Справа «Каак та інші проти Греції» (прес-реліз)

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

7 Жовтня 2019
|
122
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий секретарем Суду
ЄСПЛ 334 (2019)
03.10.2019

Засоби правового захисту, запропоновані затриманим мігрантам у пунктах початкового прийому в Греції, не були ні доступними, ні достатніми

У сьогоднішньому рішенні Палати  у справі Kaak та інші проти Греції (заява № 34215/16) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив відсутність порушення статті 3 ( заборона нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження) Європейської Конвенції з прав людини; відсутність порушення статті 5§1 (право на свободу та безпеку); і порушення статті 5 § 4 (право на прийняття рішення про законність затримання без зволікань).

Справа стосувалась умов тримання під вартою громадян Сирії, Афганістану та Палестини в «гарячих точках» Віал і Суда (Греція) та законності їх тримання під вартою в цих таборах.

Суд вважав, що в таборі Віал органи влади зробили все, що можливо було обґрунтовано очікувати від них для виконання обов’язку доглядати та захищати неповнолітніх без супроводу. Інші заявники були переведені з табору Віал в табір Суда негайно, або протягом десяти днів. Суд також постановив, що умови тримання під вартою в таборі Суда не складали нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження.

Суд повторив попередній висновок, що один місяць тримання під вартою в таборі Віал не повинен вважатися надмірним з огляду на час, необхідний для виконання відповідних адміністративних формальностей. Крім того, термін тримання заявників під вартою після того, як вони висловили бажання подати заяву про надання притулку, був порівняно коротким.

На відміну від цього, заявники, які не мали юридичної допомоги, так і не мали можливості зрозуміти зміст інформаційної брошури; зокрема, вони не могли зрозуміти матеріал, пов’язаний з різними можливостями оскарження, доступними в національному законодавстві.

Основні факти

Заявники, 49 дорослих, підлітки та діти сирійської, афганської та палестинської національностей, незаконно в’їхали в Грецію висадившись на острів Хіос з човна між 20 березня та 15 квітня 2016 року.

Усі заявники були заарештовані поліцією в день їх прибуття та розміщені в центрі прийому, ідентифікації та реєстрації Віал; деякі згодом були переведені в табір Суда. Проти них були видані накази про висилку. В наказах про висилку було зазначено, по-перше, що відповідні особи повинні були бути затримані з метою їх негайного повернення в Туреччину; а по-друге, те, що вони повинні були залишатися під вартою до моменту їх висилки з огляду на передбачуваний ризик їх переховування.

Проте, хоча деякі з заявників були відправлені в інші країни Європейського Союзу з метою возз’єднання сім’ї або розгляду їх запиту про надання притулку, накази про висилку інших заявників, які подали заяву про надання притулку в Греції, були скасовані, внаслідок чого вони залишилися під вартою.

Скарги, процедура та склад Суду

Посилаючись на статтю 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) заявники скаржилися на умови тримання під вартою в таборах Віал та Суда, які, як вони стверджували, складали небезпеку для їх фізичного та психічного здоров’я. Вони також скаржилися на кількість і якість їжі, яку їм видавали, з точки зору здоров’я, а також на недостатність медичного забезпечення. Вони також звертали увагу на переповненість таборів, яка робила матеріальні умови приміщення небезпечними. Наприкінці, вони повідомили про відсутність умов, здатних забезпечити захист та безпеку жінкам та дітям, які складали особливо вразливі категорії осіб . Посилаючись на статтю 5§ 1, 2 та 4 (право на свободу та безпеку) вони скаржилися на відсутність безоплатної правової допомоги та те, що на острові Хіос не було адміністративного суду, що на їх думку, робило будь-які скарги на їх затримання неможливими на практиці і, таким чином, свавільними.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 16 червня 2016 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Ksenija Turković (Хорватія), Голова,

Krzysztof Wojtyczek (Польща),

Linos-Alexandre Sicilianos (Греція),

Aleš Pejchal (Чеська Республіка),

Armen Harutyunyan (Вірменія),

Pere Pastor Vilanova (Андорра),

Pauliine Koskelo (Фінляндія),

а також Abel Campos, секретар Секції.

Рішення Суду

Стаття 5§ 1

Табір Віал

Суд зазначив, що неповнолітні заявники без супроводу були розміщені в «безпечній зоні» в таборі Віал. Після того, як вони були зареєстровані, директор центру подав запит до Національної служби соціальної солідарності (“ЕККА”) запропонувавши їй надати допомогу та визначити відповідні установи для прийому. Він також зв’язався з прокурором суду острову Хіос для того, щоб організувати перевезення з супроводом певних заявників в установу прийому. Директор табору Віал зв’язався зі службою з притулку з метою вживання заходів за запитами для того, щоб подати  заяви про надання притулку.

Тому Суд не був переконаний в тому, що органи влади не зробили все, що можливо було обґрунтовано очікувати від них для виконання зобов’язання держави-відповідача щодо надання допомоги та захисту цим заявникам з огляду на їх вік та вразливість.

Стосовно інших заявників, Суд зазначив, що деякі провели загалом 30 днів в центрі, а інші – 24 дні. Всі інші заявники були перевезені з табору Віал в табір Суда негайно або протягом десяти днів.

Як наслідок, Суд встановив відсутність порушення статті 3.

Табір Суда

Суд зазначив, що цей табір завжди був відкритою спорудою. У своїх твердженнях стосовно житлових умов в цьому таборі заявники не вказали, як вони постраждали від певних умов, описаних ними дуже стисло.

Суд не зміг зробити висновок, що умови тримання в таборі Суда склали нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження.

З цього витікало, що стаття 3 не була порушена у зв’язку з цим.

Стаття 5§ 1

Суд повторив попередній висновок, що один місяць тримання під вартою в таборі Віал не повинен вважатися надмірним з огляду на час, необхідний для виконання відповідних адміністративних формальностей. Суд також зазначив, що термін тримання заявників під вартою після того, як вони висловили бажання подати заяву про надання притулку, був порівняно коротким. Дійсно, табір перетворився на напіввідкриту споруду 21 квітня 2016 року.

На цих підставах Суд вважав, що тримання заявників під вартою не було свавільним і його було неможливо вважати незаконним для цілей статті 5§ 1 (f) Конвенції.

З цього витікало, що стаття 5 § 1 не була порушена.

Стаття 5§ 4

Суд зазначив, що накази про висилку, в яких була вказана можливість подання апеляції, були написані грецькою мовою. Не було впевненості в тому, що заявники, які не мали юридичної допомоги в жодному таборі, мали достатні правові знання для того, щоб зрозуміти зміст інформаційної брошури, яку розповсюджували органи влади, і особливо матеріали, які стосуються різних засобів правового захисту, доступних відповідно до національного законодавства.

Суд також зазначив, що інформаційна брошура, про яку йде мова, загалом посилалася на «адміністративний суд» не вказуючи, який саме. Проте на острові Хіос, де заявники знаходилися під вартою, не було жодного адміністративного суду, а найближчий – на острові Мітилін.

Навіть припускаючи, що засоби правового захисту були ефективними, Суд не розумів, як заявники могли скористатися ними. Також з урахуванням висновків інших міжнародних органів Суд вважав, що за обставин справи відповідні засоби правового захисту не були доступними для заявників.

Тому стаття 5§4 була порушена.

Справедлива сатисфакція (стаття 41)

Суд постановив, що Греція повинна виплатити кожному із заявників 650 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту