Справа «Джабуджак проти Німеччини» (прес-реліз)

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

10 Січня 2019
|
80
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 443 (2018)
20.12.2018

Висилка в Туреччину після серії засуджень в кримінальному порядку не порушувала статтю 8 Конвенції

У сьогоднішньому рішенні Комітету у справі Джабуджак проти Німеччини (заява № 18706/16) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив: відсутність порушення статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Європейської конвенції з прав людини.

Справа стосувалася висилки заявника органами влади Німеччини в Туреччину після декількох засуджень в кримінальному порядку.

Суд виявив, зокрема, що пан Джабуджак достатньо продемонстрував, що він мав стосунки на постійній основі з його дочкою, які складали сімейне життя в значенні статті 8 § 1. Проте він не зміг обґрунтувати те, що його висилка мала б негативний вплив на інтереси його дочки, або те, чому вона значно збільшила б ризик наступних травм.

Крім того, з урахуванням характеру і тяжкості кримінальних правопорушень, пов’язаних з наркотиками, які скоїв пан Джабуджак, а також відсутності його стійкої інтеграції в Німеччині Суд виявив, що втручання підтримувалося відповідними і достатніми підставами і було пропорційним. Суд знову наголосив, що з огляду на руйнівні наслідки наркотиків на життя людей Суд не міг критикувати органи влади за їх тверду відповідь тим особам, які активно сприяли розповсюдженню цього лиха. Суд також взяв до уваги суверенітет держав-членів з контролю та регулювання проживання іноземців на їх території.

Суд дійшов висновку, що національні суди ретельно збалансували конкуруючі  інтереси і втручання в право заявника на приватне та сімейне життя було обґрунтоване відповідно до статті 8 § 2.

Основні факти

Заявник, Юнус Джабуджак, є громадянином Туреччини, який народився в 1980 році в місті Нойштадт/Вайнштрасе і мешкає в м. Шпаєр (Німеччина). У січні 1996 року йому був виданий дозвіл на постійне проживання в Німеччині. З 1996 до 2010 року він неодноразово був засуджений за різні злочини, пов’язаних з наркотиками. В 2010 році він був засуджений до чотирьох років і трьох місяців ув’язнення. Протягом цього періоду він пройшов декілька курсів лікування його наркозалежності.

У липні 2002 року компетентний орган влади міста Нойштадт видав наказ про висилку пана Джабуджака в Туреччину посилаючись на його попередні засудження. Його заява про адміністративний перегляд була відхилена, як і його апеляція до адміністративного суду м. Нойштадт. Проте, у січні 2005 року,  Апеляційний адміністративний суд м. Рейнланд-Пфальц скасував рішення адміністративного суду, оскільки пан Джабуджак мав право на проживання, ще не закінчив лікування, що він бажав зробити, і мав пом’якшувальні обставини з огляду н те, що його батько його мати вбив в 1982 році.

У 2008 році органи влади знову видали наказ про висилку пана Джабуджака в Туреччину, який він оскаржив. У травні 2014 року адміністративний суд постановив, що органи влади правильно встановили, що він складав небезпеку посилаючись на його часту нездатність пройти лікування його наркозалежності, а також те, що він ймовірно, знову скоїть злочини. Крім того, суд наголосив, що навіть незважаючи на те, що тим часом в нього народилася дочка від громадянки Німеччини, вона мешкала з ним лише протягом декількох місяців після її народження і цей контакт став нечастим після того, як мати народила другу дитину від іншого батька. Суд також вважав, що пан Джабуджак не був економічно або соціально інтегрований.

Апеляція пана Джабуджака була відхилена 25 березня 2015 року. Федеральний конституційний суд цього не прийняв його конституційну скаргу для винесення судового рішення.

Спроба депортувати заявника в жовтні 2015 року була невдалою, оскільки заявник не мав дійсного паспорту. У грудні 2015 року йому був наданий тимчасовий дозвіл на перебування для очікування рішення в провадженні про надання притулку. Інформація про поточний стан справ відсутня.

Скарга, процедура та склад Суду

Посилаючись на статтю 8 пан Джабуджак  скаржився на рішення про його висилку стверджуючи, що це складало втручання у його приватне і сімейне життя.

Заява була поданп до Європейського суду з прав людини 5 квітня 2016 року.

Рішення було Комітетом з трьох суддів в наступному складі:

Андре Потоцькі (Франція), Голова ,

Ангеліка Нусбергер (Німеччина),

Карло Ранзоні (Ліхтенштейн),

а також Мілан Блашко, заступник секретаря Секції.

Рішення Суду

Стаття 8

Суд вважав, що в той час як висилка пана Джабуджака складала втручання в його приватне життя, оскільки він мав відносини зі своєю дочкою, це втручання було необхідним в демократичному суспільстві, а саме в інтересах безпеки суспільства та запобігання заворушень або злочинів.

Суд зазначив, зокрема, що заявник був засуджений за велику кількість серйозних кримінальних злочинів, пов’язаних з наркотиками між 1996 і 2010 роками. Характер і тяжкість злочинів, а також той факт, що пан Джабуджак вчинив принаймні значну частину своїх злочинів як дорослий, відповідальний в кримінальному порядку, виключали їх оцінювання як звичайних прикладів злочинності неповнолітніх. Також було необхідно враховувати той факт, що він продовжував вчиняти кримінальні правопорушення навіть після того, як вперше був виданий наказ про його висилку в 2002 році.

Поведінка заявника з 2009 року, яка  включала отримання ним середньої освіти і вирішення його психологічних проблем, не гарантувала висновку стосовно того, що вже не існувало ризику повторного вчинення злочину ним.

Стосовно сімейної ситуації, Суд зазначив, що він не проживав з дочкою, а також те, що він робив це лише протягом короткого проміжку часу, який тривав близько двох місяців між народженням дочки у вересні 2009 року та його арештом у листопаді 2009 року. Суд також зазначив, що пан Джабуджак мав міцні зв’язки з Німеччиною, оскільки він там народився і прожив все своє життя, але все одно в нього не було стійкої інтеграції, зокрема, з огляду на відсутність професійної підготовки. Суд погодився з оцінюванням національних судів, стосовно того, що заявник мав міцні соціальні, культурні та сімейні зв’язки з Туреччиною з огляду на те, що він добре володів мовою і він був знайомий з умовами життя в Туреччині навіть незважаючи на те, хоча він лише двічі був в Туреччині ще дитиною. Наприкінці Суд визнав, що він постраждав від травми, яка виникла з того факту, що батько вбив його матір, але вважав, що він не зміг обґрунтувати свою заяву стосовно того, що він не зможе продовжити лікування в Туреччині, а також те, що висилка значно збільшить ризик наступної травми.

Таким чином, з урахуванням серйозності кримінальних злочинів, пов’язаних з наркотиками, скоєних паном Джабуджаком, а також з огляду на суверенітет держав-членів щодо контролю за місцем проживання іноземців на їх території Суд визнав, що втручання підтримувалося відповідними і достатніми підставами.

Суд встановив відсутність порушення статті 8 стосовно висилки пана Джабуджака.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту