Справа «Литвиненко проти Росії»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

19 Травня 2020
|
424
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 121, (2020)
05.05.2020

Литвиненко проти Росії (№ 84447/17)

Заявник, Ольга Литвиненко (Olga Litvinenko), яка має громадянство Росії, Польщі та Ізраїлю, народилася у 1983 році та мешкає у Варшаві (Польща). Справа стосувалася арешту майна заявника в контексті кримінального розслідування стосовно третіх сторін.

З 2007 до 2011 року пані Litvinenko була членом парламенту в законодавчих зборах Санкт-Петербурга.

Після суперечки з батьком вона поїхала з Росії в 2011 році зі своїм неповнолітнім сином не повідомивши про це сім’ю. Батько пані Litvinenko та батько дитини подали скаргу та було відкрите кримінальне розслідування проти невідомих осіб за незаконне ув’язнення матері та дитини.

Головний слідчий відділу карного розшуку м. Санкт Петербург вказав, що з 14 березня 2011 року пані Litvinenko та її сина злочинці тримали у невідомому місці перешкоджаючи їм вільно рухатися і самостійно приймати рішення. Злочинці, наміром яких було забрати власність пані Litvinenko, опублікували повідомлення про продаж її квартири. Адвокат, який представляв пані Litvinenko, просив Октябрський районний суд м. Санкт-Петербург оголосити незаконним відкриття вищезазначеного кримінального розслідування стверджуючи, що вона не була позбавлена волі. Очевидно, цей запит ніколи не був розглянутий.

Пані Litvinenko надіслала листа до головного слідчого, в якому повідомила, що вона мешкає за кордоном добровільно під час своєї відпустки по догляду за дитиною. Вона додала ряд документів, які на її думку, підтверджували, що її не тримали проти її волі. Не існує жодних доказів, що на цей лист була надана будь-яка відповідь.

15 травня 2018 року головний слідчий написав пану Panchenko, новому адвокату пані Litvinenko в Росії, повідомивши його, що не було прийнято рішення про надання статусу жертви клієнту у цій справі.

Кримінальне розслідування декілька разів припинялося на підставі того, що було неможливо визначити будь-яких підозрюваних. В документах в матеріалах справи в Суді не було виявлено жодних доказів, що було зроблене повідомлення для встановлення місцезнаходження пані Litvinenko та її сина.

У різні дати, не встановлені в матеріалах справи, слідчий у справі, подав до Василеостровського районного суду м. Санкт-Петербург ряд запитів про арешт майна пані Litvinenko. У своїх запитах слідчий вказав, що пані Litvinenko перебувала під впливом невідомих злочинців, які застосовували методи для перешкоджання її діяти добровільно, наприклад, підмішуючи їй наркотики. Він додав, що злочинці намагалися продати її квартиру і  здали в оренду ще дві квартири, які належали їй, як стверджується, на підставі довіреності, яку вона надала їм.

У п’яти рішеннях від 3 та 29 серпня 2011 року і 3 травня 2012 року Василеостровський районний суд надав дозвіл на вилучення майна пані Litvinenko, а саме трьох квартир, гаража (вона володіла 1/3 частиною) і земельну ділянку (1/2 частина якої належала їй). Він вважав, що вилучення буде перешкоджати будь-якому незаконному розпорядженню її майном злочинцями.

У рішенні від 23 грудня 2011 року той самий суд надав дозвіл на арешт двох банківських рахунків пані Litvinenko, на які сплачувалася орендна плата за вищезазначені квартири. Захід полягав в заморожуванні рахунків для запобігання будь-яких дебетів.

В двох випадках адвокат заявника, пан Panchenko, звернувся до голови відділу карного розшуку Санкт-Петербурга, а потім до головного слідчого для того, щоб припинити розслідування, оскільки не було доказів кримінального правопорушення, та скасувати заходи арешту, накладеного на її майно. Він вказав, що вона поїхала з Росії добровільно і ніколи не була позбавлена волі.

Всі його запити були відхилені у рішеннях, які були підтримані по апеляції.

Покладаючись, зокрема, на статтю 1 Протоколу № 1 (захист власності) заявник стверджував, що вилучення її майна органами влади було незаконним і необґрунтованим.

Порушення статті 1 Протоколу №1

Справедлива сатисфакція: Суд постановив, що  виявлення порушення складало достатню справедливу сатисфакцію щодо будь-якої моральної шкоди, завданої пані Litvinenko; він далі присудив пані Litvinenko і 2 390 євро відшкодування видатків і витрат.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту