Справа «Барботен проти Франції»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

10 Грудня 2020
|
761
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 336, (2020)
19.11.2020

Заявникові, якого тримали під вартою в умовах, несумісних з людською гідністю, була присуджена недостатня компенсація

У сьогоднішньому рішенні Палати в справі Barbotin проти Франції (заява № 25338/16) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив порушення статті 13 (право на ефективний засіб судового захисту) Конвенції разом зі статтею 3 (заборона нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження) Європейської Конвенції з прав людини.

Справа стосувалася компенсації, призначеної заявнику національними судами у зв’язку з умовами тримання під вартою в слідчому ізоляторі в м. Кан. Заявник скаржився на неефективність компенсаційного засобу судового захисту, яким він скористався, з огляду на низьку присуджену суму і той факт, що йому довелося заплатити гонорар експерту, необхідний для огляду камер, в яких його тримали.

Суд постановив, що заявник скористався відповідним засобом правового захисту, який надав йому відшкодування збитків, яких він зазнав. Вперше компенсаційний засіб правового захисту, що застосовується в адміністративному суді Франції на підставі нелюдських умов тримання під вартою, був визнаний ефективним згідно зі статтею 13 Конвенції. Проте в цій справі національний суд вирішив зобов’язати заявника сплатити гонорар експерту на підставі того, що експертна оцінка, призначена в першій інстанції, була скасована по апеляції. Таким чином, через незначну суму, яка була присуджена заявнику для відшкодування моральної шкоди, завданої його умовами тримання під вартою, які були несумісними з людською гідністю, після отримання компенсації він заборгував державі 273,57 євро (EUR). Суд вважав, що результат провадження, відкритого заявником, позбавило засіб судового захисту своєї ефективності.

Основні факти

Заявник, пан Jean-Claude Barbotin, є громадянином Франції, який народився у 1951 році та мешкає в м. Сен-Бріє (Франція).

Пана Barbotin тримали в слідчому ізоляторі в м. Кан з 28 серпня до 1 вересня 2008 року і згодом з 4 листопада 2008 року до 27 липня 2010 року. 15 червня 2010 року він звернувся з запитом до судді, який розглядає термінові заяви, адміністративного суду м. Кан, щоб він призначив експерта для перевірки стану його камер в слідчому ізоляторі. Наказом від 16 червня 2010 року суддя, який розглядає термінові заяви, задовольнив запит та призначив експерта, який подав звіт.

Експерт виявив, що чотири з шести камер, які займав заявник, були в доброму загальному стані,  а також те, що п’ята була повністю відремонтована. Шоста камера, площею 16 м², яку пан Barbotin ділив з чотирма іншими затриманими, була в поганому стані, занедбана і погано освітлена, і не мала достатньо повітря для п’яти дорослих.

Рішенням від 6 вересня 2010 року Адміністративний суд визначив вартість експертизи в 773,57 євро. Ця сума була стягнута з держави, яка була оголошена відповідальною за авансовий платіж за правову допомогу, на яку заявник мав право. Одночасно з цим Міністр юстиції подав апеляцію третьої сторони на наказ від 16 червня 2010 року стверджуючи, що звіт експерта не був необхідним, оскільки експертний висновок про умови тримання під вартою вже був складений в слідчому ізоляторі м. Кан. Наказом від 28 липня 2010 року суддя, який розглядає термінові заяви Адміністративного суду м.  Кан відхилив запит. Міністр юстиції подав апеляцію на цю постанову, яка була скасована рішенням апеляційного адміністративного суду  м. Нант від 27 січня 2011 року.

26 січня 2012 року Conseil d’État відхилив апеляцію заявника з питань права.

31 серпня 2012 року пан Barbotin подав позов про відшкодування збитків проти держави вимагаючи компенсацію за шкоду, спричинену умовами утримання в слідчому ізоляторі в м. Кан. Рішенням від 28 травня 2013 року Адміністративний суд м. Кан постановив, що під час його тримання під вартою, яке тривало близько 24 місяців, протягом трохи більш ніж чотирьох місяців з 27 січня 2010 року до 2 червня 2010 року заявника утримували в умовах, несумісних з повагою до людської гідності, і наказав державі виплатити йому 500 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди.

Адміністративний суд також зобов’язав заявника оплатити витрати на експертну оцінку на загальну суму 773,57 євро на підставі того, що наказ від 16 червня 2010 року про складання експертного висновку був скасований.

2 грудня 2015 року Conseil d’État відхилив основну апеляцію з питань права, подану заявником, та зустрічну апеляцію, подану Міністерством юстиції.

Скарги, процедура та склад Суду

Покладаючись на статтю 13 (право на ефективний засіб судового захисту) разом зі статтею 3 (заборона нелюдського і такого, що принижує гідність, поводження) заявник скаржився на неефективність компенсаційного засобу судового захисту, який він застосовував в національних судах, оскільки сума присудженої компенсації була недостатньою і наказ покрити витрати на експертний висновок призвів до того, що він заборгував гроші Франції.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 2 травня 2016 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Síofra O’Leary (Ірландія), Голова

Mārtiņš Mits (Латвія),

Ganna Yudkivska (Україна),

Lәtif Hüseynov (Азербайджан),

Jovan Ilievski (Північна Македонія),

Ivana Jelić (Чорногорія),

Mattias Guyomar (Франція),

а також  Victor Soloveytchik,  секретар Секції.

Рішення Суду

Стаття 13 разом із статтею 3

Суд був покликаний вивчити діючі норми відповідальності та вперше винести рішення щодо ефективності компенсаційного засобу захисту відповідно до статті 13, а також розглянути питання, чи отримав заявник відповідну компенсацію.

Перш за все, Суд зазначив, що адміністративні суди розглядали справу з дотриманням загальних принципів, викладених в прецедентному праві  Conseil d’État. Суд повинен був з’ясувати, чи відповідають ці принципи вимогам, викладеним в його власному прецедентному праві. Суд зазначив, що адміністративний суд покладався на вимогу, зазначену в Закону про пенітенціарні установі від 22 листопада 2009 року щодо поваги до людської гідності ув’язнених.

Адміністративний суд звернув увагу на «невідповідність» умов тримання заявника під вартою з посиланням на переповненість в слідчому ізоляторі та проблеми, що виникають через погані умови в камері, площею 16 м², в якій його тримали протягом чотирьох місяців разом із трьома-чотирма іншими особами. Суд визнав відповідальність держави за недбалість і зобов’язав її виплатити відшкодування моральної шкоди, завданої заявникові.

Під час розгляду апеляції з питань права Conseil d’État здійснювала повноваження касаційного суду відповідно до основних напрямків свого прецедентного права. Відповідно до статті 3 Конвенції вона постановила, що ці критерії були належним чином застосовані до цієї справи. Conseil d’Etat також підтвердила підхід, обраний судами нижчої інстанції, вважаючи, що заявника протягом близько чотирьох місяців тримали під вартою в умовах, несумісних з людською гідністю. Вона повторила, що «невідповідні» умови тримання під вартою, яких зазнав заявник, вказували на недбалість держави, і per se створили право на відшкодування моральної шкоди.

Суд зазначив, що таким чином національні суди виносили рішення на основі стандартів щодо умов тримання під вартою, які збігаються з його власними, належним чином враховуючи той факт, що ув’язнені та затримані повністю залежали від адміністрації в’язниці.

По-друге, Суд зазначив, що заявник скористався відповідним засобом правового захисту, який надав йому відшкодування збитків, яких він зазнав.  Проте він зазначив, що національні суди вирішили зобов’язати заявника сплатити гонорар експерту на підставі того, що експертна оцінка, призначена в першій інстанції, після завершення була скасована по апеляції. В цій справі було необхідно відняти суму 773,57 євро, яку заявник повинен сплатити за витрати, від присудженої йому компенсації в розмірі 500 євро. Тому, застосувавши компенсаційний засіб захисту заявник заборгував державі 273,57 євро.

Суд також звернув увагу на надзвичайно малу суму, призначену заявнику, яка становила дуже низький відсоток від суми, яка могла б бути виплачена за подібних обставин.

Суд вважав, що результат провадження, відкритого заявником, – ситуація, коли він заборгував державі 273,57 євро після встановлення моральної шкоди, спричиненої умовами тримання під вартою, яке порушило його людську гідність, позбавила засіб судового захисту своєї ефективності.

Суд пам’ятав, що розвиток прецедентного права адміністративного суду щодо компенсаційного засобу був частиною процесу реформ, який держава-відповідач повинна була розпочати для того, щоб вирішити проблему переповненості в’язниць та вирішити велику кількість окремих справ, які виникли через цю проблему, з огляду на ефективність принципу субсидіарності, що лежить в основі системи Конвенції.

Суд постановив, що у цій справі мало місце порушення статті 13 Конвенції разом зі статтею 3.

Справедлива сатисфакція (Стаття 41)

Суд постановив, що Франція повинна виплатити заявникові 2 000 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди та 1 500  євро відшкодування видатків і витрат

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту