Справа «Банчок та Ласло Мадьяр проти Угорщини»

Документ у перекладі члена Комісії з питань правової реформи при Президентові України, д.ю.н. Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука, к.ю.н. Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

3 Листопада 2021
|
198
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем
ЄСПЛ, 325, (2021)
28.10. 2021

Довічне ув’язнення з можливістю умовно-дострокового звільнення лише після 40 років ув’язнення несумісне з Конвенцією

У сьогоднішньому рішенні 1 Палати в справі Bancsók and László Magyar (№ 2) проти Угорщини (заяви № 52374/15 і 53364/15) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив встановив  порушення статті 3 (заборона нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження) Європейської Конвенції з прав людини.

Справа стосувалася призначення довічного ув’язнення з правом умовно-дострокового звільнення лише після 40 років ув’язнення.

Суд встановив, що такі вироки фактично не надавали реальної перспективи звільнення і, таким чином, були несумісні з Конвенцією.

Основні факти

Заявники, József Bancsók іLászló Magyar, є громадянами Угорщини, які народилися в 1979 році та 1960 році, відповідно. Вони відбувають вироки до довічного ув’язнення в Угорщині.

Пан Bancsók (заява № 52374/15) був засуджений до довічного ув’язнення за вбивство в червні 2013 року з правом умовно-дострокового звільнення після 40 років ув’язнення. Після підтвердження його вироку по апеляції в 2015 році пан Bancsók подав конституційну скаргу. Він стверджував, що встановлення найраннішої дати його звільнення після 40 років ув’язнення суперечило прецедентному праву суду і складало нелюдське поводження. Провадження ще триває.

Пан Magyar (заява № 53364/15) був засуджений до довічного ув’язнення в вересні 2010 року без права на умовно-дострокове звільнення за статтями чинного на той час Кримінального кодексу. Проте, після рішення Суду у справі László Magyar проти Угорщини (№ 73593/10, 20 травня 2014 року), в якому було встановлене порушення статті 3, його вирок був переглянутий з метою надання права на його умовно-дострокове звільнення після 40 років ув’язнення. Згодом в 2015 році пан Magyar подав конституційну скаргу стверджуючи, що встановлення найраннішої дати звільнення після 40 років ув’язнення суперечило зобов’язанням Угорщини за Конвенцією. Провадження ще триває.

Скарги, процедура та склад Суду

Покладаючись на статтю 3 (заборона нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження) заявники скаржаться на те, що їх вироки до довічного ув’язнення складають нелюдське та таке, що принижує гідність, покарання і порушують вимоги Конвенції.

Заяви були подані до Європейського суду з прав людини 7 жовтня 2015 року

Та 20 жовтня 2015 року, відповідно. З огляду на подібну сутність справи Суд розглянув заяви спільно в одному рішенні.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Ksenija Turković (Хорватія), Голова,

Péter Paczolay (Угорщина),

Krzysztof Wojtyczek (Польща),

Alena Poláčková (Словаччина),

Gilberto Felici (Сан Марино),

Lorraine Schembri Orland (Mальта),

Ioannis Ktistakis (Греція),

а також Renata Degener, секретар Секції.

Рішення Суду

Стаття 3

Суд відхилив заперечення уряду щодо невичерпання національних засобів правового захисту зазначивши, що обидва провадження в Конституційному Суді тривали з 2015 року, що підірвало потенційну ефективність цього засобу правового захисту у їх справах.

Він повторив, що довічне ув’язнення може бути сумісним із Конвенцією лише за умови наявності перспективи звільнення та можливості перегляду з самого початку. Суд уже постановляв, що у випадку, коли національне законодавство не передбачає можливості такого перегляду, все довічне ув’язнення не відповідає стандартам статті 3 Конвенції.

Крім того, матеріал порівняльного та міжнародного права демонстрував чітку підтримку інституту спеціального механізму, що гарантує перегляд не пізніше ніж через 25 років після призначення довічного ув’язнення з наступними періодичними переглядами. Він зазначив, що період 40 років, протягом якого заявникам доведеться почекати, перш ніж вони зможуть розраховувати на умовно-дострокове звільнення був значно довшим за максимальний рекомендований термін. Тому він дійшов висновку, що їх вироки, по суті, не надають реальної перспективи звільнення, і, таким чином, не є сумісними з Конвенцією.

Таким чином, мало місце порушення статті 3.

Справедлива сатисфакція (Стаття 41)

Суд постановив, що Угорщина повинна виплатити пану Bancsók 3 000 євро (EUR)  та 10600 євро пану Magyar відшкодування видатків і витрат. Виявлення порушення складає достатню справедливу сатисфакцію щодо будь-якої завданої моральної шкоди.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту