Справа «M.S. проти Словаччини та України»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

29 Липня 2020
|
64
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 166, (2020)
11.06.2020

M.S. проти Словаччини та України (№ 17189/11)

Справа стосувалася скарги афганського мігранта на його арешт у Словаччині та повернення в Україну, потім в Афганістан, з обмеженим доступом до юридичної консультації та перекладачів.

Заявник, пан M.S., є громадянином Афганістану. Його дата народження була спірною: заявник стверджував, що він народився в 1993 чи 1994 році, в той час як органи влади Словаччини та України зареєстрували дату – січень 1992 року.

За словами заявника він залишив Афганістан в травні 2010 року після вбивства його батька, який працював в Департаменті національної безпеки Афганістану, в 2005 році, а член його сім’ї отримав лист із загрозою.

Він в’їхав в Україну на початку липня 2010 року. 23 вересня 2010 року прикордонна поліція Словаччини заарештувала його під час незаконного перетину території Словаччини. Його допитали, був наданий перекладач зі словацької та англійську мову, а потім – афганський мігрант – з англійської мови на пушту. Згідно з протоколом допиту він вказав, що не мав намір подавати заяву про надання притулку в Словаччині, а поїхати в Західну Європу.

Було прийнято рішення про його висилку в Україну, а наступного дня він був переданий органам влади України та поміщений в установу тимчасового утримання. В жовтні 2010 року суд видав наказ про його висилку з України та тримання під вартою до висилки. Його перевели в заклад для тимчасового розміщення іноземних громадян та осіб без громадянства до того, як в кінцевому підсумку його вислали в Кабул в березні 2011 року.

Тим часом він подав заяву про надання притулку до українських міграційних органів стверджуючи, що він боявся переслідування у випадку повернення в Афганістан. Проте органи влади відхилили його запит, оскільки вони виявили, що він не відповідає визначенню біженця відповідно до національного законодавства та Конвенції про статус біженців.

Він стверджував, що протягом цих процедур він намагався довести до відома як органи влади Словаччини, так і України той факт, що він був неповнолітнім, але не було вжито жодних дій.

Зараз він мешкає в Афганістані і стверджує, що він був змушений часто міняти місце проживання через побоювання осіб, які вбили його батька.

Заявник подав декілька скарг відповідно до статті 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) та статті 5§2 та 4 (право негайно бути повідомленим про причини арешту / право на законність затримання, встановлену судом без зволікань) стверджуючи, серед іншого, що його вислали в Афганістан без належного розгляду його заяви про надання притулку та ризиків, з якими він стикався, а також те, що його не повідомили про причини тримання під вартою в Україні.

Відповідно до статті 34 (право на індивідуальне звернення) він також стверджував, що представнику НУО було відмовлено в доступі до нього в Україні, що не дозволило йому подати заяву про тимчасовий захід до Європейського суду з прав людини.

Скарги проти Словаччини оголошені неприйнятними.

Порушення статті 3 (розслідування) Україною.

Порушення статті 5§1 та 4 (d) Україною

Відсутність порушення статті 34 Україною.

Справедлива сатисфакція: 2 300 євро (відшкодування моральної шкоди)

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту