Справа «Губашева та Ферзаулі проти Росії»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

27 Травня 2020
|
562
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 121, (2020)
05.05.2020

 

Gubasheva і Ferzauli проти Росії (№ 38433/17)

Заявники, Asya Gubasheva і Ramina Ferzauli, є громадянами Росії, які народилися в 1989 і 2012 роках, відповідно, і проживають в Чеченській Республіці та Республіці Інгушетія (Росія), відповідно . Вони – мати і дочка.

Справа стосувалася невиконання органами влади судового наказу, згідно з яким другий заявник повинна була проживати з матір’ю, першим заявником.

Перший заявник розлучилася зі своїм чоловіком, R.F., в 2012 році. Другий заявник продовжувала жити з матір’ю до серпня 2014 року, коли R.F. викрав її. В лютому 2015 року перший заявник отримала судовий наказ від Сунженського районного суду Республіки Інгушетія, що другий заявник повинна мешкати з нею.

Служба судових приставів Сунженського району розпочала процедуру правозастосування в серпні того ж року.

Згодом процедуру правозастосування передавали між  службами судових приставів в Інгушетії та Чеченській Республіці, оскільки вони намагалися встановити, де мешкав R.F., хоча вони ніколи не змогли знайти його в передбачуваних місцях проживання в будь-який з республік. В серпні 2016 року судовий пристав знайшов його на робочому місці, коли R.F.  повідомив, що він працює в Республіці Інгушетія і проживає в Чеченській Республіці та не має наміру повертати дитину.

R.F. був призначений адміністративний штраф у розмірі 1000 російських рублів (приблизно 15 євро (EUR) в квітні 2016 року за невиконання рішення з визначенням місця проживання. В листопаді 2016 року районний суд постановив, що дії служби судових приставів Сунженського району були явно недостатніми для забезпечення виконання наказу та доручив службі виправити виявлені ним порушення.

Наказ з визначенням місця проживання на користь першого заявника ще не виконаний.

Посилаючись, зокрема, на статтю 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя), перший заявник скаржилася від свого імені та від імені другого заявника на те, що органи влади не виконали рішення про визначення місця проживання.

Порушення статті 8

Справедлива сатисфакція: 12,500  євро моральної шкоди і  3155 відшкодування видатків і витрат пані  Gubasheva. Суд постановив, що виявлення порушення складало достатню справедливу сатисфакцію будь-якої моральної шкоди, завданої пані Ferzauli.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту