Справа «Антунес Емідіо проти Португалії» та «Соарес Гомес да Круз проти Португалії» (прес-реліз)

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

26 Вересня 2019
|
223
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий секретарем Суду
ЄСПЛ 320 (2019)
24.09.2019

Чоловіки, які критикували політичних діячів у ЗМІ зазнали порушення прав після засудження та накладення штрафу за наклеп

У рішенні Комітету у справі Antunes Emídio проти Португалії та Soares Gomes da Cruz проти Португалії ( заяви № 75637/13 та 8114/14) Європейський суд з прав людини одноголосно постановив, що в кожній справі мало місце порушення статті 10 (свобода вираження поглядів) Європейської конвенції з прав людини.

Справа стосувалася двох чоловіків, журналіста та лікаря, засуджених за наклеп на політичних діячів, яким був накладений штраф та було наказано виплатити компенсацію.

Суд встановив, що заяви, за які були засуджені заявники, були зроблені в контексті дискусій з питань, які складають інтерес суспільства і в жодній зі справ обмеження їх свободи вираження поглядів не було пропорційним.

Рішення є остаточним.

Основні факти

Заявниками є Joaquim António Antunes Emídio та Luís Manuel Soares Gomes da Cruz.  Вони є громадянами Португалії, які народилися в 1955 та 1944 роках, відповідно, і мешкають в м. Сантарен та Лісабон.

У березні 2011 року пан Antunes Emídio, журналіст на той час, написав статтю-думку в регіональному щотижневику O Mirante із заголовком: «Залишилися лише курчата», в якій він критикував португальських політиків. Зокрема, про R.B., державного секретаря з питань сільського господарства, лісів і регіонального розвитку, стверджувалося, що він був найбільш « ідіотським політиком, якого я знаю ».

Після подання скарги R.B. в липні 2012 року пан Antunes Emídio був визнаний винним в наклепі за обтяжуючих обставин. Суд дійшов до висновку, що його заяви складали суб’єктивну оцінку, яка не мала зв’язку з поведінкою R.B. як державного секретаря і виходили за межі того, що можливо вважати об’єктивною критикою. Йому наказали виплатити компенсацію в розмірі 2500 євро (EUR) і був накладений штраф в такому ж розмірі. Його апеляції були відхилені.

Пан Soares Gomes da Cruz, лікар і керуючий партнер клініки, яка надавала послуги в сфері боротьби з професійними захворюваннями в місті Лорінян, опублікував відкритий лист в місцевій газеті у вересні 2009 року після того, як його клініку не запросили взяти участь в переговорах з міською радою щодо створення служби охорони здоров’я на виробництві під керівництвом ради.

У статті містилася критика мера міста, в тому числі передбачуваної «відсутності характеру і чесності і його боягузтва». Заявник також розповсюджував подібну інформацію в листівках.

Після скарги мера і міської ради пан Soares Gomes da Cruz був засуджений за два злочини, наклеп через ЗМІ і ще одне правопорушення образи юридичної особи. Йому був призначений штраф і було наказано виплатити компенсацію меру. По апеляції штраф і компенсація були зменшені і встановлені в розмірі 18 000 євро і 4500 євро, відповідно.

Скарги, процедура та склад Суду

Заяви були подані до Європейського суду з прав людини 26 листопада 2013 року і 8 січня 2014 року.

Заявники скаржилися на те, що їх засудження порушували статтю 10 (свобода вираження поглядів).

Рішення було винесено Комітетом з трьох суддів в наступному складі:

Helen Keller (Швейцарія), Голова,

Paulo Pinto de Albuquerque (Португалія),

María Elósegui (Іспанія),

а також Fatoş Aracı, заступник секретаря.

Рішення Суду

Пан Antunes Emídio

Суд погодився з висновками національного суду у цій справі, що заяви заявника у газеті складали суб’єктивну оцінку, правдивість якої не піддавалася доведенню. Заяви також були зроблені в контексті політичної ситуації і мали загальний інтерес і інтерес суспільства. Таким чином, суди повинні були забезпечити високий рівень захисту.

Суд дійшов висновку, що вживання слова «ідіотський» не було особистим нападом на R.B., а скоріше його необхідно тлумачити в контексті політичної ситуації. Дійсно, журналістська свобода охоплювала використання певного перебільшення або провокаційних зауважень. Заявник також був покараний штрафом та зобов’язанням відшкодувати фактичні збитки.

Суд постановив, що засудження не було обґрунтовано пропорційним переслідуваній законній меті з урахуванням інтересів демократичного суспільства в забезпеченні і підтримці свободи преси. Знайшовши  вагомі підстави замінити точку зору національних судів на свою власну точку зору Суд виявив порушення статті 10.

Пан Soares Gomes da Cruz

Суд постановив, що засудження заявника за образу юридичної особи не було передбачене законом, як цього вимагає Конвенція, оскільки положення національного законодавства стосувалося лише «неправдивих фактів», а не суб’єктивної оцінки. Саме цього висновку було достатньо для виявлення порушення статті 10 у зв’язку з цим засудженням, проте Суд перейшов до перевірки того, чи всі три засудження відповідали критеріям Конвенції, які стосуються свободи вираження поглядів.

Лист та листівка заявника були написані в контексті політичної діяльності мера та міської ради, пов’язаної з наданням послуг з охорони здоров’я на виробництві. Таким чином  це питання викликало законний загальний інтерес, оскільки воно сприяло публічній дискусії.

Суд не погодився з висновками національних судів, що особистий інтерес мера в захисті його репутації переважав право заявника на свободу вираження поглядів. Заявник робив суб’єктивну оцінку, а не констатацію фактів щодо професійної діяльності мера та роботи міської ради.

Також була достатня фактична основа для заяв заявника: мер пояснив, що міська рада не обрала компанію заявника для переговорів з питань послуг з охорони праці, оскільки компанія не була офіційно акредитована. Проте дві компанії, які були запрошені, також не мали такої акредитації. Суд також взяв до уваги великі суми, які заявникові було наказано виплатити як штрафи та компенсацію.

Суд дійшов висновку, що національні суди перевищили свою свободу дій («межі розсуду) обмежуючи дискусію з питань, які складають інтерес суспільств, а також стосовно того, що вони не встановили необхідний баланс відповідно до критеріїв Конвенції. Суд знайшов вагомі підстави замінити точку зору національних судів на свою власну точку зору та встановив порушення статті 10.

Справедлива сатисфакція (стаття 41)

Суд постановив , що Португалія повинна виплатити пану Antunes Emidio 5285, 21 євро (EUR) відшкодування матеріальної шкоди та 918 євро відшкодування видатків і витрат. Він також постановив, що Португалія повинна виплатити пану Soares Gomes da Cruz 22 500 євро відшкодування матеріальної шкоди та 459 євро відшкодування видатків і витрат. Він постановив, що виявлення порушення складало достатню справедливу сатисфакцію моральної шкоди пана Soares Gomes da Cruz.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту