Справа «Дріді проти Німеччини» (прес-реліз)

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

19 Серпня 2018
|
1 777
|

Прес-реліз мовою оригіналу можна переглянути за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 273 (2018)
26.07.2018

Виклики до суду, здійснені за допомогою публічного повідомлення, були недостатніми відповідно до Конвенції

У сьогоднішньому рішенні Палати  в справі Дріді проти Німеччини (заява №. 35778/11) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив: порушення статті 6 §§ 1 і 3 (с) (право на справедливий судовий розгляд / право захищати себе особисто або використовувати правову допомогу) Європейської конвенції з прав людини стосовно здійснення викликів шляхом повідомлення громадськості та порушення статті 6 §§ 1 і 3 (b) і (с) (право на справедливий судовий розгляд / право на час і можливості для захисту / право захищати себе особисто або використовувати правову допомогу) тому, що адвокату пана Дріді не була надана відповідна можливість підготувати його захист або взяти участь у розгляді апеляції.

Справа стосувалася кримінального провадження, в якому виклик на слухання був здійснений за допомогою публічного повідомлення та захисту був наданий час для підготовки до слухання та його присутності.

Суд зазначив, зокрема, що пан Дріді мав нову адресу в Іспанії , яка була відома Обласному суду, а також те, що публічне повідомлення про виклик було лише здійснене у той час, коли його не представляв адвокат.

Наступне слухання в Обласному суді не було припинене всупереч запиту адвоката пана Дріді, дозвіл якого був скасований і відновлений лише за день до слухання. Адвокат не був належним чином викликаний, не міг бути присутнім на слуханні та не мав можливості матеріали справи в суді заново.

Як висновок, Суд виявив, що права пана Дріді відповідно до статті 6 §§ 1 і 3 (с) і статті 6 §§ 1 і 3 (b) та (с) були порушені.

Основні факти

Заявник Абдельхамід Дріді, є громадянином Німеччини, який народився в 1982 році і мешкає в м. Кадіс (Іспанія). У березні 2009 року він був засуджений за напад та йому був призначений штрафу  в 1000 євро Окружним судом м. Гамбург. З запитом заявника суд надав дозвіл студенту юридичного факультету, пану Аріф, виступати адвокатом захисту. Обидві сторони подали апеляцію. Згодом пан Дріді переїхав в Іспанію надавши свою нову адресу суду. 24 квітня 2009 року Окружний су м. Гамбург скасував дозвіл пана Аріф та відхилив заяву пана Дріді про звільнення від обов’язку з’явитися особисто. Рішення було передане пану Дріді в Іспанію. Того ж дня Обласний суд визначив дату розгляду апеляції, але здійснити виклик пана Дріді за допомогою публічного повідомлення – прикріпивши його до своєї дошки оголошень – тому, що він переїхав закордон.

За день до слухання, 12 травня 2009 року пан Аріф дізнався, що апеляційний суд скасував рішення Обласного суду про скасування його дозволу, а також про те, що розгляд апеляції був запланований на наступний ранок. Він подав заяву про відкладення розгляду через заплановану відсутність.

13 травня 2009 року Обласний суд вирішив відхилити заяву пана Аріф. Одночасно він відхилив апеляцію пана Дріді без розгляду по суті, оскільки він і не з’явився та не був представлений адвокатом. Запит пана Дріді про відновлення status quo ante був відхилений Обласним судом у березні 2010 року, рішення якого було підтверджене апеляційним судом.

Апеляція заявника з питань права проти рішення Обласного суду від 13 травня 2009 року була відхилена апеляційним судом у липні 2010 року. Конституційна скарга також була безуспішною.

Скарги, процедура і склад Суду

Посилаючись на статтю 6§§ 1 і 3 (b) і (с) (право на достатній час і можливості для підготовки захисту і право захищати себе особисто або шляхом правової допомоги) пан Дріді скаржився на те, що слухання в Обласному суді не було відкладене, а також на те, що його адвокат, таким чином, не мав відповідної можливості вивчити матеріали справи для підготовки або участі в розгляді апеляції.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 7 червня 2011 року.

Рішення було прийняте палатою з семи суддів у наступному складі:

Ерік Мозе (Норвегія), голова,

Ангеліка Нюссбергер (Німеччина),

Андре Потоцький (Франція),

Йонко Грозєев (Болгарія),

Сіофра О’Лірі (Ірландія),

Габріель Кучко-Штадлмайер (Австрія),

Летіф Хусейнова (Азербайджан),

а також Клаудіа Вестердік, Секретар секції.

Рішення Суду

Стаття 6 §§ 1 і 3 (с)

Спочатку Суд розглядав односторонню заяву уряду щодо вирішення скарг.

Уряд погодився з тим, що мало місце порушення права пана Дріді відповідно до статті 6§1 та / або відповідно до статті 63 (c), запропонував компенсацію та звернувся до Суду з проханням вилучити заяву з реєстру справ. В той же час він визнав, що не існувало національного прецедентного права щодо того, чи національне законодавство про відновлення кримінального провадження після виявлення порушення Судом також застосовувалося у випадках, коли уряд визнав порушення в односторонній заяві.

Дійсно, національні суди вузько застосували це положення.

Суд встановив, що згідно з законодавством Німеччини ні одностороння заява, ні рішення Суду про вилучення заяви з реєстру не надавали такий самий гарантований доступ до процедури про відновлення кримінального провадження як рішення Суду про виявлення правопорушення. Відповідно, Суд відхилив запит уряду про вилучення заяви з реєстру та продовжив розгляд справи.

Суд повторив, що стаття 6 взагалі демонструвала, що особа, обвинувачена в кримінальному злочині, мала право брати участь у слуханнях.

Незважаючи на те, що національне законодавство дозволяло здійснювати виклик шляхом публічного повідомлення, у цій справі Суд зазначив, що адреса пана Дріді в Іспанії була відомою Обласному суду, а також те, що не було жодних безуспішних спроб передати йому судові документи.

Незважаючи на положення про процедурні документи, які повинні бути відправлені заявнику поштою відповідно до статті 5 Конвенції ЄС про взаємну правову допомогу у кримінальних справах від 25 травня 2000 року, виклики не були вручені в Іспанії, ні передані пану Дріді в інший спосіб, окрім публічного повідомлення. Крім того, пан Дріді в той час не був представлений його адвокатом, паном Аріф, оскільки його дозвіл був скасований. Пан Аріф дізнався про дату слухання лише за один день до нього і його запит про відкладення був відхилений.

Суд дійшов висновку, що здійснення виклику шляхом публічного повідомлення не було достатнім.

Відповідно права пана Дріді згідно зі статтею 6 1 і 3 (c) були порушені.

Стаття 6 §§ 1 і 3 (b) та (с)

Суд зазначив, що пан Аріф відновив дозвіл та дізнався про дату слухання за день до того, як воно відбулося. Він не отримав жодних документів для підготовки до слухання і його заява про відкладення була відхилена. Суд вважав, що пан Аріф не відмовився від права бути викликаним у такий спосіб, який дозволив би йому підготувати захист заявника і відвідати слухання.

Суд дійшов висновку, що адвокату пана Дріді не була надана відповідна можливість доступу до матеріалів справи суду або бути присутнім під час розгляду апеляції. Отже, мало місце порушення статті 6 §§ 1 і 3 (b) та (с) Конвенції.

Справедлива сатисфакція (стаття 41)

Суд постановив, що виявлення порушення складало достатню справедливу сатисфакцію щодо моральної шкоди, завданої пану Дріді. Крім того, Суд постановив, що Німеччина повинна виплатити заявникові 2500 євро у зв’язку з видатками та витратами.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту