Справа «Ліамбері та інші проти Греції»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

27 Жовтня 2020
|
186
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 277, (2020)
08. 10.2020

Liamberi та інші проти Греції (№ 18312/12)

Заявники, Grigorios, Kariaki та Panayiota Liamberi, є громадянами Греції, які народились в 1952, 1966 та 1953 роках, відповідно, і проживають в Афінах. Всі троє – спадкоємці Ioannis V., який придбав земельну ділянку в м. Пірей в 1934 році і побудував там будинок.

Справа стосувалася провадження про повернення власності, відкритого в цивільних судах Греції проти заявників в 2002 році Монастирем Велика Лавра Святого Афанасія Афонського, найбільшим монастирем в Греції.

В 2001 році заявники продали майно C.T. та A.S. на суму 352 164 євро. Покупці знесли існуючий будинок для того, щоб побудувати власний будинок.

Після продажу монастир, який раніше не контактував із заявниками та не реєстрував своїх вимог щодо власності, подав позов проти покупців C.T. та A.S. домагаючись визнання себе власником майна, про яке йде мова.

Монастир стверджував, що Ioannis V. під іншим іменем належав до громади ченців, починаючи з 1921 року. А відповідно до законодавства Греції будь-яке майно, придбане монахом після постригу, повинне належати монастирю до того часу, доки особу не звільнить ченця від монахського ордена. Тож законним власником майна був монастир.

В останній інстанції позов монастиря щодо повернення власності був успішним. Національні суди встановили, що Ioannis V. ніколи не міг заповісти це майно своїм спадкоємцям, оскільки він колись був монахом в монастирі Велика Лавра на Афоні. Крім того, починаючи з 1926 року законодавство Греції передбачало, що права власності монастирів не обмежувалися жодним строкам давності.

Покупці C.T. і A.S., зі свого боку, в 2003 році відкрили провадження щодо конфіскації активів заявників з метою погашення зобов’язання і заявники повинні були повернути покупцям суму продажу.

Покладаючись, зокрема, на статтю 1 Протоколу № 1 (захист власності) заявники скаржились на втручання в їх права на майно їх предка, Ioannis V.

Порушення статті 1 Протоколу 1

Справедлива сатисфакція: 150 000 євро (матеріальна і моральна шкода) та 8 967,22 євро (видатки і витрати).

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту