Справа «Йорданови проти Болгарії»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

15 Вересня 2020
|
57
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 243, (2020)
03. 09.2020

Кримінальне провадження проти заявників, які прагнуть створити політичну партію на релігійній основі не було необхідним

У сьогоднішньому рішенні Палати в справі Yordanovi  проти Болгарії (заява № 11157/11) Європейський суд з прав людини шістьма голосами проти одного встановив порушення статті 11 (свобода зібрань та об’єднань) Європейської Конвенції з прав людини.

Справа стосувалася скарги двох заявників на кримінальне провадження, відкрите проти них за спробу створити політичну партію на релігійній основі. Вони скаржились на необґрунтоване втручання в їх право на свободу об’єднань, а також на дискримінацію щодо них.

Суд наголосив на тому, що засудження в кримінальному порядку є однією з найсерйозніших форм втручання у право на свободу об’єднання, однією з цілей якого є захист думки та свободи їх вираження, особливо якщо це стосуються політичних партій.

Заявники не завершили необхідну процедуру реєстрації політичної партії.

Юридичним наслідком цього недогляду було те, що партія не могла існувати або займатися будь-якою діяльністю.

Таким чином мету органів влади – забезпечити мирне співіснування етнічних та релігійних груп в Болгарії –  можливо здійснити за допомогою такої процедури, в цьому випадку – шляхом відмови у реєстрації потенційної політичної партії. Суд далі зазначив, що органи влади могли б розпустити партію, якщо б Конституційний суд визнав її неконституційною. Він не знайшов жодної причини того, чому за обставин справи проти заявників було необхідно відкривати кримінальне провадження.

Основні факти

Заявники, RosenMarinovYordanov, та його брат, AtanasMarinovYordanov, є громадянами Болгарії. Вони – бізнесмени і належать до турецько-мусульманської меншини в Болгарії.

В 2008 році заявники створили та зареєстрували асоціацію з інтеграції турецькомовного населення в Болгарії.

В червні 2009 року вони вирішили встановити пам’ятник на приватній землі, що належить їм в їх рідному селі Славяново, для вшанування пам’яті мусульманських та християнських солдатів, загиблих під час Російсько-турецької війни 1877-78 рр. (внаслідок якої Болгарія здобула незалежність від Османської Імперії). В липні 2009 року обласна інспекція з будівництва наказала припинити будівельні роботи.

Заявники вирішили створити політичну партію – Мусульманський демократичний союз. Установчі збори повинні були відбутися 26 вересня 2009 року, в кінці Рамадану, в центрі м. Славяново.

Того ранку поліція повідомила першого заявника, що незаконно проводити зібрання не дотримуючись встановленої законом процедури.

26 вересня 2009 року в центрі м. Славяново зібралися декілька сотень людей. Працівник муніципалітету Попово вручив першому заявнику наказ про розгін зібрання на підставі того, що про нього не було повідомлено заздалегідь. Проте, зібрання продовжувалося ще близько п’ятнадцяти хвилин, протягом цього часу було проведене голосування щодо створення партії, прийняття її статуту та вибору членів до органів партії, що приймають рішення. Відразу після цього була проведена прес-конференція.

За словами уряду, під час прес-конференції заявники повідомили, що метою партії був «захист прав мусульман в Болгарії» і «держава нічого не зробила для мусульман в Болгарії», що Болгарія офіційно не визнала турецьку меншину, а також те, що «було помилкою представляти Болгарію в Європі як державу з однією нацією.

Протягом наступних днів районна прокуратура Попово відкрила кримінальне провадження проти заявників за створення політичної організації на релігійній основі – злочин, який карається відповідно до статті 166 Кримінального кодексу, а також за порушення миру у зв’язку зі зведенням пам’ятнику. Також першого заявника звинувачували у проведенні несанкціонованого зібрання –злочин відповідно до статті 174а§2 Кодексу, у зв’язку з продовженням зібрання, на якому була створена політична партія незважаючи на заборону міського голови.

1 вересня 2010 року районний суд визнав двох заявників винними у створенні політичної партії на релігійній основі в порушення статті 166 Кримінального кодексу. Суд виніс вирок першому заявникові до одного року умовного позбавлення волі. Суд постановив, що другий заявник не був відповідальним в кримінальному порядку і наказав йому сплатити адміністративний штраф у розмірі 4000 болгарських левів (2045 євро(EUR)). Суд також визнав першого заявника винним у відмові припинити громадське зібрання, яке було заборонене міським головою, в порушення статті 174а §2 Кримінального кодексу, та виніс вирок до шести місяців умовного позбавлення волі. Поєднавши два вироки суд призначив загальне умовне покарання у вигляді одного року позбавлення волі. Він виправдав заявників в звинуваченні порушення миру.

Заявники подали апеляцію. 22 жовтня 2010 року обласний суд м. Тирговиште підтримав засудження та вироки районного суду. Він зазначив, що вимога до членів партії прийняти Ісламські цінності означала, що партія мала б «релігійну основу». Проте обласний суд встановив, що факти повинні бути перекваліфіковані як замах на злочин з огляду на те, що створення партії не було завершене.

 

Скарги, процедура та склад Суду

Посилаючись на статтю 11 Конвенції (свобода зібрань та об’єднань) заявники стверджували, що кримінальне провадження проти них за спробу створити політичну партію « на релігійній основі» складало необґрунтоване обмеження їх права на свободу об’єднань. Відповідно до статті 14 (заборона дискримінації) разом зі статтею 11 вони скаржились на дискримінацію щодо них.

 

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 14 січня 2011 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Síofra O’Leary (Ірландія), Голова

Gabriele Kucsko-Stadlmayer (Австрія),

André Potocki (Франція),

Mārtiņš Mits (Латвія),

Lәtif Hüseynov (Азербайджан),

Anja Seibert-Fohr (Німеччина) та

Mira Mihaylova Raycheva (Болгарія), суддя ad hoc

а також  Victor Soloveytchik, заступник секретаря Секції.

Рішення Суду

Стаття 11

Суд повинен був з’ясувати, чи кримінальне провадження проти заявників за спробу створити партію в порушення статті 166 Кримінального кодексу було необхідним в демократичному суспільстві.

Без розгляду оцінки судами Болгарії того, чи політична партія, про яку йде мова, може вважатися такою, має «релігійну основу» Суд висловив серйозні сумніви щодо необхідності кримінальних санкцій на додаток до заборони таких партій. Засудження в кримінальному порядку є однією з найсерйозніших форм втручання у право на свободу вираження поглядів.

Це також стосувалося права на свободу об’єднання, однією з цілей якого був захист думок та свободи їх вираження, особливо якщо це стосується політичних партій.

Суд зазначив, що заявники не завершили необхідну процедуру реєстрації політичної партії. Юридичним наслідком цього недогляду було те, що партія не могла існувати або займатися будь-якою діяльністю.

Таким чином мету органів влади – забезпечити мирне співіснування етнічних та релігійних груп в Болгарії –  можливо здійснити за допомогою такої процедури, в цьому випадку – шляхом відмови у реєстрації потенційної політичної партії.

Суд далі зазначив, що органи влади мали можливість розпустити партію, якщо б Конституційний суд визнав її неконституційною. Він не знайшов жодної причини того, чому за обставин справи проти заявників було необхідно відкривати кримінальне провадження на додаток до інших варіантів.

Крім того, стаття 166 Кримінального кодексу 1968 року не була прийнята в епоху комунізму з метою перешкоджання релігійній громаді використовувати демократичні інституції для приходу до влади на шкоду іншим, а навпаки, для того щоб виключити будь-яку можливу повторну появу так званих «капіталістичних» партій, а тому не захищати релігійну та етнічну толерантність в Болгарії.

З урахуванням вищезазначеного Суд встановив, що кримінальне провадження проти заявників за спробу створити політичну партію на релігійній основі не було необхідним в демократичному суспільстві і, таким чином, викликало порушення статті 11.

Стаття 14

З урахування виявлення порушення статті 11 Суд вирішив, що не було необхідним розглядати прийнятність або сутність цієї скарги.

Справедлива сатисфакція (Стаття 41)

Суд одноголосно постановив, що виявлення порушення складало достатню справедливу сатисфакцію щодо будь-якої моральної шкоди, а також те, що Болгарія повинна виплатити заявникам 2320 євро відшкодування видатків і витрат

Окремі думки

Суддя Raycheva висловила особливу думку, яка додана до рішення.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту