Справа «Ігнатенку та РКП проти Румунії»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

28 Травня 2020
|
253
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 121, (2020)
05.05.2020

Ignatencu і Romanian Communist Party (PCR) проти Румунії (№ 78635/13)

Заявниками є пан Петре Ігнатенку (Petre Ignatencu), громадянин Румунії, який народився в 1955 році та мешкає в м. Бухарест, і політична група під назвою Partidul Comunist Român (Румунська комуністична партія – «PCR»), головою якої є пан Ignatencu . Заявники стверджували, що відхилення судами їх заяви про реєстрацію політичної групи як політичної партії порушило їх право на свободу об’єднань відповідно до статті 11 Конвенції.

Під час конгресу, проведеного в травні 1921 року, була створена Румунська комуністична партія (PCR) після того як крайнє ліве крило Румунської соціал-демократичної партії відокремилося від головної партії. З 1947 до 1989 року PCR була єдиною офіційною політичною партією, яка діяла в Румунії. Тоталітарний режим, встановлений PCR, був повалений після жорстоких зіткнень в грудні 1989 року.

27 грудня 1989 був виданий указ про утворення Фронту національного порятунку, який передбачав розпуск всіх структур, створених тоталітарним режимом. Подальший законодавчий указ набув чинності 18 січня 1990 року, який передавав всі активи PCR у власність держави.

27 березня 2010 року був створений комітет з реорганізації Румунської комуністичної партії.

Пан Ignatencu  був обраний його головою.

У липні-серпні 2010 року пан Ignatencu, виконуючи обов’язки голови комітету, опублікував статтю в журналі під заголовком «PCR – партія історії та партія майбутнього». Він вказав, що з грудня 1989 року декілька політичних груп безуспішно намагалися створити комуністичну партію, а також те, що єдиною групою, яка мала успіх, була Partidul Comunistilor ( Nepeceristi ) (Партія комуністів, які не були членами Румунської комуністичної партії – «PCN») після рішення Європейського суду з прав людини від 3 лютого 2005 року.

16 жовтня 2012 року заявники та ще п’ять членів-засновників партії, в тому числі С.С., подали заяву до Окружного суду м. Бухарест з проханням зареєструвати PCR  в переліку політичних партій. Окружний суд відхилив заяву як необґрунтовану. Суд постановив, що зі статей 6 та 9 конституції сторони-заявника було зрозуміло, що відповідні особи намагалися створити суспільство соціалістичного типу і пропонували ту саму доктрину та ідеології, які складали основу травматичного тоталітарного режиму, який керував країною близько половини століття. Заявники подали апеляцію на це рішення до апеляційного суду м. Бухарест.  В остаточному рішенні від 16 липня 2013 року апеляційний суд відхилив апеляцію як необґрунтовану.

25 серпня 2013 року члени партії та комітету провели загальні збори, під час яких пан Ignatencu був переобраний на посаду голови комітету. Після голосування більшості йому було поставлене завдання подати цю заяву до Суду.

В невизначену дату під головуванням C.C. був створений комітет «з організації та реєстрації Румунської комуністичної партії» як окремий орган від комітету, яким керував пан Ignatencu. Новий комітет розробив власну конституцію з метою реєстрації нової політичної групи під назвою «Румунська комуністична партія». С.С. та інші фізичні особи подали заяву до національних судів для реєстрації нової групи. С.С. стверджував, що це була нова політична група, яка не була призначена стати наступником колишньої PCR і не переслідувала таку ж політику. Під час апеляційного провадження С.С. просив зареєструвати нову партію під назвою «Румунська Комуністична партія – 21 століття», з новою емблемою. В остаточному рішенні від 27 червня 2016 року апеляційний суд зазначивши, що подані конституція та програма були сумісними з відповідним національним та європейським законодавством, наказав зареєструвати Комуністичну партію Румунії – 21 століття в переліку політичних партій.

Покладаючись, зокрема, на статтю 11 (свобода зібрань та об’єднань) Конвенції заявники стверджували, що відмова національних судів задовольнити їх заяви про реєстрацію політичної групи «Румунська комуністична партія»  в переліку політичних партій, порушили їх право на свободу об’єднань.

Відсутність порушення статті 11

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту