Справа «Галович проти Хорватії»

Документ у перекладі члена Комісії з питань правової реформи при Президентові України, д.ю.н. Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука, к.ю.н. Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

15 Вересня 2021
|
110
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 253, (2021)
31. 08. 2021

Відсутність повторного притягнення до кримінальної відповідальності за один і той же злочин у справі про домашнє насильство

Справа Galović проти Хорватії (заява № 45512/11) стосувалася засудження заявника за домашнє насильство в декількох провадженнях у зв’язку з незначними правопорушеннями та в кримінальному провадженні за обвинувальним актом.

У сьогоднішньому рішенні Палати в справі Європейський суд з прав людини одноголосно встановив відсутність порушення статті 6§1 та 3 (b) і (c) (право на справедливий судовий розгляд) Європейської Конвенції з прав людини у зв’язку з часом, протягом якого заявник повинен підготувати свій захист до засідання апеляційного суду у його справі; порушення статті 6 §1 та 3 (b) і (c) Конвенції у зв’язку з відсутністю заявника на засіданні апеляційної комісії; а також відсутність порушення статті 4 Протоколу №7 (право не бути притягнутим до суду та покараним двічі ) Конвенції.

Суд виявив, зокрема, що два провадження у справі заявника були частиною інтегрованого та послідовного підходу до домашнього насильства відповідно до законодавства Хорватії. Така інтегрована система допускала покарання заявника за окремі акти насильства через менш суворий захід в провадженні в справі про незначне правопорушення, з подальшим серйознішим кримінально-правовим заходом у зв’язку з його типом поведінки.

Основні факти

Заявник, Міленко Галович (Miljenko Galović), є громадянином Хорватії, який народився в 1957 році і мешкає в м. Загреб.

Протягом періоду з 2006 до 2008 року заявник був засуджений за ряд незначних правопорушень нападів на його дітей та дружину. Його заарештували і взяли під варту в листопаді 2008 року під час провадження в справі про незначне правопорушення і, серед іншого, він отримав вирок до тюремного ув’язнення.

В липні 2009 року він також був засуджений за домашнє насильство та невиконання обов’язків стосовно дитини в кримінальному провадженні за обвинувальним актом. Засудження охоплювало інциденти проти його родини протягом періоду з 2005 до 2008 року. Він був засуджений у сукупності до п’яти років позбавлення волі та був зобов’язаний пройти курс лікування від алкогольної залежності.

Після передачі скарги до іншої інстанції апеляційний суд заново розглянув справу 16 лютого 2010 року не запросивши заявника на засідання цього суду. Він скоротив покарання заявника до чотирьох років і трьох місяців ув’язнення, але відхилив решту апеляційної скарги.

Усі наступні заперечення були безуспішними.

Він був умовно звільнений з в’язниці в березні 2012 року.

Скарги, процедура та склад Суду

Покладаючись на статтю 4 Протоколу №7 (право не бути притягнутим до суду та покараним двічі ) Конвенції пан Galović скаржився на те, що він був притягнутий до суду і покараний двічі за той самий злочин.

Він також подавав скарги відповідно до статті 6§ 3 (b) та (c) (право на належний час та умови для підготовки захисту/право на юридичну допомогу за власним вибором) щодо апеляційного етапу провадження. Він стверджував, зокрема, що його повідомили про засідання апеляційного суду 16 лютого 2010 року по його справі лише за чотири дні до цього і йому не була надана можливість бути присутнім на цьому засіданні.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 18 липня 2011 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Péter Paczolay (Угорщина), Голова,

Ksenija Turković (Хорватія),

Krzysztof Wojtyczek (Польща),

Alena Poláčková (Словаччина),

Gilberto Felici (Сан Марино),

Erik Wennerström (Швеція),

Ioannis Ktistakis (Греція),

а також Renata Degener, заступник секретаря Секції.

Рішення Суду

Стаття 4 Протоколу №7

Суд зазначив, що факти у двох провадженнях у справі про незначне правопорушення проти заявника частково були ідентичними фактам у наступному провадженні за обвинувальним актом.

Під час розгляду питання, чи мало місце заборонене дублювання провадження, Суд встановив, що два провадження, відкритих проти заявника, були взаємодоповнюючими та передбачуваними, і були достатньо пов’язані по суті та в часі для того, щоб вважатися частиною цілісної схеми санкцій відповідно до законодавства Хорватії за злочини домашнього насильства.

Зокрема, провадження у справі про незначні правопорушення повинне було розглядати окремий випадок домашнього насильства, а також не допускати подальшої ескалації, хоча провадження за обвинувальним актом через триваючий злочин домашнього насильства було відкрите після того, коли його протиправна поведінка досягла певного рівня суворості, щоб санкціонувати існуючу модель насильницької поведінки.

Крім того, між судами в різних провадженнях був належний рівень взаємодії і накладені покарання не змусили заявника нести надмірний тягар.

Кримінальний суд вирахував із вироку заявника термін, який він провів під вартою на підставі двох засуджень за незначні правопорушення.

Загалом, провадження та покарання заявника були достатньо пов’язані по суті і в часі, та утворювали цілісне та пропорційне ціле. Правова система в Хорватії допускала покарання як за окремі акти, так і за модель поведінки заявника в ефективний, пропорційний та стримуючий спосіб.

З цього витікало, що не було порушення статті 4 Протоколу № 7 Конвенції.

Стаття 6§ 1 та 3 (b) і (c)

Суд вважав, що чотири дні між тим, як заявника повідомили про засідання апеляційного суду, та днем, коли фактично відбулося засідання, не обмежували його права в такому обсязі, щоб було можливо стверджувати, що він не користувався перевагами справедливого судового розгляду. Відповідно, не було порушення статті 6§ 1 та 3 (b) та (с) Конвенції стосовно юридичного представництва в апеляційному провадженні та був належний час і можливості для підготовки захисту.

Щодо відсутності заявника на засіданні апеляційного суду, Суд виявив порушення статті 6 §§ 1 та 3 (c) Конвенції після його висновків в інших справах проти Хорватії, які порушують подібні питання.

Справедлива сатисфакція (Стаття 41)

Суд постановив, що Хорватія повинна виплатити заявникові 1 500 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди за порушення статті 6 §§ 1 та 3 (c) Конвенції.

Рішення доступне лише англійською мовою.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту