Справа «Джанті проти Бельгії»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

17 Квітня 2020
|
811
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 104, (2020)
31.03.2020

Органи влади Бельгії не допустили самогубство ув’язненого з психічними захворюваннями, але підпорядкували його такому, що принижує гідність, поводженню

У сьогоднішньому рішенні Палати в справі Jeanty проти Бельгіії (заява № 82284/17) Європейський суд з прав людини встановив: – більшістю, відсутність порушення статті 2 (право на життя) Європейської Конвенції з прав людини, і – одноголосно – порушення статті 3 (заборона нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження).

Справа стосувалася особи, яка страждала від психічного розладу, яка зробила декілька спроб самогубства під час досудового ув’язнення у в’язниці м. Арлон.

Суд вважав, що стаття 2 була застосовною в цій справі тому, що сам характер дій пана Jeanty(неодноразові спроби самогубства) підпорядкував його життя реальному і неминучому ризику. Суд далі виявив, що заходи, вжиті органами влади, фактично перешкоджали пану Jeantyскоїти самогубство.

Суд також встановив, що пан Jeantyпостраждав від тривоги та труднощів, інтенсивність яких перевищує неминучий рівень страждань, притаманних триманню під вартою, особливо через відсутність медичного нагляду та лікування протягом двох періодів його тримання під вартою в поєднані з його розміщенням в ізоляторі на три дні як дисциплінарний захід незважаючи на його неодноразові спроби самогубства. Він також постановив, що розслідування у зв’язку з цим було неефективним.

Основні факти

Заявник, Філіп Джанті (PhilippeJeanty), є громадянином Бельгії, який народився в 1969 році і мешкає в м. Арлон (Бельгія).

Період тримання під вартою з 26 червня до 12 серпня 2011 року

В червні 2011 року пана Jeantyзаарештували та взяли під варту в поліції за підозрою у непристойних нападах, які супроводжувалися насильством або погрозами, та нападі на дружину, що призвів до її непрацездатності. Під час допитів в поліції він повідомив, що він перебував у стані психологічного стресу і  попросив  примусового ув’язнення вказавши, що він має намір скоїти самогубство.

Наступного дня слідчий суддя видав наказ про досудове ув’язнення пана Jeanty та повідомив в’язницю м. Арлон про його схильність до самогубства. Після прибуття у в’язницю пан Jeantyзробив три спроби самогубства. Співробітники в’язниці вилучили всі предмети та його особисті речі. Його помістили в безпечну палату-ізолятор і лікар призначив транквілізатор. За паном Jeantyпроводився особливий нагляд протягом декількох днів. Він був звільнений під заставу 12 серпня 2011 року.

Період тримання під вартою з 21 жовтня до 2 грудня 2011 року

В жовтні 2011 року був виданий другий ордер на арешт пана Jeanty, оскільки він не дотримувався умов його звільнення під заставу. Тому його знову відвезли у в’язницю м. Арлон, де він подав декілька запитів про переведення в іншу камеру та скаржився на своїх співкамерників.

У листопаді 2011 року після відмови начальника в’язниці надати дозвіл на зміну камери пан Jeantyзнову погрожував скоєнням самогубства. Його помістили в ізолятор під спеціальним спостереженням. Під час перевірки охоронець виявив, що він сидів на ґратах дверей прикріплюючи штани. Його зупинили до того, як він зміг зістрибнути. За розпорядженням лікаря співробітники надягли на нього шолом і кайданки для того, щоб не дозволити йому битися головою об стіну і травмувати себе. Він залишався в таких стримуючих засобах до наступного дня.

Через два дні панаJeantyвивели з ізоляції та його допитав начальник в’язниці, який наказав помістити його в ізолятор на три дні як дисциплінарну санкцію вважаючи, що метою погроз самогубства заявника був тиск на співробітників в’язниці, щоб вони дозволили йому змінити камеру. Пана Jeantyзвільнили під заставу 2 грудня 2011 року.

Наступні події

В квітні 2014 року пан Jeantyподав скаргу на особу або невідомих осіб стверджуючи, що він зазнав нелюдського і такого, що принижує гідність, поводження під час двох періодів його досудового ув’язнення та скаржився на поміщення у звичайні тюремні камери незважаючи на те, що його стан здоров’я вимагав психологічної підтримки. Скарга була відхилена і це рішення було підтримане по апеляції. Пан Jeanty  безуспішно подав апеляцію з питань права.

Також у квітні 2014 року пан Jeantyбув засуджений в суді першої інстанції до чотирьох років ув’язнення, половина з яких була умовною, за непристойний напад, який супроводжувався насильством або погрозами, та нападі на дружину, що призвів до її непрацездатності. У квітні 2019 року Апеляційний суд скасував це рішення і визнав, що пан Jeantyне ніс кримінальної відповідальності за його дії. Він видав наказ про його примусове ув’язнення та негайний арешт.

Скарги, процедура та склад Суду

Посилаючись на статтю 2(право на життя)  Конвенції пан Jeanty стверджував, що органи влади не виконали свій обов’язок вживати відповідні заходи в його справі для попередження реалізації певного і безпосереднього ризику спроби самогубства

Відповідно до статті 3 Конвенції (заборона катування і такого, що принижує гідність, поводження) він скаржився на відсутність відповідного медичного догляду під чай його тримання під вартою. Він також скаржився на поводження, якого він зазнав під час ізоляції, а також на відсутність ефективного  розслідування.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 20 листопада 2017 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Georgios A. Serghides(Кіпр), Голова

Paul Lemmens (Бельгія),

Paulo Pinto de Albuquerque (Португалія),

Helen Keller (Швейцарія),

María Elósegui(Іспанія),

Erik Wennerström(Швеція),

Lorraine Schembri Orland (Mальта),

а також Milan Blaško, Секретар Секції.

Рішення Суду

Стаття 2 (право на життя)

Чи була стаття 2 застосовною

Пан Jeantyзалишився живим після своїх спроб самогубства. Проте, цей факт самостійно не перешкоджав застосуванню статті 2 Конвенції. Якщо залучена діяльність за своїм характером була небезпечною і підпорядковувала життя особи реальному і неминучому ризику, як у випадку з небезпечним для життя насильством, рівень отриманих ушкоджень може бути невирішальним і навіть за відсутності ушкоджень скарга в таких випадках може бути розглянута відповідно до статті 2.

У цій справі пан Jeantyзробив декілька спроб самогубства під час перебування під вартою і через втручання співробітників в’язниці  йому це не вдалося. Той факт, що заявник не отримав небезпечних для життя ушкоджень або, ймовірно, будь-яких серйозних фізичних ушкоджень, не є вирішальним у цій справі, оскільки сам характер дій заявника піддавав його життя реальному і неминучому ризику. Відповідно, стаття 2 була застосовною в цій справі.

Чи національні орган влади вжили необхідні заходи для захисту життя пана Jeanty

Суд вважає, що загалом органи влади зробили все, що можливо було обґрунтовано очікувати від них для того, щоб не допустити реалізації ризику для життя пана Jeanty, оскільки їм було відомо про певний і безпосередній характер цього ризику. Крім того, вжиті заходи фактично не дозволяли пану Jeantyскоїти самогубство. Отже, стаття 2 Конвенції не була порушена.

Стаття 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження)

Чи зазнав пан Jeantyставлення, що суперечить статті 3

Суд вважає, що з огляду на психічний стан пана Jeantyвідсутність медичного нагляду та лікування протягом двох його періодів ув’язнення разом з розміщенням в ізолятор на три дні як дисциплінарний захід незважаючи на його неодноразові спроби самогубства, складала особливо серйозні труднощі, що викликало в нього страждання, які перевищують неминучий рівень страждань, притаманний триманню під вартою. Суд не сумнівався, що це поводження викликало у нього почуття свавілля, неповноцінності, приниження та страждань. Той факт, що це поводження не було спрямоване на насмішку або приниження заявника, не заважав характеризувати його як таке, що принижує гідність, і, таким чином, як таке, яке підпадає під дію заборони, встановленої у статті 3. Отже, мало місце порушення матеріально-правового аспекту статті 3 Конвенції.

Ефективність розслідування кримінальної скарги пана Jeanty

З обґрунтування рішення Обвинувальної палати виявлялося, що розслідування, яке проводилося під керівництвом слідчого судді, з певним рівнем точності встановило події, що відбулися у в’язниці. Проте між заявами прокурора, які рекомендували розслідування (липень 2014 року) та моментом, коли слідчий суддя отримав справу (березень 2015 року) минуло більше восьми років. Час, який вже минув до початку розслідування не був пояснений урядом, і його було складно зрозуміти та прийняти з огляду на те, що кримінальна скарга була подана на нелюдське і таке, що принижує гідність, поводження та на злочинну бездіяльність.

Крім того, коли в березні 2015 року розпочалося розслідування, слідчий суддя лише вказав слідчим отримати та вивчити історію хвороби пана Jeantyта історію хвороби з в’язниці. Не були призначені жодні інші заходи. Жодна з відповідних осіб не була допитана, співробітники в’язниці, лікарі, які відвідували пана Jeantyабо сам заявник. За менш ніж через три місяці після отримання слідчим суддею матеріалів справи прокурор рекомендував  припинити провадження. Таке розслідування неможливо вважати ефективним.

Відповідно, мало місце порушення процесуального аспекту статті 3 Конвенції.

Справедлива сатисфакція (Стаття 41)

Суд постановив, що Бельгія повинна виплатити пану  Jeanty 15 000 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди та 8 000 євро вартості і витрат.

Окрема думка

Судді Serghides, Pinto de Albuquerque та Schembri Orland висловили окрему думку, яка додана до цього рішення.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту