Справа «Кааманьо Валле проти Іспанії»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

25 Травня 2021
|
504
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 142, (2021)
11.05.2021

Позбавлення виборчих прав психічно хворої жінки було пропорційним та відповідало Конвенції

У сьогоднішньому рішенні Палати в справі Caamaño Valle проти Іспанії (заява № 43564/17) Європейський суд з прав людини шістьма голосами проти одного встановив відсутність порушення статті 3 Протоколу №1(право на вільні вибори) Європейської Конвенції з прав людини та відсутність порушення статті 14 (заборона дискримінації) разом із статтею 3 Протоколу №1 або статті 1 Протоколу №12 (загальна заборона дискримінації).

Справа стосувалася позбавлення виборчих прав дочки заявниці, М., яка була психічно хворою.

Суд встановив, зокрема, що «забезпечення того, щоб лише громадяни, здатні оцінити наслідки своїх рішень та приймати свідомі і обґрунтовані рішення, повинні брати участь у державних справах» було законною метою, яка послужила інформацією для рішень національних судів стосовно М.. Він встановив, що рішення про позбавлення виборчого права було індивідуалізованим та пропорційним цій меті. Також Суд встановив, що позбавлення її права голосу не перешкоджало «вільному висловленню думки народу».

Суд встановив, що національні органи влади враховували особливий статус М. та не дискримінували її.

Основні факти

Заявниця, Марія дель Мар Кааманьо Валле (Maria del Mar Caamaño Valle), є громадянкою Іспанії, яка проживає в Сантьяго-де-Компостела (Іспанія). Вона – мати М., психічно хворої жінки 1996 року народження.

Незадовго до 18-річчя М. заявниця подала заяву про  продовження опіки над дочкою. Проте вона особливо попросила, щоб її дочку не позбавляли виборчого права.

Проте, коли був виданий наказ про продовження опіки суддя першої інстанції наказав скасувати право голосу М. вважаючи, що вона не здатна скористатися цим правом.

Рішення містило розширене обґрунтування та посилання на законодавство і прецедентне право Іспанії та міжнародні договірні зобов’язання Іспанії. Суддя та медичний експерт встановили, що накладені на М. обмеження її виборчого права не були засновані ні на вимозі вищих когнітивних чи інтелектуальних здібностей, ні на відсутності у М. знань щодо її можливостей голосування (тобто повідомити про свій вибір кандидата чи партії), ні на будь-якій гіпотетичній ірраціональності щодо такого вибору, але на суворому і об’єктивному встановленні відсутності здібностей в неї розуміти політичні та виборчі питання. Обмеження її виборчого права не обґрунтовувалося тим фактом, що їй навряд чи було щось відомо про політичну систему Іспанії, але тим, що на неї було легко вплинути і вона не усвідомлювала наслідків будь-якого голосу, який вона могла віддати.

Апеляційна скарга та апеляція заявниці з питань права були відхилені Регіональним судом Корунни та Верховним судом, відповідно. В 2016 році заявниця подала апеляцію ампаро, яка була відхилена Конституційним судом, який вказав, що існують обмеження виборчого права, в тому числі, серед іншого, позбавлення виборчого права суддею. В кінцевому підсумку він дійшов висновку, що її права не були порушені.

Скарги, процедура та склад Суду

Покладаючись на статтю 3 Протоколу №1 (право на вільні вибори) окремо або разом зі статтею 14 (заборона дискримінації) та статтю 1 Протоколу №12 (загальна заборона дискримінації) заявниця скаржилася на те, що обмеження права голосу її дочки порушило її права і було дискримінаційним.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 9 червня 2017 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Paul Lemmens (Бельгія), Голова,

Georgios A. Serghides (Кіпр),

Dmitry Dedov (Росія),

Georges Ravarani (Люксембург),

María Elósegui (Іспанія),

Anja Seibert-Fohr (Німеччина),

Peeter Roosma (Естонія),

а також Milan Blaško, Секретар Секції.

Рішення Суду

Стаття 3 Протоколу №1

Спочатку Суд вказав, що Європейська конвенція з прав людини є міжнародною угодою і Суд повинен встановити звичайне значення використовуваних в ній термінів. Він повторив, що Конвенція не була єдиним посиланням на тлумачення прав, що містяться в ній, і тому він враховував відповідні норми та міжнародне право, що застосовується в державах.

Суд повторив, що стаття 3 Протоколу № 1 гарантує особисті права, в тому числі виборче право, хоча держави мають дещо обмежені межі розсуду у цій сфері. Будь-які встановлені умови повинні бути «вільним висловленням поглядів народу у виборі законодавчого органу». Презумпція повинна включати всіх.

Суд повторив, що мета «забезпечення того, щоб лише громадяни, здатні оцінити наслідки своїх рішень та приймати свідомі і обґрунтовані рішення, повинні брати участь у державних справах» була законною. Він був переконаний, що це було метою рішення позбавити М. права голосу

У світлі рішень національних судів на декількох рівнях юрисдикції Суд також був переконаний, що органи влади встановили баланс між інтересами, які розглядаються, та засновували свої рішення на особистому нерозумінні М. значення голосування та її схильності зазнавати впливу. Таким чином, позбавлення її виборчого права було пропорційним. Крім того, Суд був переконаний, що позбавлення її права голосу не перешкоджало «вільному висловленню думки народу».

У зв’язку з цим Конвенція не була порушена.

Інші статті

Суд зазначив, що різниця у ставленні до дочки заявниці та особи, яка має право голосу, була заснована на розумових здібностях кожної особи. Обмеження враховували її особливий статус. Різниця в ставленні до неї була обґрунтованою і не було порушення статті 14 разом зі статтею 3 Протоколу № 1 або статті 1 Протоколу № 12.

Окрема думка

Суддя Lemmens висловив особливу негативну думку, яка додана до рішення.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту