Справа «Альпєєва та Джалагонія проти Росії» (прес-реліз)

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

26 Червня 2018
|
848
|

Справа стосувалася скарги, поданої двома громадянами Росії, колишніми громадянами СРСР з Киргизстану та Грузії, паспорти яких були визнані недійсними на підставі адміністративних порушень.

 

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 214 (2018)
12.06.2018

Альпєєва та Джалагонія проти Росії (№ 7549/09 і 33330/11)

Широко розповсюджена практика в Росії до 2013 року визнання недійсними паспортів порушила права двох колишніх громадян СРСР

У сьогоднішньому рішенні Палати у справі  Альпєєва та Джалагонія проти Росії (№ 7549/09 і 33330/11), Європейський суд з прав людини, одноголосно встановивпорушення статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Європейської Конвенції з прав людини.

Справа стосувалася скарги, поданої двома громадянами Росії, колишніми громадянами СРСР з Киргизстану та Грузії, паспорти яких були визнані недійсними на підставі адміністративних порушень. Паспорт пані Альпєєвої був вилучений у 2006 році, в той час як запит пана Джалагонія для обміну його паспорту був відхилений в 2010 році. В кінцевому підсумку їм обом було надане громадянство Росії і  були видані російські паспорти у 2010 та 2013 роках, відповідно.

Суд встановив, зокрема, що порушення правил видачі паспортів заявникам не було викликане їх будь-якими власними помилками, але були наслідком недогляду органів влади , а саме відсутності спрощених процедур та об’єднаної бази даних, а також помилок державних посадових осіб.

Масштаб випуску, 80 000 паспортів були визнані недійсними у 2012 році, був визнаний і загальна проблема була вирішена в 2013 році. Проте така відсутність ретельності органів влади залишили заявників без дійсного паспорту на декілька років, протягом яких вони були фактично позбавлені будь-якого правового статусу і були визнані такими, які не мають громадянства. Це у свою чергу мало серйозні наслідки для їх повсякденного та приватного життя, в тому числі важливі потреби, такі як пошук роботі або отримання медичної допомоги.

Основні факти

Заявники, Любов Альпєєва та Датуна Джалагонія, є громадянами Росії, які зараз мешкають у м. Волжський у Волгоградській області та в м. Кострома (Росія).

Пані Альпєєва народилася в 1951 році в Киргизстані на території колишнього Радянського Союзу. Вона поїхала з Киргизстану в 1994 році, коли посольство Росії в м. Бішкеку поставило печатку у її радянському паспорті, яка підтверджувала те, що вона отримала громадянство Росії і переїхала в Росію. Вона мешкає там з того часу і їй був виданий внутрішній паспорт громадянина Росії у 2001 році.

Пан Джалагонія також народився в колишньому Радянському Союзі, в 1965 році, в Грузії. Він мешкає в Росії після розпаду Радянського Союзу в 1991 році. Його паспорт СРСР був виданий з додатком, який підтверджує його громадянство Росії у 1998 році, і в 2002 році йому був виданий російський паспорт.

Проте обидва заявника були згодом проінформовані про те, що вони не отримали належним чином громадянство Росії, зокрема, тому, що не існувало записів у відповідних базах даних. Тому національні органи влади виявили, що їх паспорти були видані неналежним чином і були недійсними.

Таким чином, під час подання заяви до органів міграції для отримання закордонного паспорту у 2006 року паспорт пані Альпєєвої був вилучений. Пан Джалаганія звернувся з проханням обміняти свій паспорт у 2010 році, але йому було відмовлено.

Обидва заявники оскаржили рішення міграційних органів в національних судах, але безуспішно. Зокрема, позов пані Альпєєвої щодо бездіяльності органів міграції для видачі її паспорта був відхилений остаточним рішенням від серпня 2009 року, а апеляція пана Джалагонія щодо відмови обміняти його паспорт була відхилена остаточним рішенням від грудня 2010 року.

Обом заявникам з того часу було надане громадянство Росії і виданий російський паспорт в 2010 та 2013 роках, відповідно.

Скарги, процедура і склад Суду

Посилаючись, зокрема, на статтю 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя) обидва заявники скаржились на вплив на їх повсякденне життя відсутність дійсного паспорта, а саме на те, вони не могли знайти роботу або отримати медичну допомогу, пенсії або соціальні виплати.

Заяви були подані до Європейського суду з прав людини 30 грудня 2008 року та 27 квітня 2011 року, відповідно.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів у наступному складі:

Хелена Єдерблом (Швеція), Голова,

Бранко Любарда (Сербія),

Хелен Келлєр (Швейцарія),

Дмитро Дєдов (Росія),

Георгіос А. Сергідес (Кіпр),

Йолієн Шуккінг (Нідерланди),

Марія Елусегуі (Іспанія),

а також Стівен Філліпс , Секретар секції.

Рішення Суду

Суд визнав, що рішення органів влади стосовно заявників, які мали на увазі, що вони не отримували громадянства Росії, мали значні наслідки для їх повсякденного життя. Вони залишили їх без дійсного паспорта фактично позбавивши їх будь-якого правового статусу та визнаючи їх особами без громадянства. Таке втручання в права заявників мало ще більший вплив в Росії, де громадяни доволі часто підтверджують свою особистість незважаючи на важливі потреби, такі як пошук роботи і отримання медичної допомоги або для більш повсякденних завдань, таких як придбання квитка на потяг.

Незважаючи на те, що заявникам в кінцевому підсумку було надане громадянство Росії відповідно до нової процедури, це неможливо вважати достатнім відшкодуванням впливу, який мало існування недійсних паспортів в їх житті протягом декількох років. Отже, Суд вважав, що заявники все ще мали статус жертви.

Далі Суд виявив, що рішення мало основу у національному законодавстві та заявники мали можливість оскаржити їх у провадженні, які вони жодного разу не критикували за процесуальні недоліки.

Проте той факт, що під час видачі заявникам паспортів були порушення адміністративного характеру, вони не відбулися через їх власну провину. Це відбулося внаслідок відсутності спрощеної процедури та єдиної бази даних, а також через помилки, допущені державними посадовими особами. Для підтвердження цього висновку Суд посилався, зокрема, на звіт омбудсмена Росії у 2007 році, в якому критикувалася практика органів влади вилучення російських паспортів в громадян колишнього СРСР, які переїхали в Росію незважаючи на те, що не було виявлено провини власників паспортів. В іншому звіті омбудсмена від 2012 року було зазначено, що загальна кількість російських паспортів, які були визнані недійсними у такий спосіб, досягла 80 00О.

Після визнання масштабу проблеми були внесені зміни у відповідне законодавство. Проте до 2013 року загальна проблема не була вирішена і заявники були змушені стикатися з фундаментальними та суворими наслідками протягом декількох років, які впливали на їх соціальну ідентичність та приватне життя виключно у зв’язку з недоглядом і відсутністю ретельності органів влади. Отже, стаття 8 Конвенції була порушена.

Справедлива сатисфакція (стаття 41)

Суд постановив, що Росія повинна було виплатити кожному заявникові 5000 євро (EUR)  відшкодування моральної шкоди і 776 рублів відшкодування видатків та витрат на пані Альпєєвій.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту