Справа «M.A. та інші проти Болгарії»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

13 Березня 2020
|
946
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

 Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 069, (2020)
20.02.2020

M.A. та інші проти Болгарії (№ 5115/18)

Заявники, пан М.А., пан A.N., панY.M., панS.H.та пан A.A, є громадянами Китаю, які народилися в 1983, 1994, 1991, 1994 та 1989 роках, відповідно. Вони є уйгурськими мусульманами з Сіньцзян-Уйгурського автономного району Китаю.

Справа стосувалася їх передбачуваної висилки з міркувань національної безпеки в Китай, де вони, як стверджувалося, могли опинитися під загрозою смерті або жорстокого поводження.

В липні 2017 року всі заявники прибули з Туреччини в Болгарію, де проживали після того, як залишили Китай у різні дати між 2013 та 2015 роками. Згодом заявники подали заяву про надання притулку, але Державне агентство у справах біженців відхилило їх заяви в грудні 2017 року, рішення яких адміністративний суд Хасково підтвердив в січні 2018 року.

Суд встановив, що заявники не продемонстрували, що їх переслідували в країні їх походження в значенні Закону про притулок та біженців, або те, що їм загрожувало будь-яке таке переслідування. Заявники також зробили припущення щодо ризику, з яким вони зіткнулися, на основі широко відомих фактів про ситуацію в регіоні, з якого вони були родом. Не було продемонстровано, що будь-які проблеми, які мали заявники з органами влади до виїзду з Китаю, були пов’язані з їх етнічною приналежністю або релігією.

Паралельно в січні 2018 року голова Державного агентства з питань національної безпеки видав наказ про висилку заявників з міркувань національної безпеки. Заяви від них про судовий перегляд цих рішень були відхилені Верховним адміністративним судом в травні 2019 року. У рішеннях, які уряд зробив доступними, в справах другого, третього та четвертого заявників, Верховний адміністративний суд дійшов висновку, що Державне агентство з питань національної безпеки переконливо продемонструвало, що вони могли створювати загрозу для національної безпеки Болгарії через, серед іншого, зв’язків з Ісламським рухом східного Туркестану (ETIM), який вважався терористичною групою.

Всесвітній уйгурський конгрес, Міжнародний уйгурський фонд з прав людини та демократії, Amnesty International та декілька членів Європейського парламенту просили Болгарію  не висилати заявників. В січні 2018 року Суд вказав уряду Болгарії не висилати заявників під час провадження в Суді.

Посилаючись, зокрема,  на статтю 2 (право на життя) та статтю 3 (заборона катування та нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) заявники скаржилися, що у випадку повернення в Китай вони зіткнуться з переслідуванням, жорстоким поводженням та свавільним затриманням і їх навіть можуть стратити.

Порушення статті 2 – у випадку висилки другого, третього та четвертого заявників в Китай

Порушення статті 3 – у випадку висилки другого, третього та четвертого заявників в Китай

Тимчасовий захід (правило 39 Регламенту Суду) – не висилати заявників – чинний до того часу, доки це рішення не стане остаточним або до наступного повідомлення.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту