Справа «Байрам проти Туреччини»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

28 Лютого 2020
|
666
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 046, (2020)
04.02.2020

Умови тримання під вартою ув’язненого з інвалідністю у візку були такими, що принижують гідність

В сьогоднішньому рішенні Комітету в справі   Bayram проти Туреччини (заява № 7087/12)Європейський суд з прав людини одноголосно встановив порушення статті 3 (заборона такого, що принижує гідність, поводження) Європейської конвенції з прав людини у зв’язку умовами тримання заявника під вартою у в’язниці Батман з 11 квітня 2001 року до 25 вересня 2012 року, а також відсутність порушення статті 3 Конвенції щодо умов тримання заявника під вартою у в’язниці м. Діябакир з 25 вересня 2012 року до 14 червня 2013 року.

Справа стосувалась умов тримання під вартою заявника, який страждає на параліч нижніх кінцівок і не може рухатися самостійно.

Заявник, рівень фізичної недієздатності якого складає 92%, не отримував допомоги з 11 квітня 2011 до 27 квітня 2011 року у в’язниці Батман. 27 квітня 2011 року адміністрація в’язниці наказала двом його співкамерникам допомагати йому. Період, протягом якого заявника, який не міг пересуватися самостійно, було необхідно переносити між різними поверхами, тривав до 25 вересня 2012 року, і тому тривав близько сімнадцяти місяців.

Рішення остаточне.

Основні факти

Заявник, Фікрет Байрам (Fikret Bayram), є громадянином Туреччини, який народився в 1972 році та мешкає в м. Батман (Туреччина).

Протягом періоду з 1990 до 1992 року пан Bayram брав участь у ряді терористичних актів, у тому числі в трьох вбивствах, від імені незаконної організації Хезболла. Під час одного з таких терористичних актів він був поранений від пострілу однієї з його жертв і почав страждати на параліч нижніх кінцівок.

У 1995 році він був визнаний винним і був засуджений до 26 років позбавлення волі до того, як отримав президентське помилування . В 2000 році виявивши, що він брав участь в інших діях, органи влади знову взяли його під варту, а в 2004 році звільнили під час провадження. В 2006 році він отримав вирок до довічного ув’язнення.

Між 2007 та 2009 роками, а потім в 2011 та 2013 роках були видані медичні висновки. В першому висновку було вказано, що він страждав від постійної недієздатності, він був змушений користуватися інвалідним візком і рівень його фізичної недієздатності складав 92%. В більш нещодавніх висновках було виявлено, що в нього були розлади нирок та ожиріння і він страждав від депресії.

Після засудження в 2006 році та незважаючи на стан здоров’я пан Bayram був ув’язнений у в’язниці м. Батман в 2009 році, де він проживав з декількома іншими ув’язненими в житловій зоні, яка займала більше одного поверху. Його брат, який був одним зі співкамерників, доглядав за ним до його власного звільнення. Потім догляд за ним був призначений двом іншим ув’язненим за певну плату. Вони переносили його вгору та вниз по сходах і допомагали йому в особистих гігієнічних потребах, оскільки він був повністю залежним в повсякденній діяльності через його інвалідність. В 2012 році за своїм запитом пан Bayram був переведений у в’язницю м. Діярбакир, де житлові території були лише на одному поверсі і там був ліфт з двома доступними інвалідними візками. Співкамерник був призначений його доглядачем.

14 червня 2013 року прокурор м. Діярбакир прийняв рішення про припинення виконання вироку заявника з огляду на стан його здоров’я. Він був звільнений того ж дня.

Скарги, процедура та склад Суду

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 28 листопада 2011 року.

Посилаючись на статтю 3 (заборона нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження) заявник скаржився на те, що він провів роки у в’язниці незважаючи на його серйозну інвалідність.

Рішення було прийняте Комітетом з трьох суддів в наступному складі:

Egidijus Kūris (Литва), Голова

Ivana Jelić (Чорногорія),

Darian Pavli (Албанія),

а також Hasan Bakırcı, заступник секретаря Секції.

Рішення Суду

Стаття 3

Під час перебування у в’язниці пан Bayram, рівень фізичної недієздатності якого складав 92%, не отримував жодної допомоги з 11 квітня 2011 року, дати звільнення його брата, який також перебував у в’язниці і доглядав за ним, до 27 квітня 2011 року, коли адміністрація в’язниці м. Батман вирішила, що двоє його співкамерників повинні допомагати йому як доглядачі . 25 вересня 2012 року пан Bayram був переведений у в’язницю типу D в м. Діярбакир і розміщений в одноповерховому спальному приміщенні з двома інвалідними візками в його розпорядженні.

Суд зазначив, що, в цілому, органи влади проявили певний рівень старанності для надання та покращення умов тримання заявника під вартою. Не існувало жодної вказівки на те, що існував намір зганьбити або принижувати його під час ув’язнення. Були відкриті два провадження для того, щоб домогтися президентського помилування для заявника. Він був звільнений 14 червня 2013 року за станом здоров’я із зобов’язанням проходити медичний огляд кожні три місяці.

Суд повторив, що тримання під вартою осіб з інвалідністю в установі, в якій вони не мали можливості самостійно пересуватися складало «таке, що принижує гідність, поводження» в значенні статті 3 Конвенції. Стосовно періоду з 11 до 27 квітня 2011 року у в’язниці м. Батман пан Bayram не міг самостійно пересуватися: житлові території знаходилися на двох різних поверхах і його ліжко було на верхньому поверсі, в той час як туалети та двері  на двір для прогулянки знаходилися на цокольному поверсі. Заявник був змушений просити своїх співкамерників допомогти йому сходити в туалет. 27 квітня 2011 року двоє ув’язнених отримали доручення виконувати функції доглядачів за певну плату. Період, протягом якого заявника було необхідно переносити вгору і вниз по сходах, закінчився 25 вересня 2012 року, і тому тривав близько сімнадцяти місяців.

Суд зазначив, що уряд не пояснив, чому пан Bayram не був переведений у в’язницю типу R Метріс, яка була пристосована для осіб з обмеженою рухливістю, або у в’язницю, в якій житлова територія знаходилася лише на одному поверсі і тому її можливо було відразу пристосувати до його ситуації.

Наприкінці, 25 вересня 2012 року пан Bayram був переведений у в’язницю м. Діярбакир, де житлова територія займала лише один поверх і йому був наданий додатковий інвалідний візок.

Двері туалету були розширені спеціально для інвалідних візків.

Тому з огляду на ці факти Суд встановив порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з умовами тримання під вартою в в’язниці Батман з 11 квітня 2001 року до 25 вересня 2012 року, а також відсутність порушення статті 3 Конвенції щодо умов тримання під вартою у в’язниці в м. Діярбакир з 25 вересня 2012 року до 14 червня 2013 року.

Справедлива сатисфакція (Стаття 41)

З урахуванням того факту, що з 25 вересня 2012 року органи влади вживали заходи для покращення умов тримання заявника під вартою, а також того, що вони дозволили йому призупинити виконання вироку 14 червня 2013 року Суд постановив, що за цих обставин моральна шкода, завдана заявникові, була достатньо компенсована виявленням порушення.

Рішення доступне лише французькою мовою.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту