Справа «Ліспучова та Ліспуч проти Словаччини»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

5 Грудня 2019
|
428
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий секретарем Суду
ЄСПЛ 353 (2019)
15.10.2019

Lispuchová та Lispuch проти Словаччини (№ 21998/14)

Заявники, Alena Lispuchová та Peter Lispuch, є громадянами Словаччини, які народились у 1965 та 1951 роках і мешкають в м. Пезинок та Бука (Словаччина), відповідно.

Справа стосувалась їх скарги на скасування остаточного та обов’язкового рішення на їх користь у суперечці про приватну власність у відповідь на надзвичайний засіб правового захисту.

У березні 2006 року пані Lispuchová подала позов про визнання недійсним документа, в якому її колишній чоловік, пан Lispuch, взяв на себе зобов’язання виплатити більше трьох мільйонів євро в приватній суперечці між акціонерами. Згодом пан Lispuch приєднався до позову. У рішенні, яке стало остаточним і обов’язковим в лютому 2011 року суди прийняли рішення на користь заявників виявивши, що оскаржений документ був звичайним приватно-правовим договором, який був недійсним через його  неоднозначність.

Проте в 2012 році за запитом одного з підсудних, який програв справу, Генеральний прокурор здійснив своє дискреційне право оскаржувати рішення на користь заявників та подав надзвичайну апеляцію з питань права. Верховний Суд задовольнив апеляцію, оскільки він встановив, що суди нижчої інстанції допустили помилку в оцінюванні юридичного характеру документа. Зокрема, це не був приватно-правовий договір, а арбітражне рішення, яке повинне було бути оскаржене відповідно до Закону про арбітраж та в процедурі правозастосування, а не за допомогою позову про деклараторну постанову, як у справі заявників.

Таким чином, справа була передана до судів нижчої інстанції для винесення рішення, що вони зробили згідно з позицією Верховного Суду, який відхилив позов заявників у першій інстанції в 2014 році, а потім –по апеляції в 2015 році. Заявники оскаржували рішення Верховного Суду та наступні рішення судів нижчої інстанції у їх справі, але безуспішно.

Заявники скаржилися на те, що скасування остаточного та обов’язкового рішення на їх користь порушило їх право на юридичну визначеність та рівність сторін відповідно до статті 6 §1 (право на справедливий судовий розгляд).

Порушення статті 6§1

Справедлива сатисфакція : 331,12 євро (EUR) спільно – пані Lispuchová та пану Lispuch відшкодування видатків та витрат.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту