Справа «Греміна проти Росії»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

18 Червня 2020
|
146
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 139, (2020)
26.05.2020

Gremina проти Росії (№ 17054/08)

Заявник, Liliya Gremina, є громадянкою Росії, яка народилася у 1937 році та мешкає в Нижньому Новгороді (Росія).

Справа стосувалась її арешту із застосуванням сили в той час, коли вона пробиралася до демонстрації.

В березні 2007 року заявник,  якій на той час було 70 років, вирішила взяти участь в акції під назвою «Марш незгодних ». Їй не було відомо, що мітинг був заборонений, і тому, оскільки вона пробралася туди, її зупинила поліція. Вона відмовилася виконувати прохання поліції відкрити сумку, куди вона поклала саморобний плакат з гаслом, або  наказ сісти в поліцейський автобус.

Зрештою, вона вирішила сісти на землю, оскільки вважала, що поліція діє протиправно, і поліція застосувала силу для того, щоб посадити її в поліцейську машину. Згодом її тримали в поліцейському відділенні, де її допитали до того як відвезти в лікарню після її скарг на самопочуття. Вона відмовилася від госпіталізації і пішла додому.

Уряд стверджує, що поліція посадила заявника в автомобіль поліції використовуючи законну фізичну силу і доправила її до відділення поліції для складання протоколу про адміністративне правопорушення за порушення процедури організації та проведення публічних заходів.

Слідчі прокуратури та слідчий комітет провели досудове розслідування за скаргами заявника на незаконний арешт та застосування сили поліцією. Вони відмовилися відкривати кримінальне провадження проти причетних службовців виявивши, що вони діяли законно.

В листопаді 2009 року заявник відкрила цивільне провадження проти різних державних органів для відшкодування шкоди, завданої внаслідок протиправних дій поліції в березні 2007 року. Суд першої інстанції виявив, що її затримання не було законним, оскільки було непропорційним і було проведене з порушенням адміністративного процесуального права. Він присудив їй 30 000 російських рублів (RUB).

Заявник подала апеляцію стверджуючи, що суд першої інстанції помилково визнав, що дії поліції повинні були не допустити скоєння нею адміністративного правопорушення. Поліція порушила її конституційне право на свободу ще до того, як вона почала брати участь у мітингу. Сума, яку їй присудили, була недостатньо для компенсації за її страждання.

В травні 2011 року апеляційний суд підтримав початкове рішення. Він визнав, що заявник була позбавлена свободи пересування протягом більш ніж трьох годин, максимальна тривалість адміністративного арешту, і зазнала психічних та фізичних страждань. Він також вказав, що обмеження свободи пересування саме по собі було достатнім для присудження відшкодування моральної шкоди. Проте він зменшив компенсацію до 10000 рублів.

Заявник скаржилася відповідно до статті 5§ 1 (f) (право на свободу та безпеку) на те, що її незаконно доправили до відділка поліції. Не було підстав для супроводу її в відділення поліції, оскільки вона не вчинила адміністративного правопорушення.  Не було зроблено жодного запису про супровід або протоколу про арешт відповідно до вимог національного законодавства.

Відповідно до статті 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) вона скаржилася на те, що застосована проти неї сила під час арешту означала, що вона зазнала такого, що принижує гідність, поводження, а також на те, що не було проведене ефективне розслідування за її скаргою.

Порушення статті 5§1

Порушення статті 3 (таке, що принижує гідність, поводження)

Порушення статті 3 (розслідування)

Справедлива сатисфакція: 5 000 євро (моральна шкода) та 2 950 євро (видатки і витрати).

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту