала своє право на свободу вираження поглядів. По апеляції апеляційний суд м. Бухарест задовольнив позов про наклеп зобов’язавши заявника виплатити відшкодування збитків у розмірі близько 2300 євро та опублікувати рішення в загальнонаціональних газетах за власні кошти.

 

В листопаді 2013 року Вищий касаційний суд відхилив апеляцію з питань права заявника та D.Ş.

Він, серед іншого, встановив, що заявник повідомила неправду, коли звинуватила D.Ş. в корупції через поєднання ним роботи адвоката та члена парламенту; була завдана шкода його репутації; заявник перевищила межі прийнятної критики, незважаючи на те, що політики повинні приймати вищий рівень критики; і він не вважав, що відшкодування збитків, присуджене заявникові, будуть стримувати її від подібних дій, хоча публікація судових рішень могла б.

Скарги, процедура та склад Суду

Заявник скаржилася на те, що вирок Вищого касаційного суду порушив її права, захищені статтею 10 (свобода слова).

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 11 липня 2014 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Yonko Grozev (Болгарія), Голова

Faris Vehabović (Боснія і Герцеговина),

Krzysztof Wojtyczek (Польща),

Carlo Ranzoni (Ліхтенштейн),

Stéphanie Mourou-Vikström (Монако),

Georges Ravarani (Люксембург),

Péter Paczolay (Угорщина),

а також Andrea Tamietti, секретар Секції.

Рішення Суду

Суд вважав, що рішення проти заявника складало втручання в її права згідно зі статтею 10 і продовжив перевіряти, чи було це «необхідним в демократичному суспільстві» – одна з причин такого втручання, що відповідає Конвенції.

Повторюючи своє прецедентне право, він, серед іншого, зазначив, що заяви можливо класифікувати як суб’єктивну оцінку, яка не підлягає підтвердженню, і констатацію фактів. Оскільки коментарі заявника були зосереджені на поведінці D.Ş. як політика, а не його особистому житті, Суд встановив, що органи влади мали лише обмежену свободу дій («вузькі межі розсуду») під час оцінювання необхідності втручання.

Він зазначив, що суди дійшли різних висновків: суд першої інстанції виявив, що коментарі заявників були інсинуаціями, в той час як апеляційні суди вважали їх неправдивою констатацією факту, що D.Ş. діяв з наміром отримати незаконну вигоду як адвокат і член парламенту.

Проте, посилаючись на обмежене обґрунтування апеляційних судів Суд виявив, що не може поділяти їх висновки. Він встановив, що твердження заявника були сукупністю суб’єктивних оцінок та констатації факту. Вона використала поведінку двох політиків як приклад «типової корупції за допомогою політичного впливу » в ширшому контексті конфлікту інтересів та на підтримку ідеї вона запропонувала закон, який би не дозволяв поєднувати роль адвоката та члена парламент.

Питання полягало у тому, чи існувала достатньо точна та достовірна фактична підстава, пропорційна характеру та рівню заяв і тверджень заявника.

Стосовно цього він вважав, що деякі її заяви не мали достатньої фактичної підстави, наприклад, передбачуване підписання Д.Ş. або великих контрактів з державними компаніями в його виборчому окрузі та адвокатська практика в той час, коли він був адвокатом і членом парламенту. Фактично, таку інформацію неможливо знайти в твердженнях заявника.

Проте її заяви мали колективний характер, стосувалися і Д.Ş. і V.P, і ілюстрували тип політичної корупції. Вони не були призначені для звинувачення двох політиків в справжній корупції. Крім того, доступна інформація дозволяє припустити, що V.P був членом парламенту і колегою  D.Ş. в адвокатській практиці, коли були підписані вигідні угоди про юридичну допомогу з державними компаніями в виборчому окрузі V.P..

Отже, Суд вважає, що твердження, зокрема, використані вирази, хоча, можливо, й є невідповідно сильними, можливо розглядати як полемічні і дещо перебільшені. З огляду на обставини він виявив, що твердження не були безпідставним особистим нападом на D.Ş. Дійсно, політична викривальна мова часто переливалася в особисту сферу, яка була частиною небезпеки політики та вільного обговорення ідей, які були гарантіями демократичного суспільства.

Розмір збитків та наказ оплати публікацію остаточного рішення також могли мати стримуючий вплив на здійснення нею свого права на свободу вираження поглядів.

Суд дійшов висновку звернувши увагу на недоліки в обґрунтуванні апеляційних судів, їх очевидну нездатність розглянути можливий наслідок класифікації тверджень заявника як колективних за своїм характером для загального контексту, в якому вони були висловлені, а також на стримуючий вплив покарання.

Національним судам не вдалося досягти справедливого балансу між інтересами, які розглядаються, та виявити «нагальну суспільну потребу» для захисту прав D.Ş., ніж прав заявника. Втручання в її права не було необхідним в демократичному суспільстві і мало місце порушення статті 10.

Справедлива сатисфакція (Стаття 41)

П’ятьма голосами проти двох Суд постановив, що Румунія повинна  виплатити заявникові 4505 євро (EUR)  відшкодування матеріальної шкоди, 2000 євро відшкодування моральної шкоди і 3 000 євро відшкодування видатків і витрат.

Окремі думки

Суддя Carlo Ranzoni висловив особливу негативну думку, до якої приєднався суддя Stéphanie Mourou-Vikström.

Суддя Stéphanie Mourou-Vikström також висловила особливу негативну думку. Суддя Krzysztof Wojtyczek висловив особливу позитивну думку. Ці думки додані до рішення..

Рішення доступне лише англійською мовою.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту