Справа «Каррар проти Бельгії»

Документ у перекладі члена Комісії з питань правової реформи при Президентові України, д.ю.н. Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука, к.ю.н. Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

17 Вересня 2021
|
237
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 250, (2021)
31. 08. 2021

 

Обставини, пов’язані з відвідуванням головою суду присяжних місця злочину, викликали сумніви в його неупередженості

У сьогоднішньому рішенні Палати в справі Karrar проти Бельгії (заява № 61344/16) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив порушення статті 6 (право на справедливий судовий розгляд) Європейської Конвенції з прав людини.

Справа стосувалася кримінального провадження, відкритого проти пана Karrar, після якого він був визнаний винним у вбивстві своїх двох дітей і засуджений до довічного ув’язнення.

В суді заявник скаржився на упереджене ставлення голови Суду присяжних, особливо у зв’язку з зустріччю голови та матері дітей за тиждень до слухання справи.

Суд виявив, що поведінка голови суду присяжних могла викликати об’єктивно обґрунтовані сумніви в його об’єктивній неупередженості, тим самим ставлячи під сумнів неупередженість самого Суду присяжних у визначенні обвинувачення в скоєнні кримінального правопорушення проти пана Karrar. Він також постановив, що виявлення порушення саме по собі складає достатню справедливу сатисфакцію моральної шкоди, завданої пану Karrar.

Основні факти

Заявник,Abdelmajid Karrar, є громадянином Туреччини, який народився у 1959 році та мешкає в м. Анден (Бельгія).

В грудні 2015 року Суд присяжних м. Льєж засудив його до довічного ув’язнення за вбивство двох своїх дітей 2 серпня 2013 року.

У березні 2016 року пан Karrar дізнався від матері дітей, яка долучилася до кримінального провадження як цивільна сторона, під час якого за тиждень до початку судового розгляду голова Суду присяжних вирішив зв’язатися з нею по телефону, щоб домовитись про неофіційний візит до неї додому, а також те, що з цієї нагоди він висловив їй співчуття.

У квітні 2016 року пан Karrar подав до Касаційного суду позов про відшкодування збитків проти голови Суду присяжних. У своїх письмових заявах голова Апеляційного суду пояснив, що коли він головував на засіданнях Суду присяжних, зазвичай передбачався візит на місце злочину, а також те, що він здійснив візит, щоб отримати більш чітке уявлення про планування приміщення. Визнаючи, що він поводився ввічливо по відношенню до матері, наскільки це відповідно за сумних обставин, і «побажав їй удачі в судовому розгляді», він заперечував демонстрування будь-якого співчуття чи співпереживання до неї.

У червні 2016 року Касаційний суд відхилив позов про відшкодування збитків.

В Європейському суді пан Karrar скаржився на упереджене ставлення голови Суду присяжних, особливо у зв’язку з зустріччю з матір’ю дітей за тиждень до судового розгляду.

Скарги, процедура та склад Суду

Пан Karrar покладався на статтю 6 (право на справедливий судовий розгляд) Європейської Конвенції з прав людини.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 13 жовтня 2016 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Georgios A. Serghides (Кіпр), Голова

Paul Lemmens (Бельгія),

Dmitry Dedov (Росія),

Georges Ravarani (Люксембург),

Anja Seibert-Fohr (Німеччина),

Peeter Roosma (Естонія),

Andreas Zünd (Швейцарія).

а також Milan Blaško, Секретар Секції.

Рішення Суду

Стаття 6 (право на справедливий судовий розгляд)

У цій справі Суд зазначив, що голова Суду присяжних вирішив сам зв’язатися з матір’ю жертв по телефону та відвідав її будинок до початку судового розгляду. Він зазначив, що візит відбувся без інформування заявника або його захисника і без присутності інших осіб. За відсутності свідків Касаційному суду були надані різні тлумачення характеру обговорення під час візиту. Суддя вказав, що він лише проявив ввічливість до матері жертв і побажав їй «удачі» у майбутньому слуханні справи, в той час як заявник стверджував, що голова висловив «співчуття».

Суд визнав, що звичайне вираження почуттів ввічливості чи співчуття щодо цивільної сторони не можна було розглядати як відображення упередженості щодо відповідача, але могло, навпаки, вважатись таким, що відображає людське обличчя системи правосуддя. Суд постановив, що лише на цій підставі він не міг зробити висновок про відсутність суб’єктивної неупередженості.

Проте він зауважив, що, оскільки голова просив візит в односторонньому порядку та, перш за все, він відбувся без присутності будь-якої іншої особи, голова ризикував привернути критику за свої дії. Відповідно, хоча і не було продемонстровано, що він починав з упередженої думки про те, що заявник винен у злочині, за який він постав перед Судом присяжних, поведінка судді – яка, крім того, була описана Касаційним судом як «відкрита для критики» – об’єктивно могли викликати побоювання щодо відсутності неупередженості поставивши під сумнів його об’єктивну неупередженість.

Суд зазначив, що згідно з законодавством Бельгії присяжні, які не є професійними суддями, складалися з дванадцяти громадян, обраних жеребкуванням. У відповідний час присяжні наодинці обговорювали питання провини. Трьох професійних суддів, які входять до складу суду (голова та двоє інших суддів), не просили голосувати з питання провини, якщо засуджувальний вердикт не був винесений більшістю – сім голосів проти п’яти. У всіх випадках професійні судді повинні були сформулювати основні підстави для рішення присяжних. За необхідності присяжні та суд разом обговорювали питання призначення покарання.

Провадження в Суді присяжних було усним та змагальним. Роль голови, який керував обговоренням, включала прохання членів журі присягнути надавши їм загальні керівні вказівки для виконання своїх обов’язків, а також докладання всіх зусиль для розкриття істини.

Суд зазначив, що у цій справі, відповідно до правил, чинних на момент судового розгляду, присяжні самостійно обговорювали провину заявника. Проте він вважає, що не слід недооцінювати роль голови у провадженні проти заявника. Голова разом з двома іншими суддями та присяжними брав участь, перш за все, у складанні проекту рішення, в якому міститься обґрунтування вердикту присяжних, а згодом – в обговоренні та прийнятті рішення за вироком. Крім того, він користувався значними межами розсуду в забезпеченні того, щоб провадження у Суді присяжних було організовано таким чином, щоб сприяти встановленню істини.

Той факт, що Касаційний суд визнав, що ставлення голови Суду присяжних, «хоча й відкрите для критики», не складало злісний умисел чи недбалість, що гарантувало б присудження відшкодування збитків, не було вирішальним для цілей статті 6§1 de la Конвенції. Суд виявив, що поведінка голови могла принаймні викликати об’єктивно обґрунтовані сумніви в його об’єктивній неупередженості, тим самим поставивши під сумнів неупередженість Суду присяжних під час прийняття рішення за обвинуваченнями заявника в скоєнні кримінального правопорушення.

Отже, мало місце порушення статті 6§1 Конвенції.

Справедлива сатисфакція (Стаття 41)

Суд постановив, що виявлення порушення складало достатню справедливу сатисфакцію щодо будь-якої моральної шкоди, завданої пану Karrar.

Рішення доступне лише французькою мовою.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту