Справа «Данеш та інші проти Румунії»

Документ у перекладі члена Комісії з питань правової реформи при Президентові України, д.ю.н. Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука, к.ю.н. Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

15 Грудня 2021
|
74
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 376, (2021)
07.12. 2021

Стаття, в якій критикуються рішення заявників продавати ветеринарні антибіотики з шкідливим впливом на здоров’я людини, не порушила їх право на приватне життя

У сьогоднішньому рішенні Палати в справі Daneş і Інші проти Румунії (заяви № 44332/16, 44829/16, 44839/16) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив відсутність порушення статті 8 (право на повагу до приватного життя) Європейської Конвенції з прав людини.

Справа стосувалася відмови задовольнити цивільні позови заявників, членів правління Національного ордену ветеринарних хірургів Румунії (C.M.V.R.) проти журналіста та місцевої щотижневої газети з метою забезпечення захисту своєї репутації після публікації статті, яка містить їх критику.

Суд зазначив, що метою оскаржуваної статті було викладення інформації про небезпеку для здоров’я споживача шляхом торгівлі та використання безрецептурних ветеринарних препаратів, кроки, вжиті заявниками для скасування указу, спрямованого на посилення ефективності відповідних стандартів, а також про безпосередню участь заявників в рекламі ветеринарних препаратів. Він також зазначив, що продаж м’яса, непридатного до споживання, вже був питанням, яке висвітлювалося в ЗМІ, коли була стаття опублікована і обговорювалася в національній пресі. Він вважав, що теми, яких торкалася стаття, були питаннями загального інтересу, пов’язаними з охорони здоров’я. Він повторив, що відповідно до позитивних зобов’язань органів влади згідно зі  статтею 8 Конвенції громадськість повинна була мати доступ до інформації, яка дозволяла б їм оцінити ризики, яким вони могли бути піддані.

Таким чином, Суд не вбачав підстав для сумнівів в тому, що публікацію оскаржуваної статті можливо розглядати як таку, що сприяє висвітленню теми, що складає інтерес суспільства. Як наслідок, він вважає, що національні суди встановили справедливий баланс між правом заявників на повагу до їх приватного життя та правом автора статті на свободу вираження поглядів, і оцінив ці конкуруючі інтереси у світлі критеріїв, викладених у його прецедентному праві.

Основні факти

Заявники, Міхай Данеш, Лівіу Харбуз та Віорел Андроні (Mihai Daneş, Liviu Harbuz та Viorel Andronie), є громадянами Румунії.

Стаття була опублікована у випуску Bihoreanul (місцева щотижнева газета) за 18-24 березня 2013 року і на інтернет-сторінці цієї газети. Заголовок був наступний: « Отруєне м’ясо. Оскільки скандал розгорається навколо забрудненого антибіотиками м’яса, ветеринар повіту Біхор показує пальцем: відповідальним є орган управління C.M.V.R.». Серед інших тем у ній розглядалися небезпеки, пов’язані з торгівлею та використанням безрецептурних ветеринарних антибіотиків і, зокрема, критикувалися заявники за їх участь у національній торгівлі ветеринарними лікарськими засобами та за вживання заходів для забезпечення скасування указу про посилення моніторингу реклами таких ліків.

Заявники подали цивільний позов проти газети та журналіста, який написав статтю. Вони звинуватили автора статті в заявах, які вказували на те, що вони несли певну відповідальність за споживання населенням продуктів харчування, які містять сліди антибіотиків, що вони підтримують торгівлю ветеринарних препаратів, що вони зацікавлені в скасуванні указу №. 41/2012, а також на те, що вони діяли всупереч інтересам ветеринарних хірургів, які були членами C.M.V.R.

Позовні вимоги заявників були відхилені судами Румунії, які постановили, що  у справі був встановлений справедливий баланс між двома конкуруючими правами, а саме: правом заявників на захист їх репутації та правом на свободу вираження поглядів журналіста та газетою. Суд першої інстанції встановив, зокрема, що оскаржувана стаття стосувалась небезпеку для здоров’я людей через торгівлю і безрецептурне використання ветеринарних антибіотиків.

Він постановив, що ця тема складала інтерес суспільства і зробила свій внесок у дебати, що складає загальний інтерес суспільства.

Скарги, процедура та склад Суду

Покладаючись на статтю 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції заявники стверджували, що національні органи влади не захистили їх репутацію.

Заяви були подані до Європейського суду з прав людини 26 липня 2016 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Yonko Grozev (Болгарія), Голова

Tim Eicke (Сполучене Королівство),

Faris Vehabović (Боснія і Герцеговина),

Iulia Antoanella Motoc (Румунія),

Armen Harutyunyan (Вірменія),

Pere Pastor Vilanova (Aндорра),

Jolien Schukking (Нідерланди),

а також  Ilse Freiwirth, заступник секретаря Секції.

Рішення Суду

Стаття 8

Дебати з питання, що складає загальний інтерес

Суд зазначив, що метою оскаржуваної статті було викладення інформації про небезпеку для здоров’я споживача шляхом торгівлі та використання безрецептурних ветеринарних препаратів, кроки, вжиті заявниками для скасування указу, спрямованого на посилення ефективності відповідних стандартів, а також про безпосередню участь заявників в торгівлі ветеринарних препаратів.

Він також зазначив, що продаж м’яса, непридатного до споживання, вже був питанням, яке висвітлювалося в ЗМІ, коли була стаття опублікована і обговорювалася в національній пресі. Він вважав, що теми, яких торкалася стаття, були питаннями загального інтересу, пов’язаними з охороною здоров’я. Він повторив, що відповідно до позитивних зобов’язань органів влади згідно зі  статтею 8 Конвенції громадськість повинна була мати доступ до інформації, яка дозволяла б їм оцінити ризики, яким вони могли бути піддані. Таким чином, Суд не вбачав підстав для сумнівів в тому, що публікацію оскаржувної статті можливо розглядати як таку, що сприяє висвітленню теми, що складає інтерес суспільства.

Наскільки відповідні особи були добре відомими і тема статті

Суд зазначив, що заявники займали посаду в правлінні професійної організації, яка була описана судом першої інстанції як така, що діє в інтересах суспільства. Він вважав, що їх професійна діяльність означала, що вони були добре відомими особами саме в цьому секторі. Крім того, перший і третій заявники також вже привертали певну увагу громадськості в академічному світі і третій заявник також був «політичним діячем». Він дійшов висновку, що заявники були певною мірою відомими громадськими діячами і тому не могли вимагати захисту свого права на повагу до приватного життя так само як приватні особи, невідомі суспільству.

Стосовно теми статті Суд зазначив, що вона не стосується приватного життя заявників, але зосереджувалася на їх професійній діяльності як членів правління C.M.V.R. та як партнерів в компаніях, які продають та розповсюджують ветеринарні препарати.

Зміст, форма та наслідки статті

Суд зазначив, що суд першої інстанції постановив, що стаття була в основному зосереджена на забруднені продуктів тваринного походження залишками ветеринарних препаратів і пов’язаними з цим ризиками для здоров’я споживачів, а також те, що заявники були згадані лише як другорядна тема.

Хоча стаття також посилалася на вжиті заявниками кроки як представниками C.M.V.R. для скасування указу, метою якого було посилення діючих стандартів в цій сфері, а також на безпосередню участь заявників в торгівлі ветеринарних препаратів, Суд зазначив, що вона не розкривала подробиць приватного життя заявників і не містила жодних образливих висловлювань, але, по суті, викладала думки щодо способу, в який заявники виконували свої функції в правлінні C.M.V.R.

Він також зазначив, як і національні суди, що автор статті діяв добросовісно засновуючи свою статтю на інших публікаціях, в яких обговорювалась та ж сама тема, та використовуючи зібрану інформацію для оціночних суджень. Його твердження були підкріплені доказами ветеринарного хірурга, який, як і журналіст, хотів бити на сполох про необмежену торгівлю ветеринарних препаратів. Крім того, той факт, що автор статті модерував свої заяви, супроводжував свої звинувачення обґрунтованими документами та брав участь у дебатах, які вже відбувалися, були факторами, які вказували на його добросовісність.

Далі він зазначив, що національні суди проаналізували сферу розповсюдження статті та доступність і дійшов висновку, що вона з’явилася в місцевій щотижневій газеті, веб-сторінку якої відвідували переважно читачі з повіту Біхор. З цього витікало, що обсяг розповсюдження статті був обмеженим.

Висновок

Суд вважав, що національні суди встановили справедливий баланс між правом заявників на повагу до їх приватного життя та правом автора статті на свободу вираження поглядів і оцінив ці конкуруючі інтереси у світлі критеріїв, викладених у його прецедентному праві. З огляду на межі розсуду, надані Договірним сторонам, він не знайшов серйозних підстав для того, щоб замінити думку судів Румунії власною думкою. Відповідно, було неможливо стверджувати, що відмовляючись задовольнити клопотання заявників національні суди не дотримались позитивного зобов’язання  Румунії захищати право заявників на повагу до їх приватного життя в значенні статті 8 Конвенції. З цього витікало, що порушення цього положення не було.

Рішення доступне лише французькою мовою.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту