Справа «Корнєєва проти Росії»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

10 Жовтня 2019
|
209
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 337 (2019)
10.10.2019

Два окремі обвинувальні вироки, пов’язані з одним набором фактів, порушили Конвенцію; уряд закликав до розгляду систематичної проблеми

У сьогоднішньому рішенні  Палати у справі Korneyeva проти Росії (заява № 72051/17) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив порушення статті 5§1 (право на свободу та безпеку) Європейської Конвенції з прав людини, порушення статті 6 §1(право на судовий розгляд неупередженим судовим органом) Європейської Конвенції у зв’язку вимогою об’єктивної неупередженості та порушення статті 4 §1 Протоколу № 7 (право не бути засудженим або покараним двічі) Конвенції.

Справа стосувалася засудження заявника за два окремі злочини, які виникли з подібних обставин несанкціонованого мітингу.

Суд, зокрема, відхилив аргумент уряду стосовно того, що дублювання провадження проти заявника було обґрунтоване окремими сферами, охопленими двома різними звинуваченнями.

Суд встановив, що був частковий збіг фактів, які лежали в основі кожного обвинувачення.

З урахуванням власного прецедентного права та постанов Пленуму Верховного Суду Росії за подібних обставин Суд встановив, що заявник була притягнена до судової відповідальності та засуджена двічі за той самий злочин в порушення її прав.

Основні факти

Заявник, Katerina Olegovna Korneyev, є громадянкою Росії, яка народилася в 1996 році і мешкає в м. Санкт-Петербург(Росія).

У червні 2017 року пані  Korneyeva  була присутня в парку в Санкт-Петербурзі, де проходила акція протесту, хоча вона стверджує, що не брала участі у заході.

Поліція оточила демонстрантів, в тому числі заявника, і її супроводжували під конвоєм в відділок поліції. Її звинувачували за двома різними статтями Кодексу про адміністративні правопорушення (КАП) у зв’язку з мітингом. Її звільнили наступного дня.

Через три дні суддя окружного суду по черзі розглянув дві справи проти заявника в окремих слуханнях для кожної статті. Вона була присутня на слуханнях зі своїм адвокатом.

У кожній справі суддя відхилив запит захисту про присутність прокурора на підтримку звинувачення та прийняв два окремі рішення проти заявника.

Один суддя визнав її винною у злочині, передбаченому статтею 19.3§1 КАП, за невиконання законного наказу поліції припинити її участь у незаконному мітингу, наклавши штраф в розмірі 500 російських рублів (RUB) (близько семи євро (EUR) на той час).

Інший суддя визнав її винною у злочині, передбаченому статтею 20§5 за невиконання встановленого законом обов’язку, передбаченим Законом про публічні події, виконати наказ поліції, в цій справі припинити участь у заході, наклавши штраф в розмірі 10 000 рублів (близько 140 євро).

Пані  Korneyeva  подала апеляцію стверджуючи, що вона була двічі засуджена за один і той самий злочин і вимагала, щоб співробітники поліції, які надали досудові письмові свідчення, були викликані на допит.  Суддя спочатку розглянув одну апеляцію підтримавши рішення суду першої інстанції, яке потім стало остаточним.  В окремому слуханні він продовжив розгляд другої апеляції. Апеляційний суд відхилив її заяву про те, що вона була повторно притягнута до судової відповідальності за злочин, за який вона вже була притягнута до відповідальності і відмовився вимагати присутності співробітників поліції на підставі того, що існувало достатньо доказів для підтвердження рішень першої інстанції.

Скарги, процедура та склад Суду

Заявник скаржився на те, що адміністративний супровід в відділок поліції та процедура адміністративного арешту порушили статтю 5§1 (право на свободу та безпеку).

Вона стверджувала, що відсутність обвинувальної сторони на слуханнях та відмова в наданні можливості допиту співробітників поліції викликали порушення статті 6§ 1 та 3 (d) (право на справедливий судовий розгляд та право на присутність та допит свідків).

Наприкінці, вона скаржилася на те, що її засудження за два злочини порушило статтю 4 Протоколу № 7 (право не бути притягненим до відповідальності або покараним двічі).

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 21 вересня 2017 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Vincent A. De Gaetano (Maльта), Голова,

Paulo Pinto de Albuquerque (Португалія),

Dmitry Dedov (Росія),

Branko Lubarda (Сербія),

Alena Poláčková (Словаччина),

María Elósegui (Іспанія),

Gilberto Felici (Сан-Марино),

а також Stephen Phillips, секретар Секції.

Рішення Суду

Стаття 5§ 1

Суд зазначив, що згідно з законодавством Росії конвоювання підозрюваного в відділок поліції було законним, якщо було неможливо скласти протокол про адміністративне правопорушення на місці, на якому було вчинено правопорушення. Проте жоден документ у справі не демонстрував, чому співробітники поліції не змогли скласти протокол під час її арешту, і уряд не пролив жодного світла на це питання в своїх твердженнях.

Щодо наказу про адміністративний арешт, виданого проти неї, Суд виявив, що в матеріалах справи не було жодного обґрунтування позбавлення заявника свободи з 22 години вечора в день її арешту до 20 вечора наступного дня. Зокрема, такий захід може бути обґрунтований законом лише за «виняткових обставин», проте не існувало жодних ознак того, що поліція не взяла до уваги такий фактор для обґрунтування її тримання під вартою.

Суд встановив порушення статті 5§1 принаймні з 14:50 години в день її арешту до 20 години вечора наступного дня, коли вона була звільнена.

Стаття 6

Суд зазначив, що виявив порушення цієї статті у попередніх справах проти Росії через відсутність сторони обвинувачення під час дебатів сторін у зв’язку зі звинуваченнями в скоєнні адміністративного правопорушення. Він встановив, що законні і фактичні елементи цієї справи були подібними і він не знайшов жодної причини для відступу від своїх висновків у цих рішеннях. Тому мало місце порушення права заявника на судовий розгляд неупередженим судовим органом на слуханнях.

Стаття 4 Протоколу № 7

Заявник стверджувала, що вона була притягнута до кримінальної відповідальності та засуджена двічі за ті самі факти зазначаючи, що протокол про правопорушення для кожної інстанції та заяви співробітників поліції були однаковими.

Уряд стверджував, що статті КАП, відповідно до  яких вона була притягнена до кримінальної відповідальності, посилалася на два різних правопорушення: стаття 19.3 передбачала покарання за непокору законному наказу поліції, в той час як стаття 20.2- за порушення встановленого порядку проведення публічних заходів. Крім того, дві статті були знайдені в різних розділах КАП.

Суд не визнав, що дублювання провадження у справі пані Korneyeva було обґрунтоване різними типами або сферами захисту, які охоплюються кожним правопорушенням. Важливим було те, що відбувся збіг фактів, який склав основу обох кримінальних справ.

Дійсно, обидва звинувачення були засновані на її участі у незаконному мітингу: перше – за відмову виконати наказ співробітника поліції залишити мітинг відповідно до статті 19.3 §1 КАП. Другий, відповідно до статті 20.2 §5 КАП разом з розділом 6 (3) Закону про публічні заходи, – за невиконання свого зобов’язання згідно із Законом про публічні заходи, в цій справі, припинити її участь у заході.

Суд зазначив, що Пленум Верховного Суду, по суті, в рішенні від червня 2018 року, що звинувачення такого типу, висунуті проти пані  Korneyeva, перетиналися, але вони повинні розглядатися окремо відповідно до статті 20.2§5 КАП.

Таким чином, на основі свого прецедентного права Суд  встановив, що пані  Korneyeva  підлягала притягненню до судової відповідальності або повторному покаранню після винесення першого рішення по апеляції. Тому вона була покарана двічі за одне і те саме правопорушення і мало місце порушення статті 4 §1 Протоколу № 7 Конвенції.

Стаття 46

Суд зазначив, що він мав понад 100 заяв, які  стосувались питань, подібних до питань у справі пані  Korneyeva. На відміну від інших процесуальних кодексів Російської Федерації КАП не мав механізму для повторного відкриття або повторного розгляду судових рішень, які, як виявив Суд, призвели до порушення Конвенції. Суд не був переконаний в тому, що  стаття 30.12 КАП, яка зазвичай використовується для перегляду остаточних судових рішень, винесених відповідно до цього Кодексу, слугувала цій меті.

Проте, виявилося, що позиція Пленуму Верховного суду стосовно того, що справи, відкриті відповідно до двох статей, застосованих проти пані  Korneyeva, повинні бути розглянуті лише згідно з однією з них, стаття 20.2 §5 5, застосовувалася до справ, відкритих до червня 2018 року. Справа пані Korneyeva не була розглянута відповідно до статті 30.12 КАП з посиланням на підхід Пленуму Верховного Суду стосовно того, що одне із засуджень повинне бути скасоване, а будь-які стійкі наслідки – усунені.

Тому, що стосується справ, в кінцевому підсумку вирішених на національному рівні до червня 2018 року, як ця справа, в уряду залишалася відкритою можливість належним чином використати доступні юридичні механізми, які можуть дати результат, зазначений вище, а саме коли засудження відповідно до статті 19.3§1 КАП викликало питання ne bis in idem .

В більш загальному значенні, уряд, разом з Комітетом Міністрів Ради Європи, все ще повинен був розглянути, які заходи можуть бути відповідними для сприяння швидкому та ефективному придушенню неналежного функціонування національної системи захисту прав людини, наприклад шляхом наступного уточнення сфери застосування принципу ne bis in idem у справах КАП в спосіб, сумісний з підходом Суду у цій справі та забезпечення його практичного застосування у межах застосовних національних засобів правового захисту.

Справедлива сатисфакція (стаття 41)

Суд постановив, що Росія повинна виплатити заявникові 3250 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди та 2500 євро відшкодування видатків і витрат.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту