Справа «ІА Тамбов-Информ проти Росії»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

1 Червня 2021
|
2 341
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 151, (2021)
18.05. 2021

Суд заохочує реформу норм передвиборчої кампанії в ЗМІ в світлі порушення прав компанії-заявника

У сьогоднішньому рішенні Палати в справі ТОВ «Информационное агентство Тамбов-Информ» проти Росії (заява № 43351/12) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив порушення статті 10 (свобода вираження поглядів) Європейської Конвенції з прав людини.

Справа стосувалася публікації статей та інтернет-опитування на веб-сторінці під час виборчої кампанії. За цим послідували засудження, зокрема, статті були класифіковані, як «передвиборча кампанія» в порушення відповідного законодавства Росії.

Щодо переслідування в судовому порядку у зв’язку зі статтями Суд встановив – і уряд не стверджував інше – що компанія-заявник не діяла недобросовісно; справа і законодавча база значно не відрізнялися від іншої справи, яку раніше розглядав Суд, Orlovskaya Iskra проти Росії (№ 42911/08), в якій було виявлене порушення; що національні суди не перевіряли, чи була завдана шкоди цими статтями чи було підтверджено, що ці статті були агітаційним матеріалом; а також те, що переслідування не було «необхідним у демократичному суспільстві».

Суд встановив, що методологія опитування повинна була бути зрозумілою з самого представлення на веб-сторінці  і він не мав достатньо доказів для того, щоб дійти висновку, що відповідна нормативна база відповідала скарзі згідно Конвенції. Як наслідок, не було продемонстровано, що переслідування в судовому порядку у зв’язку з опитуванням було «необхідним у демократичному суспільстві».

Основні факти

Заявник, ТОВ «Информационное агентство Тамбов-Информ», є товариством з обмеженою відповідальністю, зареєстрованим в 2001 році в м. Тамбов (Росія). Воно бере участь у радіо- і телевізійному мовленні.

В листопаді 2001 року компанія-заявник заснувала інформаційне агентство – засіб масової інформації. Виявляється, що агентство не було зареєстроване як юридична особа і воно діяло через веб-сайт www.taminfo.ru.

У 2011 році дві статті під назвою «Диво трансформації, або як соціалістичний олігарх став консервативним» та «Необхідно відповідати за свої слова» були опубліковані на веб-сайті в період передвиборчої кампанії для виборів до національного законодавчого органу, Державної Думи. Як наслідок, 2 грудня 2011 року компанія-заявник була засуджена за створення, розповсюдження або розміщення агітаційних матеріалів в порушення виборчого законодавства та був накладений штраф в розмірі 50 000 російських рублів (RUB), при цьому суд визначив, що це була «передвиборча агітація» Це рішення було підтримане по апеляції та після судового перегляду, при цьому аргумент компанії заявника, що вона була лише власником веб-сайту, був відхилений.

В 2012 році компанія-заявник була окремо засуджена за публікацію «агітаційного матеріалу» до початку офіційного періоду передвиборчої агітації у ЗМІ, при цьому мировий суддя зазначив, що ця стаття складала виборчу кампанію та наклав штраф на компанію-заявника в розмірі 30000 рублів. Це рішення було підтверджене по апеляції.

Окремо, в 2011 році в невстановлену дату було створене опитування про намір голосувати за Думу на веб-сайті із аналітичною статтею (під назвою «Оцінка результатів опитування в Інтернеті: немає очевидної більшості голосів за партію «Єдина Росія», в той час як голоси проти зростають»).

Опитування містило кнопку «результати». Компанія була засуджена, серед іншого, за те, що не вказала регіон опитування та методологію, похибки та іншу відповідну інформацію, і на неї був накладений штраф в розмірі 30000 рублів. Це рішення було підтримане по апеляції та після судового перегляду.

Компанія-заявник сплатила штрафи між 2012 і 2014 роками.

Скарги, процедура та склад Суду

Покладаючись на статтю 10 (свобода вираження поглядів) Європейської Конвенції з прав людини компанія-заявник скаржилася, зокрема, на класифікацію інформації на своєму веб-сайті як виборча агітація, а також на накладені на неї штрафи.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 21 червня 2012 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Paul Lemmens (Бельгія), Голова,

Georgios A. Serghides (Кіпр),

Dmitry Dedov (Росія),

María Elósegui (Іспанія),

Darian Pavli (Албанія),

Peeter Roosma (Естонія),

Andreas Zünd (Швейцарія),

а також Milan Blaško, Секретар Секції.

Рішення Суду

Стаття 10

Обвинувачення у зв’язку зі статями

Суд зазначив, що обвинувачення у цій справі було пов’язане з внутрішніми положеннями про «передвиборчу агітацію», розглянутими Судом у справі Orlovskaya Iskra (№ 42911/08) у зв’язку з рішенням приватного друкованого ЗМІ опублікувати критичні статті про кандидата незалежно від будь-якої політичної реклами чи агітації, яку оплачує виборчий фонд іншого кандидата. У цій справі Суд постановив, що «втручання» в свободу вираження поглядів організації-заявника переслідувало законну мету захисту «прав інших осіб» навколо виборів. Проте внутрішні положення, на які покладалося обвинувачення компанії, було засноване на критерії («мета передвиборчої агітації»), який був розмитим і залишав органам влади надмірні межі розсуду; не було переконливо продемонстровано, що друкованим засобам масової інформації довелося піддаватися суворим вимогам неупередженості протягом виборчого періоду; норми обмежували без будь-якого переконливого обґрунтування кількість учасників в політичному дискурсі під час виборчого періоду обмежуючи роль засобів масової інформації під час та у зв’язку з ним до звичайного каналу для політичної реклами кандидатів або політичних партій.

Суд зазначив, що ця справа стосувалася публікації в Інтернеті і вказав, що Інтернет відігравав  важливу роль у розширенні доступу громадськості до новин та сприянні розповсюдженню інформації загалом. Особливо це стосувалося засобів масової інформації в їх «наглядовій ролі», а саме напередодні виборів. Суд також зазначив, що здійснення права на свободу вираження поглядів в Інтернеті несе за собою обов’язки та відповідальність і, отже, може зазнавати обмежень або штрафів.

Уряд не стверджував, що існувала суттєва різниця між цією справою та справою Orlovskaya Iskra або те, що в нормативну базу, розглянуту в цій справі, були внесені суттєві зміни. Він також не стверджував, що компанія-заявник була пов’язана з будь-яким кандидатом або політичною партією, діяла недобросовісно, завдала шкоди репутації або розповсюдила неправдиву інформацію або мову ненависті (національні суди не вивчали це питання обмежившись застосуванням конкретної нормативної бази, що стосується «передвиборчої агітації»).

Дійсно, уряд не висунув жодних подальших аргументів щодо необхідності суворішого регулювання медіа контенту в Інтернеті під час передвиборчої кампанії, що мало особливе значення в контексті інтернет-публікацій, які, як правило, були доступними для більшої кількості людей та сьогодні розглядаються як головне джерело інформації та ідей.

Суд вважав, що висновки в справі Orlovskaya Iskra щодо здійснення права ЗМІ на свободу передавати інформацію шляхом незалежного редакційного вибору публікувати текст на своїй Інтернет-платформі був застосовним у цій справі. Суд зазначив, що веб-сайт, який належить компанії-заявнику, виявився місцевим каналом, схожим за своїм розміром та охопленням на місцеву газету. Хоча Суд не виключав, що певні оператори мережі – наприклад, основні платформи з національним чи міжнародним охопленням та/або розміщенням великого обсягу сторонніх матеріалів – можуть викликати певні проблеми для цілісності виборчих процесів, таке питання  не виникало в цій справі. Крім того, на думку Суду справа підкреслила ще ширший часовий діапазон нормативної бази, розглянутої в справі Orlovskaya Iskra, тобто протягом всього періоду виборів, який тривав близько трьох місяців, а не лише протягом офіційного періоду агітації 28 днів до дня виборів.

Суд також встановив, що національні суди не розглядали завдану статтями шкоду або те, чи було підтверджено, що статті були агітаційним матеріалом. Рішення застосовувати до статей норми, що стосуються «передвиборчої агітації» та притягнути до судової відповідальності компанію-заявника з посиланням на ці норми та пов’язані з ними формальності складало необґрунтоване втручання органу державної влади. Не було продемонстровано, що звинувачення було «необхідним в демократичному суспільстві» і Суд не визнав їх такими.

Таким чином, у зв’язку з цим не було порушення Конвенції.

Обвинувачення у зв’язку з Інтернет-опитуванням та пов’язаною з ним статтею

Суд повторив, що стаття 10 Конвенції захищає не лише суть ідей та висловленої інформації, а також форму, в якій вони були передані.

Суд зазначив, що компанію-заявника було засуджено за те, що вона не вказала свою методологію опитування та, зокрема, не зазначила регіон для опитування. Проте Суд встановив, що методологія опитування повинна була бути зрозумілою з самого представлення на веб-сторінці, а також те, що дійсно в аналітичній статті, серед іншого, було зазначено, що в опитуванні взяли участь 2000 осіб; певні формальні вимоги, такі як зазначення регіону для опитування, здавалися незастосовними до онлайн-опитування.

Без докладніших аргументів щодо обґрунтування нормативної бази, а також з огляду на відсутність обґрунтування національним судом відповідних фактів та формальних вимог до онлайн-опитування Суд не зміг дійти висновку, що це була скарга згідно Конвенції.

Таким чином, у зв’язку з цим мало місце порушення Конвенції.

Стаття 46 (обов’язкова сила та виконання рішень)

Суд вважав, що Росія зобов’язана обирати та впроваджувати відповідно до висновків та в дусі висновків Суду, а також підпорядковувати нагляду Комітету Міністрів відповідні законодавчі чи судові заходи для (i) захисту права на свободу вираження поглядів друкованих та Інтернет-ЗМІ та їх редакційної незалежності протягом передвиборчої кампанії (ii) пом’якшити будь-який стримуючий вплив, що виникає внаслідок застосування виборчого законодавства про передвиборчу агітацію.

Справедлива сатисфакція (Стаття 41)

Суд постановив, що Росія повинна виплатити компанії-заявникові 5 000 євро (EUR) відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди та 2 500  євро – видатків і витрат

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту