Справа «J.M. проти Франції»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

19 Грудня 2019
|
362
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 421, (2019)
05.12.2019

Нелюдське і таке, що принижує гідність, поводження з ув’язненим до і під час його переведення у в’язницю, а також невідповідне розслідування: порушення Конвенції

У сьогоднішньому рішенні Палати у справі J.M. проти Франції (заява № 71670/14) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив порушення предметного та процесуального аспектів статті 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) Європейської конвенції з прав людини. Справа стосувалася скарг заявника на нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження і непропорційне використання сили співробітниками в’язниці під час перебування під вартою, а також його твердження стосовно того, що наступне розслідування було неефективним і не було незалежним.

Суд постановив, що 5 та 6 липня 2007 року заявник зазнав нелюдського і такого, що принижує гідність, поводження від співробітників в’язниці. Під час розслідування, яке закінчилось рішенням про відсутність підстав для притягнення до відповідальності, виявилося, що суддя, який проводить розслідування, та слідчий відділ застосовували різні критерії під час оцінювання показань свідків. Достовірність заяв тюремних наглядачів було необхідно ретельно перевіряти. Тому Суд встановив, що заявник не отримав користі від ефективного розслідування.

Основні факти

Заявник, пан J.M., є громадянином Франції, який народився у 1981 році та мешкає в м. Ліон. 5 липня 2007 року J.M., який попросив перевести його у в’язницю, розташовану ближче до своєї родини, навмисно порізав собі передпліччя. Його доставили в медичне крило, де лікар відмовився направити його в психіатричне відділення лікарні, як просив J.M., але порекомендував перевести його в іншу в’язницю.  J.M. відмовився повертатися в свою камеру і був розміщений в залі очікування. З огляду на насильницьку поведінку заявника начальник в’язниці вирішив перевести його в крило для покарань. Після подальших інцидентів та нових обговорень J.M. погодився на розміщення його в камері в зоні сегрегації до переведення в іншу в’язницю, запланованого наступного дня. Вночі J.M. підпалив папери у своїй камері; тюремні наглядачі увірвалися з пожежним шлангом. J.M., який був весь промоклий, знову був переведений в камеру в крилі для покарань.

6 липня 2007 року під час переведення з в’язниці Салон-де-Прованс у в’язницю Варен- Ле-Гранд після нових інцидентів J.M. був поміщений під нагляд трьох тюремних наглядачів. Його ноги були зв’язані стандартними обмежувачами і були надягнуті наручники. Оскільки він був лише у футболці, тюремний наглядач дав йому простирадло для того, щоб він вкрився до того, як він сів в поліцейський фургон. Після прибуття у в’язницю Варен- Ле-Гранд J.M. був практично оголений; на ньому був спортивний топ і простирадло зісковзнуло з плечей. На обличчі, шиї та грудях у нього були синці. Він стверджував, що до того, як він залишив в’язницю Салон-де-Прованс, він зазнав насильства тюремних наглядачів.

Того ж дня прокурор розпочав процедуру in flagrante та доручив її жандармерії. Попереднє розслідування було припинене на підставі того, що розслідування не виявило злочин. Після закриття внутрішнього адміністративного розслідування, відкритого того ж дня, 6 липня 2007 року слідчий дійшов висновку, що тюремний наглядач, M.Qю, відповідальний за переведення, вчинив дисциплінарне правопорушення залишивши заявника лише в футболці та простирадлі. Наглядача тимчасово усунули від виконання його обов’язків. Наприкінці 2008 року стосовно умов перевезення загальна інспекція тюремних служб постановила, що M.Q. повинен був дочекатися відкриття магазину одягу у в’язниці та видати одяг до від’їзду у Варен-Ле-Гранд.

8 січня 2009 року J.M. подав скаргу на акти катування та варварства осіб, які здійснюють державні повноваження з використанням зброї, та подав заяву про приєднання до провадження як цивільна сторона. 15 травня 2009 року було відкрите судове розслідування. 4 липня 2012 року суддя, який проводить розслідування, видав наказ, в якому було виявлено, що не існувало підстав для притягнення до відповідальності, постановивши, що розслідування не дозволило висунути звинувачення. J.M. подав апеляцію. Слідчий відділ апеляційного суду підтримав рішення не знайшовши підстав для притягнення до відповідальності. Касаційний суд відхилив апеляцію з питань права .

Скарги, процедура та склад Суду

Посилаючись на статтю 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) заявник стверджував, що протягом дня та вночі 5 липня 2007 року, а також вранці 6 липня він зазнав нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження від тюремних наглядачів. Він також стверджував, що не було проведено ефективного розслідування цих подій після його скарги та заяви про приєднання до провадження як цивільної сторони.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 6 листопада 2014 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Angelika Nußberger (Німеччина), Голова,

Gabriele Kucsko-Stadlmayer (Австрія),

Ganna Yudkivska (Україна),

André Potocki (Франція),

Yonko Grozev (Болгарія)

Mārtiņš Mits (Латвія),

Lado Chanturia (Грузія),

а також Claudia Westerdiek, Секретар Секції.

Рішення Суду

Стаття 3

Предметний аспект: Не був оскаржений той факт, що 5 та 6 липня 2007 року тюремні наглядачі неодноразово застосовували силу проти заявника. В чотирьох медичних довідках були зазначені численні ушкодження. Суд вважав, що окрім фізичних страждань заявника, поводження, яке він зазнав, викликало у нього страх, муки та душевні страждання. Таким чином залишалося з’ясувати, чи фізична сила, застосована проти заявника, була суворо необхідною через його поведінку.

Як і національні суди Суд зазначив, що заявник в той час перебував у надзвичайно збудженому стані . Проте він помітив, що заявник також зазнавав психологічного стресу. Вранці 5 липня 2007 року він був доставлений в амбулаторію після того, як він навмисно порізав руку. Отже, заявник був особливо вразливим через свої психологічні проблеми та той факт, що він перебував під вартою.

Щодо небезпеки пожежі Суд зазначив, що інспекція в’язниць сама встановила, що використання пожежного шланга було непропорційним за тих обставин. Використання пожежного шланга, а не вогнегасника, повинне було затопити камеру. Ця відсутність розважливості тюремного наглядача викликала промокання заявник та його речей без потреби, що створювало відчуття приниження. Суд також звернув увагу на те, що в різних медичних довідках були зазначені численні синці на тілі заявника. Незважаючи на проведені попередні та судові розслідування, причину 18 сантиметрового сліду удушення на шиї заявника так і не було встановлено. Наприкінці, під час перевезення з в’язниці Салон-де-Прованс до в’язниці у в’язницю Варен-Лe-Гранд заявник був одягнений лише в футболку та простирадло для того, щоб вкритися. Таке поводження викликало почуття свавілля, неповноцінності, приниження та болю, і демонструвало серйозну неповагу до його людської гідності.

Тому Суд постановив, що заявник зазнав нелюдського і такого, що принижує гідність, поводження. З цього витікало, що мало місце порушення предметного аспекту статті 3.

Процесуальний аспект

Суд зазначив, що незалежні розслідування були проведені швидко. В день прибуття заявника у в’язницю Варен-Ле-Гранд прокуратура за власною ініціативою розпочала розслідування обставин переведення заявника та його тверджень про насильство. Розслідування було проведене суддею, який не лише повторив висновки внутрішнього адміністративного розслідування та розслідування інспекції в’язниць, а й допитав заявника та всіх залучених наглядачів до того, як винести мотивоване рішення про відсутність підстав для притягнення до відповідальності.

Проте Суд зазначив, що розслідування не призвело до ідентифікації та покарання осіб, відповідальних за встановлене ним нелюдське і таке, що принижує гідність, поводження. На думку Суду, суддя, який проводить розслідування, та слідчий відділ застосовували різні критерії під час оцінювання різних заяв свідків, оскільки твердження заявника вважалося суб’єктивним, на відміну від тверджень тюремних наглядачів. Достовірність заяв останніх було необхідно ретельно перевіряти. Крім того, певні заходи, необхідні для з’ясування фактів, не були призначені. Наприклад, не було призначеного жодного медичного та технічного експертного висновку з метою встановлення причини виявленого сліду удушення.

Суд постановив, що заявник не користувався перевагами ефективного розслідування і встановив порушення процесуального аспекту статті 3.

Справедлива сатисфакція (Стаття 41)

Суд постановив, що Франція повинна виплатити заявникові 18 000 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту