Справа “Аліханови проти Росії” (прес-реліз)

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

5 Вересня 2018
|
1 053
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 280 (2018)
28.08.2018

 

Аліханови проти Росії (№ 17054/06)

Заявники, Ібрагім Аліханов, Муслімат Аліханова та Тамара Аліханова, є громадянами Росії, які народилися в 1930, 1936 та 1976 роках, відповідно, і мешкають у селах Ругуж та Гурік, в Республіці Дагестан, Росія. Справа стосувалася їх твердження стосовно того, що їх син і чоловік, Амірхан Аліханов, 1974 року народження, був викрадений на поліцейському контрольно-пропускному пункті і згодом убитий.

Наближаючись до контрольно-пропускного пункту 23 грудня 2004 року Амірхан Аліханов зателефонував своєму братові для того, щоб повідомити, що він був на своєму шляху. Проте він так і не прийшов. Його брат отримав дзвінок того ж вечора вимагаючи викуп, про що він повідомив правоохоронним органам наступного дня.

Наступного дня брат також пішов до контрольно-пропускного пункту і співробітники поліції повідомили, що пана Аліханова зупинили офіцери Органу боротьби з організованою злочинністю Дагестану, змусили його сісти в один з їх транспортних засобів і відвезли в напрямку Махачкали, столиці Дагестану.

Органи прокуратури незабаром розпочали розслідування і допитали брата та інших родичів. Протягом наступних тижнів і місяців вони також допитували співробітників дорожньої поліції, які чергували на контрольно-пропускному пункті під час викрадення та співробітників поліції з Органу боротьби з організованою злочинністю, які стверджували, що їм не було нічого відомо про це питання.

Тим часом, наприкінці березня або початку квітня сім’я-заявник дізналася про виявлення шести тіл у лісі поблизу с. Замай-Юрт (в Чеченській республіці), яких, як стверджується, розстріляли федеральні сили під час спецоперації. Заявники поїхали туди і їм повернули одяг, який належав їх родичам та який вони згодом передали органам влади. Проте звіт судово-медичної експертизи був непереконливим, оскільки на одязі не було достатньо ДНК. Сім’я подала запит до органів влади про ексгумацію тіл для огляд трупу після розтину, але не отримала відповіді.

Розслідування було призупинене і відновлене в ряді випадків і зараз все ще триває без визначення відповідальних осіб.

Уряд стверджував, що слідчі не знайшли доказів, які підтверджують, що співробітники правоохоронних органів були залучені в викрадення та передбачувану смерть родича заявників і, у будь-якому випадку його тіло ніколи не було знайдене.

Посилаючись на статтю 2 (право на життя) та статтю 5 (право на свободу та безпеку) заявники стверджували, зокрема, правоохоронні органи Росії викрали та вбили їх родича, а також те, що розслідування органами влади їх заяв було неефективним. Відповідно до статті 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) вони стверджували про глибокі психічні страждання у зв’язку з викраденням, вбивством та непроведенням належного розслідування. Наприкінці, вони стверджували, що вони не мали ефективних засобів судового захисту на національному рівні для їх скаргами відповідно до статті 13 (право на ефективний засіб судового захисту), разом, зокрема, зі статтями 2 та 3.

Порушення статті 2(право на життя) – у зв’язку з Амірханом Аліхановим

Порушення статті 2(розслідування) – у зв’язку з непроведення розслідування викрадення та смертв Амірхана Аліханова

Порушення статті 3(нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження) – щодо заявників у зв’язку з їх психічними стражданнями

Порушення статті 5– у зв’язку з Амірханом Аліхановим

Порушення статті 13 разом зі статтями 2 та 3

Справедлива сатисфакція: 20 000 євро кожному заявникові для відшкодування моральної шкоди.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту