Справа «Ціссер і Цибі проти Румунії»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

4 Червня 2020
|
649
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 124, (2020)
05.05.2020

Накладення штрафу за організацію вшанування пам’яті  батальйону Székelyв день румунського національного свята не порушило Конвенцію

У сьогоднішньому рішенні Палати у справі Csiszer і Csibi проти Румунії (заяви № 71314/13 і 68028/14) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив відсутність порушення статті 6§1 (свобода зібрань) Європейської Конвенції з прав людини.

Справа стосувалася накладення адміністративного штрафу на заявників за організацію зібрання 1 грудня 2010 року, в день національного свята Румунії, для святкування заснування батальйонуSzékely. 1 грудня 1918 року в м. Клуж-Напока військові частини Угорщини об’єднали сили для формування батальйону Székelyдля боротьби з румунською армією, яка увійшла в Трансильванію. В квітні 1919 року батальйон здався румунській армії.

Заявники були покарані за організацію забороненого зібрання відповідно до статті 26§1 (а) Закону № 60/1991. Національні суди зауважили, що зібрання також суперечило статті 9  Закону, який забороняє проведення публічних зібрань, спрямованих, зокрема, на пропагування фашистських та/або шовіністичних ідей, що принижують країну та націю і підбурюють інших до національної ненависті.

Суд вважає, що поведінка заявників, які навмисно відмовлялися виконувати правила, викладені в національному законодавстві, зробила заплановані зібрання незаконними згідно з національним законодавством. Він зазначав, що національні органи влади надали відповідні та достатні підстави, здатні обґрунтувати втручання в здійснення заявниками їх права на свободу зібрань.

Що стосується твердження про дискримінацію за етнічною ознакою Суд зазначив, що під час провадження другий заявник не продемонстрував, що особи в такій самій ситуації, що й він – тобто намагались організувати зібрання для вшанування пам’яті в порушення  статті 5§2 Закону № 60/1991 – не були покарані органами влади. Щодо підстав, наданих національними судами на підтримку покарання, Суд зауважив, що суди не засновували свої рішення на етнічному походженні другого заявника.

Основні факти

Заявники, Лоран Ціссер і Барна Цибі (Lóránt Csiszer, Barna Csibi), є громадянами Румунії, які народились у 1978 році та 1979 році, відповідно, і мешкають в м. М’єркуря-Чук (Румунія). Вони вказують, що вони належать до етнічної групи Секеї (Székely ), угорськомовної етнолінгвістичної групи, в основному зосередженої в Трансильванії, яка має історичні зв’язки з угорським народом. 1 грудня 2010 року муніципальна рада м. Клуж-Напока влаштувала в центрі міста різні заходи для святкування румунського національного свята, в тому числі військовий парад та серію концертів під відкритим небом.

12 жовтня 2010 року пан Csibi написав меру м. Клуж-Напока з проханням допомогти в організації зібрання для вшанування пам’яті, яке повинне бути проведене 1 грудня 2010 року з 17 години до 18 години на міській Союзній площі. Метою зібрання було святкування «заснування та діяльності батальйону Székely».

19 жовтня 2010 року муніципальна рада відповіла пану Csibi повідомивши його, що вона відхиляє його запит, оскільки інша подія, яка вже була схвалена, повинна була відбутися в тому ж самому місці. Рада також відмовилася надати дозвіл на зібрання в будь-якому іншому місці в центрі міста.

Пан Csibi подав адміністративний позов проти місцевої ради до окружного суду м. Клуж-Напока.

Позов був відхилений.

1 грудня 2010 року, близько 16:30, декілька співробітників поліції разом з мобільним підрозділом жандармерії зупинили пана Csiszer і пана Csibi , оскільки вони і шість інших осіб вийшли з готелю та ресторану на вулиці, перпендикулярній Союзної площі.

Того ж дня жандарми склали протокол про адміністративне правопорушення виписавши штраф пану Csiszer  10 000 румунських лей (RON) (близько 2200 євро (EUR)). Заявник оскаржив штраф в окружному суді м. Клуж-Напока. Суд відхилив позов  і пан Csiszer подав апеляцію. В остаточному рішенні від 5 червня 2013 року окружний суд м. Клуж відхилив апеляцію як необґрунтовану.

Того ж дня був складений протокол про адміністративне правопорушення щодо пана Csibi , якому було наказано сплатити штраф у розмірі 5000 RON (близько 1100 EUR). Він відкрив адміністративне провадження в окружному суді. Суд відхилив позов та постановив, що протокол про правопорушення був законним і обґрунтованим. Суд спочатку зазначив, що батальйон Székely, на який також посилаються використовуючи ім’я Альберта Васса, входив до складу  «Угорської гвардії», командування якого було розташоване в м. Дьєр в Угорщині і яке підтримувало фашистську ідеологію. Суд зауважив, що коли зупинили заявників, один із членів групи тримав прапор з емблемою Szekler, а також те, що друга особа була одягнена в чорну куртку з написом  «Wass Albert szov»  на спині і несла банер з написом «Wass Albert Szovetseg» . Наприкінці, суд зазначив, що на момент зупинки пана Csibi він планував та організовував зібрання, заборонені статтею 9 (a) Закону №. 60/1991.

Пан Csibi подав апеляцію на це рішення. Окружний суд відхилив апеляцію та підтримав рішення суду першої інстанції .

Скарги, процедура та склад Суду

Посилаючись на статтю 11 (свобода зібрань) заявники скаржилися на те, що накладені штрафи порушили їх право на свободу вираження поглядів. Перший заявник також стверджував про порушення його права на свободу вираження поглядів згідно зі статтею 10. Покладаючись на статтю 14 (заборона дискримінації) другий заявник стверджував, що він зазнав дискримінації в користуванні своїм правом на свободу зібрань через той факт, що він належав до етнічної меншини в країні.

Заяви були подані до Європейського суду з прав людини 6 листопада 2013 року і 6  жовтня 2014 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Jon Fridrik Kjølbro (Данія), Голова,

Faris Vehabović (Боснія і Герцеговина),

Iulia Antoanella Motoc (Румунія),

Branko Lubarda (Сербія),

Carlo Ranzoni (Ліхтенштейн),

Georges Ravarani (Люксембург),

Jolien Schukking (Нідерланди),

а також Andrea Tamietti, секретар Секції.

 

Рішення Суду

Стаття 11

Суд зазначив, що заявників покарали за організацію забороненого зібрання на основі статті 26§ 1 (а) Закону № 60/1991, в якій «організація та проведення незадекларованих, незареєстрованих або заборонених громадських зібрань» було визнане адміністративним правопорушенням. Національні суди також виявили, що зібрання порушували статтю 9 Закону №. 60/1991, який забороняє громадські зібрання, спрямовані, серед іншого, на поширення фашистських та/або шовіністських ідей, приниження країни і народу, а також на підбурювання до національної ненависті. Щодо обґрунтування призначених покарань, національні органи влади в протоколах про адміністративні правопорушення також зазначали той факт, що заявники організували зібрання незважаючи на те, що воно не було схвалене тому, що в тому ж місці проводилося інше громадське зібрання. Згодом ця підстава була підтримана національними судами.

Суд повторив, що для осіб, які організовують та беруть участь у демонстраціях як суб’єкти демократичного процесу було важливо слідувати правилам, що регулюють цей процес, дотримуючись чинних положень.

Він повторив, що національні органи влади мали широкі межі розсуду під час визначення того, які заходи є відповідними для запобігання заворушень під час зібрань. Проте він зауважив, що незаконна ситуація не обґрунтовувала порушення свободи зібрань. Незважаючи на це межі офіційної толерантності до незаконних зібрань залежали від конкретних обставин справи.

Суд зазначив, що національні суди підтвердили, що стаття 5 §2 Закону №. 60/1991 забороняла одночасне проведення двох окремих зібрань в одному місці, а також те, що заявники були попереджені національними органами влади про застосування цього встановленого законом положення.

Хоча заявників не звинувачували у будь-яких насильницьких діях Суд розумів, що органи влади, можливо, побоювалися швидкого погіршення ситуації. З огляду на масштаб законно спланованих заходів національним органам влади було складно гарантувати безпеку двох громадських зібрань, які  проводяться одночасно в одній і тій же частині міста.

Характеризуючи зібрання для вшанування пам’яті, про яке йде мова, як «заборонене» зібрання і, таким чином, посилюючи необхідність призначення покарань відповідним особам з огляду на предмет вшанування пам’яті національні суди посилалися на статтю 9 (a) Закону №. 60/1991.

Суди врахували історичне значення батальйону Székely і той факт, що заявники були членами підрозділу Секеї. Національні суди зосереджували увагу особливо на тому факту, що один з учасників зібрання для вшанування пам’яті носив знаки, що посилаються на ім’я Альберта Васса. Національні суди погодились, що метою посилання на Альберта Васса, а також на те, що він представляв у Румунії, було викликання сумнівів щодо мети зібрання для вшанування пам’яті і викликало необхідність прояснення цієї мети, і навіть могли зробити це зібрання незаконним на підставі того, що його метою було пропагування фашистських ідей.

Раніше Суд постановляв, що ідеї або поведінка не можуть бути виключені із захисту, передбаченого Конвенцією лише тому, що вони здатні створити почуття тривоги в групи громадян або тому, що деякі можуть сприймати їх як неповагу. Проте, в контексті святкування румунського національного свята, проведення зібрання для вшанування пам’яті, про яке йде мова, яке намагалися організувати заявники використовуючи символи, що викликають сумніви в справжній меті вшанування пам’яті, могло створити певний рівень соціальної напруженості, яка сприяє насильству з огляду на особливу чутливість громадської думки щодо їх ідей, які можуть сприйматися як такі, що суперечать ідеям, які знаходяться в основі публічних подій, які вже були організовані. Отже, Суд не вважав необґрунтованим або свавільним, що суди Румунії дійшли висновку, що штрафи, накладені на заявників, були додатково обґрунтовані тим фактом, що зібрання для вшанування пам’яті суперечило статті 9 (a) Закону №. 60/1991.

Наприкінці, Суд зазначив, що той факт, що вони не були віднесені до категорії кримінальних злочинів, не означає, що дії, про які йде мова, викликали меншу загрозу для громадського порядку. Мобільний підрозділ жандармерії виписав адміністративні штрафи заявникам. Хоча суми були різними для кожного заявника, вони були в межах, визначених статтею 26§2 Закону №. 60/1991. Крім того, заявники мали можливість оскаржити законність та обґрунтування штрафів, а також їх розмір в національних судах. Отже, вони користувалися процесуальними гарантіями від призначення незаконних покарань.

Суд вважає, що національні органи влади не перевищили свої межі розсуду, а також те, що оскаржені покарання можливо вважати «необхідними в демократичному суспільстві» та «пропорційними переслідувані меті».

Тому стаття 11 Конвенції не була порушена.

Стаття 14 разом із статтею 11 (заява № 68028/14)

Другий заявник стверджував, що він зазнав дискримінації в користуванні своїм правом на свободу зібрань через той факт, що він належав до етнічної меншини в країні.

Суд повторив, що для виникнення питання відповідно до статті 14 Конвенції повинна бути різниця в ставленні між особами, які перебувають в аналогічних або порівнянних ситуаціях.

По-перше, Суд зазначив, що другий заявник в провадженні не продемонстрував, що особи в такій самій ситуації, що й він – тобто намагаються організувати зібрання для вшанування пам’яті в порушення статті 5§2 Закону № 60/1991 – не були покарані органами влади.

По-друге, він зауважив, що питання полягало не в тому, що один із членів групи, до якої належав заявник, тримав прапор, який призвів до санкції, про яку йде мова, а в організації зібрання для вшанування пам’яті, яке суперечить вищезазначеній статті 5 § 2.

Наприкінці, що стосується підстав, наданих національними судами на підтримку покарання, Суд зазначив, що вони не засновували свої рішення на етнічному походженні другого заявника.

Як підсумок, Суд постановив, що навіть припускаючи, що в цій справі була різниця в ставленні, не було продемонстровано, що вона засновується на етнічному походженні другого заявника.

Таким чином, ця скарга була відхилена як явно необґрунтована

Рішення доступне лише французькою мовою.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту