Справа «Демірташ проти Туреччини» № 3 (прес-реліз)

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

29 Липня 2019
|
299
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 256 (2019)
09.07.2019

Засудження Селахаттіна Демірташа (Selahattin Demirtaş) в кримінальному порядку за заяви, зроблені під час телевізійної трансляції, порушило його свободу вираження поглядів

У сьогоднішньому рішенні Палати в справі Demirtaş проти Туреччини (№. 3) (заява № 8732/11) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив порушення статті 10 (свобода вираження поглядів) Європейської конвенції з прав людини.

Справа стосувалася засудження пана Demirtaş в кримінальному порядку за заяви, зроблені під час телевізійної трансляції.

Заяви пана Demirtaş, по суті, закликали органи влади та громадськість розглянути потенційну роль пана Оджалана, ув’язненого лідера РПК (робітничої партії Курдистану, незаконної збройної організації) в пошуку мирного вирішення курдської проблеми, і закликали до покращення умов його тримання під вартою. Після докладного вивчення заяв, про які йде мова, Суд дійшов висновку, що загалом їх неможливо вважати підбурюванням до насильства, озброєного опору або бунту, а також вони не складали мови ворожнечі.

Суд постановив, що кримінальне провадження, відкрите проти заявника за звинуваченнями у поширенні пропаганди на користь терористичної організації, не відповідало нагальній суспільній потребі, не було пропорційним переслідуваним законним цілям і, як наслідок, не було необхідним в демократичному суспільстві.

Основні факти

Заявник, Selahattin Demirtaş, є громадянином Туреччини, який народився в 1973 році і на час подання заяви мешкав в м. Діябакир. Справа стосувалася його засудження в кримінальному порядку за заяви, зроблені під час телевізійної трансляції.

20 грудня 2005 року прокурор м. Діярбакир обвинуватив пана Demirtaş в поширенні пропаганди на користь терористичної організації після коментарів, зроблених по телефону і під час телевізійної програми як голови Асоціації прав людини і представника Демократичної платформи м. Діярбакир.

28 вересня 2010 року 5-й  Суд присяжних м. Діярбакир визнав пана Demirtaş винним і засудив його до 10 місяців ув’язнення до того, як вирішив призупинити винесення рішення на п’ять років відповідно до статті 231 Кримінально-процесуального кодексу. Суд присяжних виявив, що коментарі, про які йде мова, не охоплювалися правом на свободу вираження поглядів, яке охороняється Конвенцією, тобто вони складали пропаганду на користь терористичної організації PKK / Kongra-Gel , а також те, вони публічно захищали свого ув’язненого лідера, Оджалана та її членів. Суд присяжних відхилив заперечення пана Demirtaş щодо постанови про призупинення винесення рішення.

29 липня 2013 року 5-й Суд  присяжних м. Діярбакир з урахуванням набуття чинності Закону № 6352 вирішив скасувати своє рішення від 28 вересня 2010 року і призупинити провадження у справі заявника на три роки.

Скарги, процедура та склад Суду

Посилаючись на статтю 9 (право на свободу думки) і 10 (свобода вираження поглядів) заявник стверджував, що кримінальне провадження проти нього порушило його права згідно з цими положеннями Конвенції.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 23 грудня 2010 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Robert Spano (Iсландія), Голова,

Marko Bošnjak (Словенія),

Işıl Karakaş (Tуреччина),

Julia Laffranque (Eстонія),

Valeriu Griţco (Республіка Молдова),

Arnfinn Bårdsen (Норвегія),

Darian Pavli (Aлбанія),

а також Stanley Naismith, секретар Секції.

Рішення Суду

Стаття 10

За особливих обставин цієї справи Суд виявив, що кримінальне провадження, про яке йде мова, і прийняті в цьому контексті постанови про призупинення винесення рішення і припинення провадження у зв’язку з їх потенційним стримуючим ефектом складали втручання в здійснення права пана Demirtaş на свободу вираження поглядів.

Далі Суд зазначив, що втручання було передбачене статтею 7 (2) Закону №. 3713. Воно переслідувало законні цілі, а саме захист національної безпеки та безпеки суспільства і запобігання заворушень і злочинів.

Суд знову наголосив, що сфера застосування статті 10 § 2 Конвенції була невеликою щодо обмежень політичної мови або обговорення питань громадського інтересу. Якщо виражені погляди не складали підбурювання до насильства Договірні держави не могли обмежувати право громадськості бути поінформованим про них навіть з посиланням на цілі, викладені в статті 10§2, а саме захист територіальної цілісності або національної безпеки та запобігання заворушень або злочинів.

У цій справі Суд зазначив, що пан Demirtaş передавав свої ідеї та думки з питання безперечного занепокоєння громадськості в демократичному суспільстві, а саме потенційної ролі ув’язненого лідера РПК – якого, за словами пана Demirtaş, курди вважали лідером їх народу – у пошуку мирного вирішення курдської проблеми і необхідності його надання засобів для виконання цієї ролі за допомогою покращення умов його тримання під вартою.

Після докладного розгляду заяв пана Demirtaş Суд виявив, що, загалом їх неможливо вважати підбурюванням до насильства, озброєного опору або повстання, а також вони не складали мову ненависті.

Тому Суд вважав, що кримінальне провадження, відкрите проти заявника за звинуваченнями у поширенні пропаганди на користь терористичної організації, не відповідало нагальній суспільній потребі, не було пропорційним переслідуваним законним цілям і, як наслідок, не було необхідним в демократичному суспільстві Відповідно, мало місце порушення статті 10.

Справедлива сатисфакція (стаття 41)

Суд постановив, що Туреччина повинна виплатити заявникові 2500 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди  та 1000 євро відшкодування видатків та витрат.

Рішення доступне лише французькою мовою.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту