Справа «Бурса Баросу Башканлиги та інші проти Туреччини» (прес-реліз)

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

26 Червня 2018
|
880
|

Справа стосувалася невиконання численних судових рішень, які скасовували адміністративні рішення про надання дозволу на будівництво та експлуатацію заводу з виробництва крохмалю на сільськогосподарських угіддях американською компанією.

Прес-реліз,
Виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 221 (2018)
19.06.2018

Бурса Баросу Башканлиги та інші проти Туреччини (заява № 25680/05)

Невиконання судових рішень проти американської компанії Cargill: порушення права заявників на ефективний судовий захист

У сьогоднішньому  рішенні Палати у справі Бурса Баросу Башканлиги та інші проти Туреччини (заява № 25680/05) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив порушення статті 6 §1(право на справедливий судовий розгляд) Європейської конвенції з прав людини.

Справа стосувалася невиконання численних судових рішень, які скасовували адміністративні рішення про надання дозволу на будівництво та експлуатацію заводу з виробництва крохмалю на сільськогосподарських угіддях у м. Орхангази (район Бурса) американською компанією (Cargill).

Суд визнав заяву прийнятною лише для шести заявників.

Суд встановив, зокрема, що, утримуючись протягом декількох років від вживання необхідних заходів, необхідних для виконання ряду остаточних і належних судових рішень, національні органи влади позбавили заявників ефективного судового захисту.

Основні факти

Заявниками є Бурса Баросу Башканлиги (Асоціація адвокатів м. Бурса) та Асоціація охорони природи та навколишнього середовища (заснована в м. Бурса, Туреччина) разом з 21 особами, громадянами Туреччини, які народилися між 1947 і 1980 роками і мешкають у м. Бурса.

Компанія Cargill отримала дозвіл на інвестування у 1997 році, а потім у червні 1998 року дозвіл на будівництво заводу з виготовлення крохмалю на сільськогосподарських угіддях. Паралельно органи влади неодноразово змінювали план землекористування для того, щоб надати дозвіл на будівництво заводу. Інші дозволи на будівництво були видані разом з дозволом на виробничі втрати та управління, які були скасовані в 2004 році.

Між 1998 та 2000 роком був збудований завод з виробництва крохмалю незважаючи на скасування Адміністративним судом  і Верховним адміністративним судом м. Бурса численних поправок до плану землекористування, а також призупинення та/або скасування різних дозволів на будівництво, виданих Радою міністрів. Ці рішення, за якими слідували апеляції деяких заявників, не були виконані органами влади. Зараз завод, який почав виробництво в 2000 році, все ще працює.

У 2005 році деякі з заявників подали позов про відшкодування збитків за невиконання судових рішень. Вони частково виграли свою справу у квітні 2009 року, коли Районний суд наказав меру м. Гемлік виплатити їм компенсацію за моральну шкоду. Про цей суд відхилив заяви заявників проти Прем’єр-міністра та Міністра будівельних робіт. Заявники подали апеляцію до Касаційного суду, який виявив, що рішення Адміністративного суду не були виконані належним чином незважаючи на те, що Прем’єр-міністр, Міністр будівельних робіт та мер могли розглянути це питання.

Проте Районний суд неодноразово відмовлявся виконувати рішення Касаційного суду.

Це провадження все ще очікує рішення.

У 2007 та 2008 роках були внесені дві законодавчі поправки до Закону про охорону земель та Закон про використання були винесені урядом на обговорення в Національній асамблеї для виправлення ситуації на сільськогосподарських землях, які використовуються для несільскосподарської діяльності. Конституційний суд підтвердив другу зміну (прийняту 26 березня 2008 року). Це дозволило Cargill продовжувати свою діяльність незважаючи на остаточні рішення суду, прийняті з 1998 року, які до цього часу не були виконані.

Скарги, процедура і склад Суду

Посилаючись на статтю 2 (право на життя) Конвенції та статтю 13 (право на ефективний засіб судового захисту) заявники скаржилися на невиконання рішень національних судів, а також на тривалість провадження. Суд вирішив розглянути ці скарги відповідно до статті 6 (право на справедливий розгляд справи) самостійно. Вони також скаржились на порушення їх прав згідно зі статтею 2 (право на життя) та статтею 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя).

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 1 липня 2005 року.

Рішення було прийняте палата з семи суддів у наступному складі:

Роберт Спано (Ісландія), Голова,

Пол Лемменс (Бельгія),

Леді Бьянку (Албанія),

Ішіл Каракаш (Туреччина),

Валеріу Гріцко (Республіка Молдова),

Йон Фрідрік Кьолбро (Данія),

Стефані Муру-Вікстрьом (Монако),

а також Стенлі Нейсміт, Секретар секції.

Рішення Суду

Стаття 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд)

  1. Прийнятність: Суд визнав, що заява була прийнятною щодо шести заявників (Алі Арабаджи, Алі Рахмі Бейрелі, Надір Ерол, Левент Гжеллі, Мустафа Озчелік та Яхья Шимшек), які брали активну участь у провадженні в національному суді намагаючись скасувати оскаржені адміністративні рішення та можуть стверджувати, що вони є жертвами, у значенні статті 34 (право на індивідуальну заяву) Конвенції про передбачувані порушення Конвенції.
  2. Чи була стаття 6 Конвенції застосовною: Суд вважав, що стаття 6 була застосовною у цій справі, оскільки спор, сформульований заявниками, мав достатній зв’язок з “цивільним правом”, яке вони мали право вимагати. Вони покладалися, серед іншого, на докази щодо шкідливого впливу заводу, про який йде мова, на навколишнє середовище і Касаційний суд у своєму рішенні від 26 травня 2008 року визнав, що вони мали цивільне право.
  3. Сутність

Суд визнав, що принаймні з 12 січня 1999 року і до 21 листопада 2008 року , коли Губернатор Бурса видав Cargill новий дозвіл на продовження своєї діяльності, рішення адміністративних судів дійсно не були виконані. Суд зазначив, зокрема, що Касаційний суд у своєму рішенні від 21 листопада 2009 року виявив, що Прем’єр-міністр, Міністр з будівельних робіт та мер м. Гемлік не виконали рішення адміністративного суду незважаючи на те, що вони могли це зробити.

Стосовно фази, яка була наслідком внесення змін до законодавства від 26 березня 2008 року, які надавали можливість виправлення ситуації сільськогосподарських земель, які використовуються для несільськогосподарських цілей, заявники подали позов про скасування в адміністративних судах, але Суд визнав, що не було необхідно обмірковувати результати цього провадження. Проте Суд зазначив що Касаційний суд критикував лист, підписаний Прем’єр-міністром, який інформував компанію Cargill, що були зроблені нові спроби для встановлення адміністративно-правової бази для здійснення її діяльності незважаючи на наступне скасування з остаточним наслідком надання дозволу на інвестування заводу. Ця поправка також означала, що завод міг продовжувати працювати відповідно до нових дозволів, виданих на цій новій основі. У зв’язку з цим Суд повторював, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, відповідно до якого остаточне судове вирішення будь-якого спору не повинно викликати питань. Законодавча поправка надала можливість позбавитись наслідків багатьох судових рішень, які ще не були виконані. Отже, Суд встановив, що, утримуючись протягом декількох років від вживання необхідних заходів для виконання ряду остаточних рішень, які мають позовну силу, національні органи влади позбавили заявників ефективного судового захисту Отже, стаття 6§1 була порушена.

Інші статті

Суд шістьма голосами проти одного визнав, що йому не було необхідно розглядати питання про прийнятність та сутність скарг відповідно до статті 2 (право на життя) або 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя).

Стаття 41 (справедлива сатисфакція)

Жодне рішення про присудження справедливої сатисфакції не вимагалось під час повідомлення уряду про подання заяви.

Особливі думки

Суддя Лемменс висловив особливу думку (частково незгодна та частково позитивна), яка додана до рішення.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту