Справа «I.E. проти Республіки Молдова»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

16 Червня 2020
|
3 228
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 139, (2020)
26.05.2020

I.E. проти Республіки Молдова (заява № 45422/13)

Справа стосувалася тримання під вартою неповнолітнього з психічним розладом в тюремній камері разом з затриманими, звинуваченими в тяжких злочинах, в тому числі зґвалтуванні.

Заявник, пан І.Е., є громадянином Молдови, який народився в 1995 році і знаходиться під вартою в Кишиневі.

Пан I.E., якому на той час було 17 років, був заарештований 13 серпня 2012 року за підозрою у вбивстві і викраденні у потерпілого автомобіля до того, як підпалити його для знищення доказів. Суддя видав наказ про його тримання під вартою до суду протягом 30 днів на підставі того, що існувала загроза повторного скоєння злочину ним та перешкоджання розслідуванню.

9 грудня 2012 року, коли максимальний термін, передбачений національним законодавством, для тримання під вартою неповнолітніх, а саме – чотири місяці, минув, заявника звільнили. Проте він був негайно повторно заарештований в рамках двох інших розслідувань, які були відкриті проти нього за декілька днів до пограбування за обтяжуючих обставин та знищення майна. Ці розслідування були згодом об’єднані з початковим вбивством. Суддя знову видав наказ про його тримання під вартою протягом 30 днів. Апеляція на наказ про тримання під вартою була відхилена.

Під час досудового ув’язнення заявника помістили в камеру з чотирма затриманими, які були засуджені в першій інстанції за серйозні злочини, такі як вбивства та сексуальне насильство, в той час як інший був визнаний винним в остаточному судовому рішенні за зґвалтування неповнолітньої особи.

9 жовтня 2012 року  працівники в’язниці помітили, що заявник кульгав і мав травму під  бровою. Його оглянув тюремний лікар, який підтвердив травми. Через тиждень лікар знову оглянув його з новими травмами. На запитання про перший інцидент він повідомив, що він послизнувся і поранився.

Проте згодом він визнав, що п’ять співкамерників жорстоко побили його та анально зґвалтували або в кінці вересня, або на початку жовтня 2012 року. Він подав офіційну скаргу 19 жовтня 2012 року.

В листопаді 2012 року прокурор вирішив не відкривати кримінальне розслідування, зокрема, тому, що проктолог, який оглянув заявника, не виявив жодних ознак проникнення.

Це рішення було скасоване і в березні 2013 року було відкрите інше розслідування, а п’ять колишніх співкамерників заявника були  засуджені за звинуваченнями в побитті та зґвалтуванні. Розслідування, яке залучало наступні допити та проходження заявником тесту на поліграфі, було завершене в липні 2015 року. Протягом цього часу заявникові був поставлений діагноз незначної розумової відсталості.

Проте це провадження тривало в суді першої інстанції щонайменше до травня 2017 року, що є останнім оновленням, доступним у цій справі.

Покладаючись на статтю 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження/розслідування) Європейської конвенції з прав людини заявник стверджував, що органам влади не вдалося запобігти жорстоке поводження з ним його співкамерників, а також те, що розслідування його скарг було неефективним.

Також, покладаючись на статтю 5§1  (право на свободу та безпеку) Європейської Конвенції він скаржився на те, що обвинувачення обійшло національне законодавство штучно розділивши його справу на три окремі розслідування незважаючи на те, що звинувачення були частиною одних і тих самих дій, тому було можливо тримати його під вартою до судового розгляду понад максимальний встановлений законодавством граничний термін, дозволений законодавством, для тримання неповнолітніх.

Наприкінці, посилаючись на статтю 5 §3 Конвенції він стверджував, що національні суди не надали належні підстави для обґрунтування його досудового ув’язнення.

Порушення статті 3 (жорстоке поводження і розслідування)

Порушення статті 5§1

Відсутність порушення статті 5§3 –  щодо перших чотирьох місяців тримання заявника під вартою.

Справедлива сатисфакція: 15 000 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди та 1 500 євро – видатків і витрат.

 

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту