Справа «Еліф Кізіл проти Туреччини»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

8 Квітня 2020
|
1 876
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 098, (2020)
24.03.2020

Elif Kızıl проти Туреччини (№ 4601/06)

Заявник, Еліф Кізіл (Elif Kızıl), була громадянкою Туреччини 1934 року народження. Вона мешкала в м. Киршехір (Туреччина) до своєї смерті. Чотири спадкоємці пані Kızıl  бажали продовжити розгляд заяви в Суді.

Справа стосувалася втрати права власності на нерухомість, яку пані Kızılпридбала в 1973 році після перегляду земельного кадастру в 1974 році.

В 1973 році пані Kızılпридбала частину нерухомого майна. Їй видали документ про право власності, зареєстрований в земельному кадастрі. Наступного року, під час перегляду земельного кадастру, майно було передане на користь Казначейства на підставі того, що було неможливо встановити прізвище власника. У той час пані Kızılмешкала в Німеччині зі своїм чоловіком. Її, як стверджувалося, не повідомляли про ситуацію до 2002 року, коли органи влади попросили її виплатити компенсацію за період користування. До цієї дати, згідно з заявою заявника, а також  Суду першої інстанції (CFI), вона зберігала своє право на мирне користування своїм майном.

В 2003 році пані Kızıl подала заяву про скасування реєстрації на користь Казначейства та подала запит про повторну реєстрацію майна як такого, яке належало їй, вказавши, що вона не була поінформована про перегляд земельного кадастру та лише була поінформована про результати перегляду в Земельному кадастрі в 2002 році. CFI  задовольнив її позов.

В 2004 році Касаційний суд скасував рішення суду першої інстанції на підставі того, що метою позову пані Kızıl  була зміна результату перегляду земельного кадастру в 1974 році, а також на підставі того, що він був поданий після закінчення 10-річного терміну, передбаченого Законом про земельний реєстр, який набув чинності в 1987 році. CFIвиконав це рішення і відхилив позов пані Kızıl. Рішення стало остаточним в 2005 році.

Посилаючись на статтю 1 Протоколу № 1 (захист власності) пані Kızıl скаржилася на відсутність можливості висунути заперечення противтрати її власності, оскільки її не інформували про цедо 2002 року.

Порушення статті 1 Протоколу №1

Справедлива сатисфакція: пані Kızıl не заявляла вимог щодо компенсації.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту