Справа «Філат проти Республіки Молдова»

Документ у перекладі члена Комісії з питань правової реформи при Президентові України, д.ю.н. Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука, к.ю.н. Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

13 Грудня 2021
|
659
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 374 (2021)
07.12. 2021

Відсутність порушення презумпції невинуватості щодо колишнього члена парламенту під час провадження про зняття з нього депутатської недоторканності

У сьогоднішньому рішенні Палати в справі Filat проти Республіки Молдова (заява № 11657/16) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив відсутність порушення статті 6§2 (презумпція невинуватості) Європейської Конвенції з прав людини.

Справа стосувалася кримінального провадження, яке призвело до засудження пана Filat в 2016 році до дев’яти років позбавлення волі за пасивне хабарництво та торгівлю впливом. Пан Filat був прем’єр-міністром з 2009 до 2013 року, а також лідером партії та депутатом на той час.

Покладаючись на статтю 6 § 2 (презумпція невинуватості) пан Filat скаржився на заяви, зроблені посадовими особами під час парламентського засідання 15 жовтня 2015 року щодо зняття його депутатської недоторканності, заяви, які він вважав такими, що порушили його презумпцію невинуватості.

Покладаючись на статтю 5§4 Конвенції (право на прийняття рішення щодо законності тримання під вартою без зволікань) пан Filat скаржився на відсутність можливості отримати перегляд його досудового ув’язнення, яке було призначене після його засудження в першій інстанції.

Суд постановив, що ні заяви, зроблені прокурором під час парламентського засідання 15 жовтня 2015 року, ні обґрунтування, викладене в письмовому запиті останнього, який був зачитаний під час засідання спікером парламенту, не порушили право заявника вважатися невинуватим, доки не буде доведено протилежне. Таким чином, порушення статті 6§2 Конвенції не було.

Суд також встановив, що відповідно до його встановленого прецедентного права гарантії, що містяться у статті 5 § 4 Конвенції, не були застосовні до тримання заявника під вартою під час провадження по апеляції. Тому ця скарга була явно необґрунтованою та була відхилена.

Основні факти         

Заявник,  Vladimir Filat, є громадянином Молдови, який народився в 1969 році та мешкає в м. Кишинів.

З 2009 до 2013 року він був прем’єр-міністром Республіки Молдова. З 2014 року він був членом парламенту і лідером партії, яка входила до правлячої коаліції.

13 жовтня 2015 року проти заявника було відкрите кримінальне провадження після доносу, зробленого напередодні відомим бізнесменом, який підтвердив, що пропонував йому хабарі протягом періоду з 2010 до 2014 року. Через два дні його депутатську недоторканність було знято, отже він міг бути притягнутий до судової відповідальності в рамках цієї справи. Під час засідання парламенту Молдови 15 жовтня 2015 року прокурор та спікер парламенту виступили із заявами, які широко висвітлювалися в ЗМІ.

У листопаді 2015 року заявникові був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В червні 2016 року суд першої інстанції засудив його до дев’яти років позбавлення волі за отримання хабара та торгівлю впливом.

Суд також вирішив продовжити його тримання під вартою до того часу, доки винесене рішення не підлягатиме виконанню. Апеляція заявника була відхилена, а Верховний суд підтримав рішення судів нижчої інстанції.

Скарги, процедура та склад Суду

Покладаючись на статтю 5§4 Конвенції (право на прийняття рішення щодо законності тримання під вартою без зволікань) заявник скаржився на відсутність можливості отримати перегляд законності його досудового ув’язнення, призначеного після засудження в першій інстанції.

Покладаючись на статтю 6 §2 (презумпція невинуватості) він скаржився на заяви, зроблені посадовими особами в той час, коли з нього було знято депутатську недоторканність.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 8 грудня 2015 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Jon Fridrik Kjølbro (Данія), Голова,

Carlo Ranzoni (Ліхтенштейн),

Valeriu Griţco (Республіка Молдова),

Egidijus Kūris (Литва),

Branko Lubarda (Сербія),

Pauliine Koskelo (Фінляндія)

Marko Bošnjak (Словенія),

а також  Hasan Bakırcı, заступник секретаря Секції.

Рішення Суду

Стаття 5§4 (право на прийняття рішення щодо законності тримання під вартою без зволікань)

Суд зазначив, що сторони, здавалося, розходилися в думках стосовно того, чи тримання заявника під вартою під час провадження по апеляції складало досудове ув’язнення згідно з національним законодавством.

Він вказав, що після засудження заявника в першій інстанції стара редакція пункту 11 статті 186 Кримінально-процесуального кодексу (КПК) була чинною ще протягом місяця.

Проте це положення, яке розширило сферу дії досудового ув’язнення до розгляду в апеляційному порядку кримінальної справи – у цій справі не було застосоване. На підставі цього Суд звернув особливу увагу на той факт, що стаття 186 §11 КПК посилалася на положення, які 23 лютого 2016 року Конституційний Суд вже частково визнав недійсними, і, перш за все, на те, що стосовно цього положення вищестоящий суд зазначив, що вже не було необхідним продовжувати досудове ув’язнення в апеляційному порядку. Отже, Суд зазначив, що оскаржуване положення, очевидно, було замінене рішенням Конституційного суду, і далі зауважив, що доступна для нього інформація не вказує на існування національного прецедентного права, що свідчить про протилежне. З огляду на це Суд постановив, що незастосування статті 186§11 КПК у його попередній редакції до цієї справи не може вважатися свавільним або явно необґрунтованим. Суд також зазначив, що заявник не подав спеціальної апеляції для перегляду законності досудового ув’язнення щодо періоду, протягом якого попередня редакція зазначеної статті залишалася чинною. Крім того, він не міг зробити висновок, що судді повинні автоматично проводити такий перегляд на основі будь-якого конкретного положення КПК.

Стосовно набуття чинності нової редакції статті 186 КПК під час оскаржуваного тримання під вартою Суд не повинен був ставити під сумнів рішення законодавчого органу Молдови, оскільки стаття 5§4 Конвенції не накладає жодних обмежень на свободу Договірних держав приймати рішення, чи встановлювати подальші гарантії на додаток до тих, які вимагаються відповідно до цього положення.

Таким чином, Суд встановив, що національне законодавство в його тлумаченні та застосуванні національними судами у відповідний час  більше не надавало заявникові ті самі процесуальні права, які були доступними для осіб, яким був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до їх можливого засудження в першій інстанції. Таким же чином він зазначив, що навіть якщо тримання заявника під вартою під час провадження по апеляції розглядалося як запобіжний захід, національне законодавство у відповідний час вже не передбачало особливу процедуру, що виходить за межі вимог статті 5§4 Конвенції. З огляду на це, відповідно до встановленого прецедентного права гарантії, що містяться у статті 5 § 4 Конвенції, не були застосовні до тримання заявника під вартою під час провадження по апеляції. Тому скарга заявника була явно необґрунтованою та була відхилена.

Стаття 6 § 2 (презумпція невинуватості)

Суд зазначив, що оскаржувані заяви були зроблені в рамках процедури в парламенті Молдови, спрямованої на визначення того, чи зібраних прокуратурою доказів було достатньо для зняття депутатської недоторканності заявника.

Що стосується, по-перше, усних заяв прокурора, у зв’язку з їх контекстом та з оглядом на всі заяви прокурора під час парламентського засідання, Суд не вважає, що вони були спрямовані або призвели до порушення  презумпції невинуватості заявника.

У зв’язку із зачитуванням спікером парламенту письмового клопотання прокуратури Суд зазначив, зокрема, що були використані наступні вирази: «[заявник] вимагав та отримав від I.Ș. … понад 60 мільйонів доларів США» та «з метою незаконного отримання грошей, послуг та інших активів і привілеїв …, [заявник] вимагав та отримав від I.Ș. …понад190 мільйонів доларів США» .

Суд зазначив, що ці вирази не були власними словами спікера, а знаходилися в письмовому клопотанні прокурора. Він звернув особливу увагу на нагадування, зроблені прокурором, а також спікером парламенту згодом під час засідання, питанням для обговорення якого було зняття недоторканності заявника, а не те, винен він чи ні. Суд визнав, що ці нагадування розвіювали будь-які сумніви щодо справжнього впливу оскаржуваних виразів.

Суд постановив, що ці вирази мали на меті не підтвердження провини заявника, а підкріплення аргументу прокурора перед членами парламенту про те, що докази, зібрані під час розслідування, обґрунтовували зняття з заявника депутатської недоторканності. Суд підтвердив цю думку за висновком Конституційного суду в рішенні від 17 листопада 2015 року, проте вказав, що перевірка, проведена цим вищим судом, конкретно не стосувалась уривків, які оскаржуються цією скаргою. Отже, ні заяви, зроблені прокурором під час парламентського засідання 15 жовтня 2015 року, ні обґрунтування, використане в письмовому клопотанні прокурора, яке було зачитане спікером парламенту під час засідання, не порушили право заявника вважатися невинуватим, якщо не буде доведене інше. Тому не було порушення статті 6§2 Конвенції.

Рішення доступне лише французькою мовою.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту