Справа «Цирніт проти Латвії»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

28 Липня 2020
|
170
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 166, (2020)
11.06.2020

Zirnīte проти Латвії (№. 69019/11)

Заявник, Ілона Цирніт  (Ilona Zirnīte), є громадянкою Латвії, яка народилася в 1977 році та мешкає в м. Рига.

Справа стосувалась її скарги на те, що під час провадження по апеляції не був викликаний ключовий свідок проти неї, що перешкоджало заявникові вказати на протиріччя в досудових свідченнях і свідченнях, що заслуховуються у суді, цього свідка, а також на те, що кримінальне покарання у вигляді конфіскації майна було непропорційним.

В жовтні 2005 року заявник погодилася продати пані M.R. товариство з обмеженою відповідальністю, SIA Raiņa bulvāra nams , єдиним активом якого був багатоквартирний будинок. Незадовго до підписання угоди заявник дала розпорядження компанії взяти кредит в банку, який потім вона повинна була позичити заявникові. Відповідно, 208 000 євро (євро) були перераховані на особистий рахунок заявника після продажу компанії.

Пані Zirnīte було пред’явлено звинувачення в масштабному привласненні та відмиванні коштів.

Суд заслухав заявника та 11 свідків, у тому числі М. R. Заявника виправдали в першій інстанції: суд вважав, що фактична основа звинувачення була встановлена, але було неможливо встановити поза всіма обґрунтованими сумнівами, що вона мала намір привласнити кошти.

В листопаді 2010 року Кримінальна палата Верховного Суду скасувала рішення суду першої інстанції та визнала заявника винною за обома звинуваченнями виявивши намір привласнити кошти. Суд відхилив запит адвоката заявника про виклик трьох свідків , в тому числі М. R., яких адвокат хотів ще раз допитати щодо досудових свідчень, які апеляційний суд не розглядав. Суд відхилив запит про повторний виклик свідків встановивши, зокрема, що свідчення, про які йде мова в першій інстанції, були вичерпними.

Заявник отримала умовний вирок до шести років ув’язнення із наказом про конфіскацію майна під назвою Bramberģes pils. В травні 2011 року Сенат Верховного Суду відхилив апеляцію заявника з питань права.

Покладаючись, зокрема, на статтю 6 § 1 та 3 (d) заявник скаржилася на те, що апеляційний суд, який засудив її після виправдувального вироку в суді першої інстанції, не допитав M.R, яка, як стверджувала заявник, була головним свідком у справі, перешкоджаючи захисту посилатися на досудові заяви M.R.

Відсутність порушення статті 6§1 та 3 (d)

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту