Справа «Кусич та інші проти Хорватії»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

30 Січня 2020
|
297
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомтися запосиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 021, (2019)
16.01.2019

Конституційна скарга є ефективним національним засобом судового захисту для твердження про неефективне розслідування в Хорватії

У своєму рішенні у справі Kušić та інші проти Хорватії (заява № 71667/17) Європейський Суд з прав людини одноголосно оголосив заяву неприйнятною. Рішення остаточне. У своїй заяві до Європейського суду сім’я Kušić стверджувала, що розслідування смерті членів їх сімей було неефективним, а також те, національний засіб судового захисту, запропонований урядом, для їх скарг – конституційна скарга, не був ефективним, оскільки Конституційний Суд зазвичай відхиляє такі скарги як необґрунтовані.

Проте Суд вважає, що після того, як протягом багатьох років Конституційний Суд не розглядав такі скарги, він переглянув та закріпив свою практику, і в своїх останніх рішеннях від 2019 року провів перегляд ефективності розслідувань застосовуючи прецедентне право Європейської конвенції як основу для свого оцінювання. Отже, Конституційний Суд став ефективним засобом захисту для скарг на неефективні розслідування згідно зі статтями 2 (право на життя) та 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) Конвенції.

Тому заявники повинні були подати конституційну скаргу в Хорватії до подання заяви до Європейського Суду.

Основні факти

Заявники, Zdravka Kušić, Bojan Kušić, і Martina Kušić, є громадянами Сербії, які народились у 1958, 1987 та 1990 роках, відповідно та мешкають в м. Крагуєваць (Сербія).

Родичів заявників, N.K. і P.K, 6 лютого 1992 року знайшли застреленими на узбіччі в м. Петрово Поле (Хорватія).

Поліція викликала слідчого суддю, а також заступника прокурора і був проведений огляд місця злочину. Після того, як розтин встановив, що N.K. і P.K. померли від вогнепальних поранень в голову та тулуб, поліція подала до Державної прокуратури міста Сисак заяву про відкриття кримінальної справи проти невідомих осіб за вбивство.

Було розпочате розслідування і поліція спочатку провела численні допити, зокрема, двох чоловіків, які проживали з сім’єю Kušić, та сусідами, які вказали, що N.K. і P.K викрали чоловіки в камуфляжній формі. В 2006 році вбивства були класифіковані як військовий злочин і наприкінці 2008 року та на початку 2009 року, а потім з 2016 до 2018 року проводилися наступні допити.

В 2010 році розслідування було передане органам влади м. Осієк і нещодавно, в березні 2019 року, – органам влади м. Загреб, але на сьогодні воно ще триває.

Скарги, процедура та склад Суду

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 29 вересня 2017 року.

Посилаючись, зокрема, на статтю 2(право на життя) заявники скаржилися на те, що розслідування вбивства їх родичів було неефективним, а також стверджували, що вони не мали ефективного національного засобу судового захисту для їх скарги.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Krzysztof Wojtyczek (Польща), Голова,

Ksenija Turković (Хорватія),

Armen Harutyunyan (Вірменія),

Pere Pastor Vilanova (Андорра),

Pauliine Koskelo (Фінляндія)

Jovan Ilievski (Північна Македонія),

Raffaele Sabato (Італія),

а також Abel Campos, Секретар Секції.

Рішення Суду

По-перше, Суд повторив, що відразу після того, як державні органи були повідомлені про смерть особи за підозрілих обставин, вони повинні були провести ефективне службове розслідування за власною ініціативою. Близький родич не повинен був подавати офіційну скаргу або брати на себе відповідальність за проведення будь-яких слідчих процедур.

У справі заявників поліція подала заяву про відкриття кримінальної справи незабаром після того, як їй стало відомо про вбивства, та було розпочате розслідування. Проте заявники вважали, що це розслідування було неефективним.

Основне питання, яке повинен був розглянути Суд, полягало в тому, чи, як стверджував уряд, конституційна скарга була ефективним національним засобом судового захисту для скарг на неефективні розслідування, а також в тому, чи повинні заявники подавати таку скаргу до того, як подавати свою заяву.

Заявники стверджували, що Конституційний суд зазвичай відхиляв такі скарги як необґрунтовані покладаючись на п’ять рішень, прийнятих між 2012 та 2016 роками, щодо конституційних скарг на рішення цивільних судів, в яких відхилялися позови проти держави про відшкодування збитків за насильницьку смерть. Проте Суд зазначив, що дати цих рішень відповідали перехідному періоду, коли Конституційний Суд закріплював своє прецедентне право щодо прийнятності скарг на неефективні розслідування відповідно до статей 2 та 3 Європейської Конвенції. Дійсно, його прецедентне право було вперше розроблене після рішення від листопада 2014 року, яке стосувалося твердження про жорстоке поводження. В цьому рішенні, яке посилалося на стандарти ефективного розслідування в прецедентному праві Страсбурзького суду, було виявлене порушення процесуального аспекту статті 3 Конвенції, присуджене відшкодування збитків позивачеві та органам прокуратури був виданий наказ провести ефективне розслідування. В останніх рішеннях Конституційного Суду в 2019 році були широко впроваджені критерії щодо ефективності розслідувань, встановлені Судом. Таким чином, після того, як Хорватія протягом багатьох років не розглядала скарги на відсутність ефективного розслідування та до Суду були подані десятки заяв проти цієї країни, Конституційний Суд зараз надав сторонам можливість перегляду ефективності розслідувань відповідно до статей 2 та 3  Конвенції обираючи прецедентне право Суду основою для свого оцінювання.

За таких обставин і звертаючи особливу увагу на допоміжний характер своєї ролі Суд вважав, що від заявників було необхідно вимагати подання конституційної скарги – можливість, яка все ще відкрита для них з огляду на те, що розслідування смерті їх родичів все ще триває, маючи на увазі те, що період, протягом якого триває розгляд справи Судом, не повинен використовуватися проти них.

Після припинення провадження в Конституційному суді, або якщо це провадження стане необґрунтовано затяжним, заявники все одно зможуть подати свої скарги до Суду, якщо вони все ще вважатимуть себе жертвами порушення Конвенції.

Суд дійшов висновку, що заявники не вичерпали національні засоби судового захисту, що означає, що вони не надали державі можливості спочатку врегулювати справу за допомогою власної правової системи. Тому він відхилив заяву як неприйнятну.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту