Справа «Куліас проти Кіпру»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

9 Червня 2020
|
1 284
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 141, (2020)
26.05.2020

Робочі зв’язки сина судді з юридичною фірмою викликали об’єктивні сумніви в неупередженості судді в справі про наклеп

У сьогоднішньому рішенні Палати в справі Koulias проти Кіпру (заява № 48781/12) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив порушення статті 6§ 1 (право на справедливий судовий розгляд) Європейської конвенції з прав людини.

Справа стосувалась скарги заявника на те, що один із суддів Верховного Суду в провадженні проти нього за наклеп не був неупередженим, оскільки син судді працював в юридичній фірмі, партнер- засновник якої представляв заявника у справі.

Суд встановив, зокрема, що в той час як судді не повинні автоматично заявляти про свій відвід, за таких обставин кровні зв’язки такого типу повинні бути розкриті на початку провадження.

Проте заявник дізнався про зв’язок сина судді з юридичною фірмою, яка представляє позивача в провадженні про наклеп, лише після відмови задовольнити апеляційну скаргу. Був створений зовнішній вигляд упередженості та сумніви заявника щодо неупередженості судді були об’єктивно обґрунтовані.

Основні факти         

Заявник, Захарій Куліас (Zacharias Koulias), є громадянином Кіпру, який народився в 1950 році і мешкає в м. Ларнака (Кіпр).

В травні 2006 року заявник, член парламенту, взяв участь в радіопрограмі, під час якої він зробив різні зауваження щодо іншого політичного діяча, C.Th. , колишнього міністра та високопоставленого члена політичної партії.

Політик відкрив провадження за наклеп зосереджуючись, зокрема, на двох зауваженнях заявника: політик отримав гроші від турецької компанії і повідомив по телебаченню, що в північній частині Кіпру не було «ніякої псевдодержави» посилаючись на «Турецьку республіку Північного Кіпру». Суд першої інстанції відхилив позов, але, по апеляції, 24 січня 2012 року, колегія з трьох суддів Верховного суду визнала зауваження наклепницькими.

Згодом заявник дізнався, що син головуючого судді колегії Верховного Суду, суддя G.C., працював в тій же фірмі, що і адвокат, який був також партнером-засновником фірми, який взяв справу політика під час провадження у Верховному суді.

10 лютого 2012 року газета опублікувала статтю про справу, в якій адвокат заявника повідомив, що або суддя, або адвокат, про якого йде мова, повинні були повідомити про зв’язок між ними, оскільки це викликало питання стосовно того, чи було необхідно  виключати суддю G.C.. 14 лютого 2012 року Верховний Суд виступив із заявою, в якій, серед іншого, стверджувалося, що участь судді, про якого йде мова,  «повністю відповідала актуальній судові практиці, чинній протягом багатьох років».

Скарги, процедура та склад Суду

Заявник скаржився відповідно до статті 6§1 Конвенції (право на справедливий судовий розгляд) на упередженість головуючого судді Верховного Суду у зв’язку з його стосунками з адвокатом апелянта, незалежно від того, чи перевіряти відповідно до об’єктивного або суб’єктивного тесту Страсбурзького суду.

Заявник також скаржився на порушення його прав, захищених статтею 10 (свобода вираження поглядів ).

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 23 липня 2012 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Paul Lemmens (Бельгія), Голова,

Georgios A. Serghides (Кіпр),

Dmitry Dedov (Росія),

Alena Poláčková (Словаччина),

María Elósegui (Іспанія),

Gilberto Felici (Сан Марино),

Lorraine Schembri Orland (Mальта),

а також Milan Blaško, Секретар Секції.

Рішення Суду

Стаття 6§1

Суд спочатку зазначив, що відповідно до загальних принципів прецедентного права повинна існувати презумпція особистої неупередженості судді до того часу, доки не з’явиться доказ протилежного. У цій справі не було жодної вказівки на фактичну упереджену думку або необ’єктивність судді G.C. щодо заявника.

Тому Суд розглянув скаргу заявника відповідно до об’єктивного тесту на неупередженість для вирішення того, чи його побоювання були об’єктивно обґрунтовані.

Він посилався на принципи, викладені в справі Nicholas проти Кіпру щодо ситуацій, у яких суддя має право на кровний зв’язок з працівником юридичної фірми, яка представляє сторону в будь-якому провадженні. Такий зв’язок per se не дискваліфікував суддю, але ситуація або зв’язок могли призвести до виникнення побоювань в неупередженості судді.

Чи були такі побоювання об’єктивно обґрунтованими, залежало від обставин певної справи. Фактори, які необхідно враховувати, включали те, чи родич судді був залучений в справу, про яку йде мова, позиція родича у фірмі, розмір фірми, її внутрішня організаційна структура, фінансове значення справи для юридичної фірми та будь-який можливий фінансовий інтерес або потенційна вигода родича.

Далі Суд зазначив, що Кіпр, як невелика країна, мав менші фірми та меншу кількість суддів ніж більша юрисдикція, тому так така ситуація, ймовірно, виникає частіше. Він також постановив, що скарги, в яких стверджується про упередженість, не повинні паралізувати правову систему держави-відповідача, а також те,  що в невеликих юрисдикціях надмірно суворі стандарти стосовно таких клопотань можуть необґрунтовано перешкоджати здійсненню правосуддя.

Проте, з огляду на важливість зовнішнього вигляду, будь-яка ситуація, яка могла б створити натяк чи ймовірність упередженості повинна була бути розкрита на початку провадження і  повинне бути проведене оцінювання для визначення того, чи був необхідний відвід. Це було важливим процесуальним запобіжним заходом для надання відповідних гарантій об’єктивної та суб’єктивної неупередженості.

Така інформація не була розкрита в справі заявника  і він виявив робочі зв’язки лише після винесення рішення по апеляції. Таким чином, він зіткнувся з ситуацією, в якій син судді G.C. працював у юридичній фірмі, яка раніше взяла на себе представництво заявника слуханні по апеляції, і установчим / керуючий партнером якої був роботодавець сина, як і в справі Nicholas , який з’явився на слуханні по апеляції.

Заявникові не було відомо, чи дійсно син брав участь у справі, а також те, чи мав він фінансовий інтерес, пов’язаний з її результатом. Таким чином, виникла ймовірність упередженості. Тому Суд встановив, що сумніви заявника щодо неупередженості судді G.C. були об’єктивно обґрунтовані і національне законодавство та практика не надавали достатні процесуальні гарантії.

Суд зазначив, що згодом були внесені зміни до Кодексу судової практики і такі робочі зв’язки вже стали підставою для відводу судді в справах, таких як в заявника, які не розглядала суддівська колегія в повному складі.

Суд дійшов висновку, що мало місце порушення статті 6§1 Конвенції.

Стаття 10

Суд зазначив, що в апеляційному провадженні про наклеп у  Верховному суді адвокат заявника погодився обмежити обсяг справи тим, чи були твердження заявника наклепницькими відмовляючись від захисту справедливого коментаря.

Цим рішенням заявник чітко звузив розгляд Верховним Судом і не надав до Верховного Суду всі аргументи статті 10, які він висунув у Страсбурзі.

Крім того, з огляду на те, що він успішно застосував захист справедливих коментарів в першій інстанції, неможливо стверджувати, що провадження у Верховному суді не пропонувало йому жодних перспектив успіху.

Погодившись із запереченням уряду Суд дійшов висновку, що заявник не використав відповідний «ефективний» національний засіб судового захисту. Отже, він відхилив скаргу відповідно до статті 10 за невичерпання національних засобів судового захисту.

Справедлива сатисфакція (Стаття 41)

Суд постановив, що Кіпр повинен виплатити заявникові 9 600 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди та 19,20 євро відшкодування видатків і витрат

Рішення доступне лише англійською мовою.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту