Справа «Маджарович та інші проти Чорногорії»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

29 Травня 2020
|
635
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 121, (2020)
05.05.2020

Madžarović та інші проти Чорногорії (заяви № 54839/17 та 71093/17)

Заявниками в цій справі є Михайло Маджарович (Mihailo Madžarović), громадянин Словенії, який народився в 1949 році та мешкає в Любляні, а також дві компанії , які він заснував в Чорногорії в 2000 році, Zetmont d.oo і Bermont d.o.o.

Справа стосувалася двох проваджень в господарському суді, відкритих проти іншої компанії, Т., яка була заснована і належала двом компаніям-заявникам, за недотримання своїх зобов’язань під час видачі кредиту в розмірі 7 500 000 євро в банку, заснованому в Австрії. Банківський кредит був забезпечений акціями, які компанія Т. тримала у спільному інвестиційному фонді.

Пан Madžarović був законним представником цих трьох компаній у провадженні. В обох провадженнях господарський суд прийняв два рішення. Перші та головні рішення наказували передати банку акції інвестиційного фонду, оскільки компанія Т. не дотримувалася боргового зобов’язання, в той час як другі рішення виправляли перші.

Компанія Т. оскаржила всі чотири рішення. Проте дві апеляції на рішення про виправлення від 25 листопада 2013 року в першому провадженні (оскаржене в заяві № 54839/17) та проти рішення від 8 листопада 2013 року про передачу акцій в другому провадженні (оскаржене в заяві № 71093/17), були відкликані новопризначеним виконавчим директором компанії T. Зокрема, під час розгляду апеляцій банк продав передані акції третій стороні, компанії О.В., і був призначений новий виконавчий директор компанії Т. для заміни пана Madžarović .

Дві інших апеляції в кінцевому підсумку були безуспішними. В першому  провадженні апеляційний суд, розглядаючи всі аргументи в обох апеляціях, визнав безперечним , що компанія Т. не виконала своїх зобов’язань за кредитною угодою, яка була забезпечена заставою. В другому провадженні апеляційний суд виявив, що він не міг розглядати решту тверджень компанії Т., оскільки вони стосувалися головного рішення, а апеляційна скарга на це рішення була відкликана.

Тим часом заявники оскаржили рішення адміністративного органу влади про реєстрацію нового виконавчого директора та повідомили про це національні суди стверджуючи, що вони не мали права відкликати апеляції.

Ці провадження в кінцевому підсумку були припинені, оскільки компанія O.B. відкликала свій запит про реєстрацію нового виконавчого директора, а Міністерство фінансів у будь-якому випадку скасувало рішення про призначення нового виконавчого директора.

Пан Madžarović подав дві апеляції до конституційного суду від імені компанії Т. в обох провадженнях зі скаргою на відсутність доступу до суду з огляду на те, що неуповноважена особа відкликала апеляції, на відсутність ефективного засобу судового захисту, а також на позбавлення власності. Конституційний суд відхилив обидві апеляції в 2016 році.

Покладаючись, зокрема, на статтю 6 (право на доступ до суду) Європейської Конвенції з прав людини заявники стверджували, що вони були позбавлені доступу до суду та національного засобу судового захисту з огляду на те, що апеляції на рішення від 8 та 25 листопада 2013 року були відхилені після відкликання їх особою, яка ніколи не була законним представником компанії Т.

Порушення статті 6§1 – стосовно заяви № 71093/17 (Суд оголосив заяву № 54839/17  неприйнятною).

Справедлива сатисфакція: 3 600 євро (EUR)  заявникам спільно відшкодування моральної шкоди.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту