Справа «Костов і інші проти Болгарії»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

20 Травня 2020
|
3 638
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 133, (2020)
14.05.2020

Метод розрахунку компенсації за експропріацію порушував Конвенцію; заявники можуть подати заяву про відновлення провадження в національному суді

У сьогоднішньому рішенніПалати в справі Kostov і інші проти Болгарії (заяви № 66581/12 і 25054/15) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив  порушення статті 1 Протоколу №1(захист власності) Європейської Конвенції з прав людини.

Справа стосувалася скарг заявників на те, що їм були присуджені непропорційно низькі суми компенсації, коли майно на околицях Софії, яке належало їм, було експропрійоване державою для будівництва доріг.

Суд, який зараз розглядає 20 подібних заяв, зазначив, що заявникам присудили компенсацію, яка була значно нижчою будь-якої оцінки  земельної ділянки, експропрійованої у інших власників в тому ж районі. Він дійшов висновку, що національне законодавство, яке застосовувалося до їх справи, не передбачало компенсації, яка була обґрунтовано пов’язана з вартістю їх землі.

Основні факти

Заявниками є три громадяни Болгарії, NedyalkoKostov, SeverinaPopovaі BorisVelichkov. Вони народилися в 1971, 1951 та 1944 роках, відповідно, та мешкають в Софії.

Земля першого заявника була експропрійована в 2011 році для будівництва перехрестя на автомагістралі Софія-Варна, в той час як земля другого та третього заявників була експропрійована в 2013 році для будівництва кільцевої дороги навколо Софії. Першому заявникові в середньому було присуджено 0,22 болгарських левів (BGN,еквіваленті 0,11 євро (євро)) за квадратний метр для компенсації за його земельну ділянку, а другому та третьому заявникам присудили 0,84 BGN(0,43 євро) євро за квадратний метр.

Заявники відкрили судове провадження з перегляду судових рішень зі скаргою на те, що компенсація була занадто низькою і порушувала національне законодавство, яке у випадку експропріації передбачало присудження компенсації, еквівалентної ринковій вартості порівнянного майна.

Під час провадження земельна ділянка, продана за 225 левів (115 євро) за квадратний метр, була визнана порівняною з майном першого заявника та земельна ділянка, продана за 25 левів (13 євро) за квадратний метр – порівнянною з майном другого та третього заявників.

Проте в рішеннях, прийнятих в 2012 та 2014 роках, Верховний адміністративний суд виявив, що одного порівнянного майна було недостатньо для встановлення ринкової вартості експропрійованої земельної ділянки. Тому розмір компенсації повинен був розраховуватися на основі формули уряду, викладеної в Регламенті відповідно до національного законодавства, що призвело до присудження сум компенсації під час експропріації.

В липні 2006 року Конституційний суд підтримав законодавчі поправки до методу розрахунку компенсації, хоча чотири з 12 суддів не погодилися. Між іншим, судді, які заявили незгодну думку, висловили занепокоєння стосовно того, що нова система не призведе до справедливого рівня компенсації.

Скарги, процедура та склад Суду

Посилаючись на статтю 1 Протоколу № 1 (захист власності) заявники скаржилися на те, що присуджена їм компенсація не мала жодного відношення до ринкової вартості їх земель, другий та третій заявники вказували, зокрема, на те, що іншим власникам експропрійованої землі в тому ж районі були присуджені набагато вищі суми.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 3 жовтня 2012 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Síofra O’Leary (Ірландія), Голова

Ganna Yudkivska (Україна),

Yonko Grozev (Болгарія)

Mārtiņš Mits (Латвія),

Lәtif Hüseynov (Азербайджан),

Lado Chanturia (Грузія),

Anja Seibert-Fohr (Німеччина),

а також  Victor Soloveytchik, заступник секретаря Секції.

Рішення Суду

Стаття 1 Протоколу №1

Важливим питанням для Суду було те, чи втручання, про яке йде мова, було пропорційним, іншими словами, чи органи влади встановили справедливий баланс між вимогами загального інтересу суспільства та вимогою захисту прав заявників.

Таким чином, він повинен був визначити, чи заявникам була присуджена сума компенсації згідно з Регламентом, який був обґрунтовано пов’язаний з вартістю експропрійованої земельної ділянки на момент експропріації, як цього вимагає Конвенція.

Згідно з національним законодавством власники експропрійованого майна повинні були отримати «еквівалентну компенсацію, яка, на думку національного конституційного суду, означала «ринкову вартість, яку власник міг би отримати, якщо б майно було продане на вільному ринку». Через відсутність порівнянного майна компенсація заявників була встановлена згідно з Регламентом.

Суд звернув увагу на широкий спектр оцінок земель, що належать іншим власникам експропрійованих земельних ділянок в тому ж районі, що і заявники. Хоча ці суми не могли остаточно встановити ринкову вартість землі заявників, їх було необхідно вважати принаймні вказівкою на ринкові ціни.

Крім того, існували великі розбіжності між вартістю, яка вказувала на ринкові ціни – від 6 (3 євро) до 225 (115 євро) у випадку першого заявника та від 20,05 (10 євро) до 25 (13 євро) у випадку другого та третього заявників – та фактично присудженою компенсацією – в середньому 0,22 левів (0,11 євро) за квадратний метр для першого заявника та 0,84 левів (0,43 євро) за квадратний метр для другого та третього заявників.

Верховний адміністративний суд ніколи не розглядав питання таких розбіжностей в значенні індивідуальних характерних рис майна заявників. Проте, ці розбіжності, здавалося, точно обґрунтовували побоювання, висловлені суддями, які не погоджуються з рішенням конституційного суду від липня 2006 року у справі про розрахунок вартості експропрійованої земельної ділянки.

Уряд стверджував, що компенсація заявників була достатньою, посилаючись на низьку вартість, що оподатковується, їх земель, а також вказували на статистичні дані щодо цін сільськогосподарських угідь в районі Софії.

Проте Суд зазначив, що не стверджувалося, що вартість для цілей оподаткування, розрахована на національному рівні, відповідала справедливій ринковій вартості нерухомості. Також такої відповідності не було в національному законодавстві, коли мова йшла про визначення «еквівалентної» компенсації.

Також не було пояснено, як були складені статистичні дані, а також те, чи були вони засновані на реальній вартості в операціях із землею сільськогосподарського призначення або на вартості, вказаній сторонами.

Суд також визнав невідповідними дві додаткові обставини, на які покладався уряд: відносно низька ціна, яку перший заявник заплатив за свою землю в 2008 році, і низький дохід, який другий та третій заявники отримали від своїх ділянок до експропріації. Суд зазначив, що правила, які стосуються розрахунку «еквівалентної» компенсації, що вимагається національним законодавством,  не посилаються на жодні подібні фактори.

Суд дійшов висновку, що застосування правил, передбачених Регламентом, не призвело до присудження компенсації, яка була обґрунтовано пов’язана з вартістю землі заявників. Експропріація наклала на заявників непропорційний та надмірний тягар порушуючи справедливий баланс, який повинен бути встановлений між захистом власності та вимогами загального інтересу. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу №1.

Інші статті

З урахуванням висновків відповідно до статті 1 Протоколу № 1 Суд виявив, що не виникло жодного окремого питання відповідно до статті 6§1.

Справедлива сатисфакція (Стаття 41)

Матеріальні збитки

Перший заявник

Суд зазначив, що він не міг оцінити будь-яке присудження відшкодування матеріальних збитків, належне першому заявникові через недоліки в національному процесі оцінки вартості.

Таким чином, він встановив, що відновлення національного провадження буде відповідним засобом для виправлення порушення прав заявника, які він виявив: відповідно до статті 239 Адміністративного кодексу можливо вимагати відновлення адміністративного провадження, якщо  Суд виявив порушення Конвенції.

Якщо його справа повинна бути повторно розглянута в національних судах, вони, в принципі, відповідно до статті 5§4 Конституції зобов’язані застосовувати статтю 1 Протоколу № 1 з тлумаченням в прецедентному праві Суду, якщо застосовні внутрішні правила суперечать їй.

Таким чином, він відхилив вимогу першого заявника про відшкодування матеріальної шкоди за вартість своєї землі. Він також відхилив його вимогу щодо відсотків.

Другий та третій заявники

Другий та третій заявники не подали жодної конкретної або представленої в кількісній формі вимоги відшкодування матеріальної шкоди і Суд, з урахуванням вимог правила 60 Регламенту Суду, не присуджував відшкодування відповідно до цього аспекту.

Проте він зазначив, що вони також мали можливість вимагати відновлення провадження і повторного оцінювання їх компенсації після виявлення порушення статті 1 Протоколу №1.

Моральна шкода і видатки та витрати

Суд присудив 5 000 євро (EUR) першому заявникові та 5 000 євро  другому та третьому заявникам спільно відшкодування моральної шкоди. Він присудив 2 302 євро першому заявникові та 2 520 євро другому та третьому заявникам відшкодування видатків і витрат.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту