Справа «Алтинкайнак та інші проти Туреччини» (прес-реліз)

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

30 Січня 2019
|
140
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 012 (2019)
15.01.2019

Алтинкайнак та інші проти Туреччини (№ 12541/06)

Шість заявників, Еркін Алтинкайнак (який народився в 1963 році і помер у 2016 році), Мерал Алтинкайнак (1965 року народження), Сібел Сахлімов (1978 року народження), Хюсню Бостан (1978 року народження), Волкан Атаалп (1969 року народження) і Сахір Мелек Джонс (1958 року народження), є громадянами Туреччини, які у вересні 2004 року створили фонд – Türkiye Yedincigün Adventistleri Vakfı (Фонд турецьких адвентистів сьомого дня) – з метою задоволення релігійних потреб турецьких і іноземних адвентистів сьомого дня, які постійно або тимчасово мешкають в Туреччині.

Справа стосувалася відмови судів Туреччини додати фонд, про який йде мова, в офіційний реєстр на підставі того, що національне законодавство не дозволяло фондам служити виключно в інтересах членів певної спільноти.

У жовтні 2004 року заявники звернулися до суду першої інстанції з запитом внести їх фонд в офіційний реєстр посилаючись, зокрема, на відповідні положення статуту ООН, права і свободи, гарантовані Конвенцією, Конституцію та національне законодавство, а також принцип секуляризму. Суд відхилив цей запит на підставі того, що мета фонду полягала в задоволенні релігійних потреб осіб, які приймали вірування адвентистів сьомого дня, які були несумісними з положеннями статті 101 §4 Цивільного кодексу, який забороняв створення фондів, призначених для підтримки членів певної спільноти. Касаційний суд підтвердив це рішення.

Посилаючись на статтю 9 (право на свободу думки, совісті та релігії), статтю 11 (свобода зібрань та об’єднань) та статтю 14 (заборона дискримінації), статтю 17 (заборона зловживання повноваження), статтю 18 (межі застосування обмежень прав) заявники скаржилися на відмову судів Туреччини внести їх фонд в офіційний реєстр. Суд вирішив розглянути скарги заявників відповідно до статті 11 Конвенції.

Порушення статті 11

Справедлива сатисфакція : 2 724 євро (матеріальна шкода), 3 000 євро (моральна шкода) та 3 000 євро (видатки та витрати) заявникам спільно.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту