Справа «Лагуна Гузман проти Іспанії»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

11 Листопада 2020
|
116
|

З релізом рішення мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 274, (2020)
06.10.2020

Порушення прав протестувальниці, яка назавжди залишилися недієздатною після втручання поліції для розгону стихійного зібрання

У сьогоднішньому рішенні Палати в справі Laguna Guzman проти Іспанії (заява № 41462/17) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив порушення статті 11 (свобода зібрань та об’єднань)  Європейської конвенції з прав людини.

Справа стосувалася скарги заявниці на те, що вона назавжди залишилися недієздатною після того, як поліція насильно розігнала стихійне зібрання, яке відбулося після офіційної демонстрації.

Суд встановив, зокрема, що стихійний протест був мирним аж до його розгону, а сама заявниця не була заарештована або притягнута до кримінальної відповідальності за будь-які насильницькі дії. Таким чином, застосування сили поліцією, не було обґрунтованим і складало непропорційне втручання у права заявниці.

Основні факти

Заявниця, Montserrat Laguna Guzman, є громадянкою Іспанії, яка народилася в 1967 році та мешкає в м. Santovenia de Pisuerga (Іспанія).

2 лютого 2014 року заявниця взяла участь у демонстрації в м. Вальядолід проти скорочення бюджету та високого рівня безробіття. Органи влади були заздалегідь повідомлені про демонстрацію, як цього вимагає законодавство Іспанії, а організатори вимагали необхідних заходів для регулювання дорожнього руху.

Проте після офіційного завершення демонстрації група від 50 до 60 протестуючих продовжила марш. Вони зупинилися на площі перед рестораном, де обідали деякі політики, та показали плакат із написом «припиніть криміналізацію соціального протесту».

Пані Guzman, яка тримала плакат, отримала ушкодження, коли втрутилася поліція для того, щоб розігнати протест. Її вдарили палицею та доставили в лікарню для лікування ушкоджень рота, руки та голови. В 2016 році Інститут юридичної медицини м. Вальядолід дійшов висновку, що вона залишилася «назавжди недієздатною» внаслідок отриманих ушкоджень.

Згодом суди припинили кримінальне провадження, відкрите проти співробітників поліції за нанесення тілесних ушкоджень встановивши, що їм довелося застосувати силу в умовах насильства та заворушень.

В 2017 році апеляція amparo заявника на це рішення була оголошена неприйнятною Конституційним судом.

Кримінальне провадження також було відкрите проти трьох протестуючих, але вони були виправдані в 2018 році. Суддя, який приймав рішення в справі, дійшов висновку, що протестуючих жорстоко придушували без попереднього попередження незважаючи на той факт, що вони не перекривали рух транспорту та не провокували конфронтацію з поліцією.

Рішення по кримінальній справі від 2018 року було враховане Audiencia National в 2019 році під час винесення рішення в позові пані Guzman про відшкодування збитків проти Міністерства внутрішніх справ за її ушкодження. Їй було присуджено 10 000 євро.

Кримінальне провадження проти пані Guzman не відкривалося.

Скарги, процедура та склад Суду

Покладаючись на статтю 11 (свобода зібрань та об’єднань) заявниця стверджувала, що застосування сили поліцією проти неї та інших протестувальників було надзвичайно непропорційним.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 29 травня 2017 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Paul Lemmens (Бельгія), Голова,

Georgios A. Serghides (Кіпр),

Alena Poláčková (Словаччина),

María Elósegui (Іспанія),

Gilberto Felici (Сан Марино),

Erik Wennerström (Швеція),

Ana Maria Guerra Martins (Португалія),

а також Milan Blaško, Секретар Секції.

Рішення Суду

Суд вважав, що розгін неофіційного протесту після офіційної демонстрації, внаслідок якої заявниця отримала тілесні ушкодження, втручався в її право на свободу мирних зібрань.

Суд повторив, що хоча правила, які регулюють громадські зібрання, такі як попереднє повідомлення, мають важливе значення для спокійного проведення публічних заходів, їх виконання не може стати самоціллю. Зокрема, державні органи повинні виявляти певний рівень толерантності до стихійних демонстрацій, які залишаються мирними.

Він вважав, що ця толерантність повинна поширюватися і на цю справу. Хоча стихійне зібрання, про яке йде мова, спричинило певні незручності, воно проводилося в мирний спосіб аж до його розгону. Дійсно, не стверджувалося та не було продемонстровано, що поліції було б складно утримувати або перенаправляти протестуючих, або іншим чином контролювати ситуацію. Також не було продемонстровано, що демонстрація викликала високий рівень порушення громадського порядку. Тому органи влади не надали відповідних та достатніх підстав, які обґрунтовують розгін демонстрації.

Дійсно, під час провадження, яке закінчилось в 2018 році, було встановлено, що поведінка протестуючих та нешкідливість їх гасел та плакатів не обґрунтовували застосовану поліцією силу.

Отже, таке необґрунтоване застосування сили проти заявниці, яка не була заарештована або притягнута до кримінальної відповідальності за будь-які насильницькі дії під час акцій протесту, було достатнім для того, щоб Суд дійшов висновку про непропорційність втручання в її права всупереч статті 11.

Справедлива сатисфакція (Стаття 41)

Суд постановив, що Іспанія повинна виплатити заявниці 248,10 євро (EUR) відшкодування видатків і витрат.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту