Справа «Греч та інші проти Мальти» (прес-реліз)

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

30 Січня 2019
|
916
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 012 (2019)
15.01.2019

Греч та інші проти Мальти (№ 69287/14)

Заявники, Мері Греч, Крістофер Мінтофф, Стефані Мінтоф і Ліліан Вісмаєр, є громадянами Мальти, які народилися в 1932, 1986, 1990 та 1954 роках та мешкають у м. Біркіркара, Таршіен і Каппара, відповідно (всі на Мальті).

Справа стосувалася наказу про реквізицію, який, як визнали національні суди, порушив права власності заявників через його непропорційні наслідки.

Заявники є співвласниками майна під назвою “Assunta” в м. Паола, Мальта, яке є кутовим будинком 20-го сторіччя. У березні 1962 року предок заявників як власник майна надав J.S. його в тимчасову довготермінову оренду (право володіти майном відповідно до довгострокової або безстрокової оренди ) на 17 років. У 1971 році певний С.С. отримав subutile dominium (шляхом довгострокової або безстрокової суборенди) власності J.S.

У березні 1979 року, коли закінчився термін тимчасової довгострокової оренди, С.С. продовжував мешкати у власності внаслідок законодавства Мальти, яке передбачало перетворення тимчасової довготривалої оренди в лізинг. У квітні 1986 року держава реквізувала власність. У жовтні 1986 року житловий департамент виділив власність D.L. для використання як житло. За словами заявників не існувало нагальної суспільної потреби в виділенні такої власності. Власники відмовилися приймати будь-яку оренду і не визнали тимчасових власників, D.L. і її чоловіка як орендарів. В кінцевому підсумку власникам стало відомо, що мешканці також займали частину прилеглої власності, яка також належала заявникам та яка не була охоплена наказом про реквізицію. Власники повідомили органи влади про це, але не було вжито жодного заходу. Після смерті D.L. і чоловіка D.L. їх син, L.L.,  подав запит про його визнання орендарем приміщення, який був виданий у вересні 2003 року незважаючи на заперечення власників . Після цього L.L. подав заяву для отримання дозволу на перебудову приміщень, в тому числі суміжної кімнати. Коли власники дізналися про це, вони подали заперечення. Проте дозвіл на структурну перебудову був виданий у квітні 2007 року. На думку заявників ці структурні зміни вплинули на характер власності та її вартість.

У травні 2007 року власники відкрили конституційне провадження для отримання відшкодування. До закінчення провадження реквізиція власності була припинена; проте уряд визнав, що йому не повернули ключі. У квітні 2011 року Цивільний суд прийняв рішення на користь власників виявивши порушення статті 1 Протоколу № 1 і, не маючи можливості скасувати наказ про реквізицію, який закінчився, наказав відповідачам повернути вільне і необмежене майно власникам. Він також присудив 7535 євро відшкодування, а також витрати уряду. Суд вважав, що незважаючи на те, що наказ про реквізицію був законним і мав законну мету, не був встановлений справедливий баланс.

Обидві сторони подали апеляцію і в квітні 2014 року Конституційний Суд прийняв рішення про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 євро, яке повинне було бути додане до попереднього рішення про відшкодування матеріальної шкоди (загальна сума 12 535 євро). Майно було згодом повернене власникам у незадовільному стані.

Посилаючись на статтю 1 Протоколу № 1 (захист власності) та статтю 13 (право на ефективний засіб судового захисту) разом зі статтею 1 Протоколу № 1 заявники скаржилися на те, що вони могли використовувати своє майно протягом ряду років, за які вони не отримали відповідної компенсації. Вони стверджували, зокрема, що висновка національних судів не було достатньо для скасування статусу жертви, оскільки вони не отримали належної компенсації. Наприкінці вони стверджували, що компенсація була заснована на вартості оренди, яка не була сумісною з Конвенцією.

Порушення статті 1 Протоколу № 1

Порушення статті 13 разом зі статтею 1 Протоколу № 1

Справедлива сатисфакція : 8000 євро (матеріальна шкода), 2400 євро (моральна шкода) та 3000 євро ( видатки та витрати).

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту