Справа «Картвелішвілі проти Грузії» (прес-реліз)

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

26 Червня 2018
|
978
|

Справа стосувалася складного ножа, знайденого під час обшуку камери, коли засуджений відбував покарання до дев’яти років ув’язнення за вбивство.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 206 (2018)
07.06.2018

 

Картвелішвілі проти Грузії (заява № 17716/08)

Відмова судів заслухати співкамерників ув’язненого під час провадження проти нього за порушення правил тюремного ув’язнення була необґрунтованою

У сьогоднішньому рішенні Палати в справі Картвелішвілі проти Грузії (заява № 17716/08) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив: порушення статті 6§1 та статті 6§3 (d) (право на справедливий судовий розгляд та право на присутність та допит свідків) Європейської конвенції з прав людини.

Справа стосувалася складного ножа, знайденого під час обшуку камери пана Картвелішвілі, коли він відбував покарання до дев’яти років ув’язнення за вбивство. Він був визнаний винним в порушенні правил тюремного ув’язнення і засуджений ще до трьох років ув’язнення, по суті, на підставі заяви тюремних службовців, які здійснювали обшук. Суди відхилили прохання пана Картвелішвілі викликати його співкамерників, які були присутні під час обшуку,  як свідків у судовому розгляді.

Зокрема, Суд визнав, що пан Картвелішвілі висунув абсолютно обґрунтоване заперечення того, що було фактично лише припущенням, стосовно того, що він мав незаконний об’єкт у в’язниці.

Проте суди відмовилися навіть розглянути доречність свідчень його співкамерників лише тому, що вони вважали їх недостовірними. Суд визнав таке обґрунтування невідповідним, особливо з огляду на невідповідність в твердженнях тюремних службовців та інших доказів, які використовувалися для його засудження. Таким чином, провадження взагалі було несправедливим.

Основні факти

Заявник Георгій Картвелішвілі, є громадянином Грузії, який народився в 1978 році і мешкає в Тбілісі. Пан Картвелішвілі у жовтні 2000 року був визнаний винним у вбивстві та засуджений до дев’яти років ув’язнення.

Під час відбування покарання він також був визнаний винним в володінні складним ножем, що було заборонено правилами в’язниці, і засуджений до трьох років ув’язнення. Засудження пана Картвелішвілі було засноване на заявах тюремних службовців, які стверджували, що вони знайшли складний ніж в його ліжку під час обшуку в його камері, відеозаписах обшуку та письмовий запис про обшук і конфіскацію ножа.

В національних судах він оскаржував обшук і припущення, що ніж був обов’язково його  припускаючи, що його можливо було підкинути. Для того прояснити це питання, він вимагав, щоб суди заслухали співкамерників, які були свідками обшуку.

Проте суди відмовилися перевіряти чоловіків, яких вони вважали ненадійними, оскільки вони були засуджені в кримінальному порядку, а по апеляції збільшили покарання до чотирьох років.

Верховний Суд у кінцевому підсумку відхилив його апеляцію з питань права як неприйнятну у лютому 2008 року.

Скарги, процедура і склад Суду

Посилаючись, зокрема, на статтю 6§ 1 та 3 (d) (право на справедливий судовий розгляд та право на присутність та допит свідків  Картвелішвілі скаржився на те, що суди відмовилися допитати свідків з його сторони, а саме його співкамерників, за тих самих умов, що  й свідків, які свідчили проти нього – тюремних службовців.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 3 квітня 2008 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів у наступному складі:

Андре Потоцький (Франція), Голова,

Йонко Грузев (Болгарія),

Сіофра О’Лірі (Ірландія),

Мартіньш Міц (Латвія),

Габріель Кучко-Штадлмайер (Австрія),

Летіф Хусейнов (Азербайджан),

Ладо Чентурія (Грузія),

а також Клаудіа Вестердік , Секретар секції.

Рішення Суду

Суд вважав, що прохання пана Картвелішвілі допитати його співкамерників в національних судах були абсолютно обґрунтованою спробою оскаржити припущення, що він володів незаконним об’єктом у камері в’язниці.

Це було особливо доречним з огляду на невідповідність в провадженні взагалі. По-перше, тюремні службовці, які здійснювали обшук у камері пана Картвелішвілі, надали різні звіти стосовно того, як був виявлений складний ніж, вказуючи, що його знайшли між матрацом і ковдрою, між матрацом і аркушем, або те, що він упав на підлогу, коли вони знімали матрац з ліжка. Подібним чином також існували невідповідності у відеозйомці, яка під перегляду не показує чітко, чи ніж впав з матрацу, і письмовим звітом, в якому було зазначено, що його знайшли “під матрацем на ліжку “. Навіть прокурор визнав під час судового розгляду, що відеозйомка не встановлювала чітко, чи був складний ніж знайдений в ліжку пана Картвелішвілі. Незважаючи на ці невідповідності суди відмовилися заслухати співкамерників пана Картвелішвілі, оскільки вони не заслуговували на довіру, підстави, які Суд визнав невідповідними. Дійсно, таке обґрунтування було заперечення обов’язку кримінального суду провести судовий розгляд, вільний від будь-якої упередженої думки про провину обвинуваченого і, у випадку будь-якого сумніву завжди приймати рішення на користь цієї особи.

Таким чином пан Картвелішвілі був позбавлений єдиної можливості ефективно оскаржити основне обвинувачення, висунуте проти нього.

Решта доказів, відеозапис та письмовий запис про обшук та конфіскацію не надали додаткових самостійних прямих доказів для того, щоб остаточно підтвердити провину Картвелішвілі.

Отже відмова національних судів розглядати свідків захисту без будь-якого розгляду потенційної доречності їх свідчень зробила судовий процес взагалі несправедливим в порушення статті 6§1 та статті 6 §3 (d).

Справедлива сатисфакція (стаття 41)

Суд постановив, що Грузія повинна сплатити пану Картвелішвілі 2500 євро (EUR) відшкодування матеріальної шкоди та 300 євро відшкодування видатків та витрат.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту