Справа «Ілгіз Халіков проти Росії» (прес-реліз)

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

24 Січня 2019
|
3 796
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 014 (2019)
15.01.2019

Росія була відповідальною за серйозні поранення ув’язнених під час перестрілки між іншими ув’язненими та конвоїрами

У сьогоднішньому рішенні Палати у справі Ілгіз Халіков проти Росії (заява № 48724/15) Європейський суд з прав людини одноголосно постановив, що мало місце порушення статті 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) Європейської Конвенції з прав людини.

Справа стосувалася скарги ув’язненого на те, що він був серйозно поранений випадковою кулею під час перестрілки між конвоїрами і ув’язненими, які намагалися втекти під час їх переведення в іншу установу тримання під вартою.

Суд встановив, зокрема, що держава була відповідальною за ушкодження заявника, оскільки конвоїри проігнорували правила, встановлені для безпеки ув’язнених під час перевезення. Зокрема, конвоїри вирішили перевезти більшу кількість ув’язнених, ніж міг розмістити тюремний автомобіль. Той факт, що фургон був перевантажений, означав, що ув’язнені могли спробувати перемогти службовців, а заявник – колишній поліцейський і, отже, вразливий ув’язнений, якого необхідно було перевозити в окремій камері, знаходився в задній частині фургона з двома конвоїрами, коли відбувся напад.

Крім того, розслідування інциденту було неефективним. Досудове слідство було зіпсоване затримками, обмеженим обсягом і ніколи не просувалося до етапу кримінального розслідування.

Основні факти

Заявник, Ілгіз Халіков, є громадянином Росії, який народився в 1969 році і відбуває покарання у в’язниці в м. Нижній Тагіл (Росія).

7 листопада 2013 року пан Халіков потрапив у перестрілку між конвоїрами і ув’язненими, які намагалися втекти з тюремного автомобіля під час їх перевезення в слідчий ізолятор. Один з ув’язнених здолав службовця і схопив його кобуру, в якій був пістолет. Розпочалася боротьба і постріли.

Нога Халікова була поранена випадковою кулею і його відвезли в лікарню. Його перевели в тюремну лікарню наступного дня.

Наступного місяця він подав скаргу до органів прокуратури стверджуючи, що він був поранений внаслідок серйозного порушення правил перевезення ув’язнених, тобто у фургоні знаходилося більше ув’язнених, ніж фургон був призначений розмістити.

Протягом декількох наступних років було відкрито декілька досудових розслідувань, але вони ніколи не перейшли до етапу кримінального розслідування. Кожен запит закінчувався рішенням про відмову відкривати кримінальне провадження, а потім був відкладений з вимогою додаткових перевірок. Зокрема,  у вересні 2015 року було проведене дослідження вогнепальної зброї, але воно не могло встановити зв’язок між кулями або патронами пістолета, з якого був зроблений постріл, а також особою, яка натиснула на спусковий гачок. У травні 2016 року органи влади наказали провести оцінювання поранення пана Халікова, проте це виявилося неможливим, оскільки його медична карта не була покладена на місце.

 

Скарги, процедура та склад Суду

Посилаючись на статтю 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) пан Халіков стверджував, що він був поранений під час перестрілки через недбалість конвоїрів. Зокрема, оскільки він був колишнім співробітником поліції, положення передбачали, що його було необхідно перевозити в ізольованій камері в фургоні, але це не було можливим тому, що він був перевантажений, і тому він їхав в задній частині фургона з двома конвоїрами. Він також стверджував відповідно до цієї ж статті, що органи влади не провели ефективне розслідування інциденту, який, як він наголосив, залишив його недієздатним на все життя із значним болем.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 16 листопада 2015 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Вінсент А. Де Гаетано (Мальта), Голова ,

Дмитро Дєдов (Росія),

П’єр Пастор Віланова (Андорра),

Олена  Полачкова (Словаччина),

Георгіос А. Сергідес (Кіпр),

Джоліен Шуккінг (Нідерланди),

Maрія Eлосегі (Іспанія),

а також Стівен Філліпс , Секретар Секції.

Рішення Суду

Незважаючи на те, що пан Халіков подав свою скаргу негайно після перестрілки, органи влади в кінцевому підсумку відмовилися відкривати кримінальну справу за його достовірним твердженням про нездатність держави захистити його фізичну недоторканність внаслідок серйозного порушення положень про перевезення ув’язнених.

Небажання слідчих розпочинати кримінальне розслідування після повторних досудових слідств викликало втрату дорогоцінного часу та докази були втрачені. Зокрема, дослідження вогнепальної зброї було проведене лише через багато місяців після інциденту. Крім того, оцінювання обсягу ушкодження пана Халікова було призначене лише через два роки. Таким чином, ці розслідування не дозволили з’ясувати найбільш важливі аспекти інциденту, такі як: з якого пістолету був зроблений постріл, який поранив заявника, а також особу, яка натиснула на спусковий гачок.

У будь-якому випадку, як було підкреслено в багатьох попередніх справах проти Росії, поданих до Європейського суду, в справах про достовірні твердження щодо жорстокого поводження сама структура «досудового розслідування» (якщо не було проведене «попереднє розслідування») відповідно до судочинства в Росії не виконувала вимоги ефективного розслідування відповідно до статті 3 Конвенції.

Отже, мало місце процесуальне порушення статті 3 стосовно нездатності провести ефективне розслідування.

Стосовно того, чи можливо було притягнути до відповідальності державу, Суд зазначив, що, незважаючи на те, що поранення пана Халікова було випадковим, його присутність у незахищеній зоні тюремного автомобіля не була випадковою. Це було результатом рішення конвоїрів перевезти кількість ув’язнених, яка була більшою кількості, для якої був призначений тюремний автомобіль.

Таке рішення порушило правила, які були створені для зменшення ризиків для безпеки і захисту ув’язнених під час перевезення. Метою цих правил було зменшення ризику здійснення ув’язненими узгодженої спроби подолати своїх конвоїрів обмежуючи кількість ув’язнених, яких транспортували разом. Вони також повинні були уникати насильства між ув’язненими шляхом розміщення вразливих ув’язнених, таких як колишні правоохоронці, як і заявник, в окремих камерах.

З цього витікало, що держава була відповідальною за ушкодження пана Халікова, оскільки вона не змогла належним чином захистити його фізичну недоторканність під час перевезення. Отже, також мало місце матеріальне порушення статті 3.

Справедлива сатисфакція (стаття 41)

Суд постановив, що Росія повинна виплатити пану Халікову 20 000 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту