Справа «Абіл проти Азербайджану, №2»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

20 Грудня 2019
|
100
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 420, (2019)
05.12.2019

Органи влади порушили право на вільні вибори викресливши кандидата з виборчого бюлетеню в парламент в 2010 році

У сьогоднішньому рішенні Палати в справі Abil проти Азербайджану (№2)(заява № 8513/11) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив порушення статті 3 Протоколу № 1 (право на вільні вибори) Європейської конвенції з прав людини, а також те, що Азербайджан не виконав свої зобов’язання відповідно до статті 34 (право на індивідуальне звернення).

Справа стосувалася недопуску заявника до участі у виборах в парламент.

Суд встановив, що процедури, які застосовували органи влади, які визнали заявника відповідальним за незаконні агітаційні кампанії до дозволеної дати, що призвело до його дискваліфікації, не надавали достатніх гарантій. Ні ті ж органи влади, ні суди не провели відповідне оцінювання доказів проти нього не враховуючи його аргументи стосовно того, що плакати були виставлені для дискредитації та не мали нічого спільного з його передвиборною кампанією.

Основні факти

Заявник, Байбала Алібала огли Абіл (Baybala Alibala oglu Abil), є громадянином Азербайджану, який народився в 1952 році та мешкає в м. Баку (Азербайджан).

На парламентських виборах 7 листопада 2010 року заявник був зареєстрований на виборчий округ № 11 Гарадаг від Партії класичного народного фронту.

У жовтні 2010 року до початку агітаційного періоду, дозволено законом, плакати на підтримку заявника з’явилися в двох місцях в його окрузі Гизилдаш і Алат.

Окружна виборча комісія Гарадаг та Центральна виборча комісія встановили, що заявник порушив закони щодо проведення агітації, хоча він заперечував всю поінформованість про плакати і повідомив, що вони були розміщені з метою його дискредитації.

Він також подавав скарги на процедури, яких дотримувалися комісії, зокрема, на відсутність достовірних доказів проти нього, на те, що в його справі не було прийнято рішень та комісії належним чином не розглянули його аргументи.

Суди підтвердили висновки виборчих комісій. Йому було видане попередження за перший інцидент і був накладений штраф за другий інцидент, який також містив висновок про підкуп голосів.

Апеляційний суд м. Баку задовольнив запит окружної виборчої комісії про скасування реєстрації заявника як кандидата на вибори після його штрафу. В листопаді 2010 року Верховний Суд відхилив апеляцію заявника на викреслення його кандидатури.

В інциденті, який був предметом скарги до Суду, в серпні 2014 року поліція здійснила рейд в офісі адвоката заявника у цій справі, I. Aliyev, і була вилучена велика кількість матеріалів зокрема, за скаргою заявника до Суду в Страсбурзі. Матеріали справи заявника повернули пану Aliyev разом з іншими в жовтні 2014 року.

Скарги, процедура та склад Суду

Заявник скаржився на те, що його свавільно позбавили права участі у виборах посилаючись на статтю 3 Протоколу № 1 (право на вільні вибори), статтю 13 (право на ефективний засіб судового захисту) та статтю 14 (заборона дискримінації). Відповідно до статті 34 (право на індивідуальне звернення) він також скаржився на те, що в адвокатській конторі органи влади вилучили матеріали його справи у Страсбурзькому суді.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 5 січня 2011 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Angelika Nußberger (Німеччина), Голова,

Gabriele Kucsko-Stadlmayer (Австрія),

André Potocki (Франція),

Yonko Grozev (Болгарія)

Mārtiņš Mits (Латвія),

Lәtif Hüseynov (Азербайджан),

Lado Chanturia (Грузія),

а також Claudia Westerdiek, Секретар Секції.

Рішення Суду

Стаття 3 Протоколу №1

Суд переглянув всі етапи провадження, які призвели до дискваліфікації заявника як кандидата.

Він зазначив, що сам заявник першим доповів виборчій комісії округу Гизилдаш про інцидент повідомивши про підроблені плакати та скаржився на те, що їх розмістив хтось невідомий йому. Потім комісія видала офіційне попередження про дострокову агітацію за його відсутності та не заслухавши його. Дійсно, він не був поінформований про засідання комісії і не мав інформації про докази, на яких було засноване його рішення. Крім того, він отримав копію цього рішення лише після того, як Центральна виборча комісія розглянула його апеляцію. Йому ніколи не була надані копії скарг мешканців Гизилдаш на плакати, які окружна комісія використовувала як докази, тому він ніколи не мав можливості оскаржити їх в Центральній виборчій комісії, апеляційному суді або Верховному суді. Органам влади надійшла інформація про другий інцидент також від заявника. Виборча окружна комісія вимагала постанови суду про накладення штрафу на нього знову посилаючись на скарги місцевих жителів на незаконні агітаційні кампанії. Про рішення суду він дізнався лише після фактичного рішення про накладення штрафу на нього, коли він також дізнався про скарги мешканців. Суд встановив, що провадження в окружній комісії не надало належних процесуальних гарантій заявникові: він не був заздалегідь поінформований про засідання комісії та не мав можливості оскаржити докази, використані проти нього.

Крім того, відбулися значні затримки у наданні йому копій рішень комісії та інших документів, що перешкоджало йому належним чином підготувати свої апеляції протягом максимального триденного встановленого законом строку. Також жоден із національних судів, в тому числі Верховний Суд, належним чином не врахували аргументи заявника щодо таких процесуальних недоліків.

Також ні виборчі комісії, ні суди не оцінили належним чином докази, які призвели до дискваліфікації заявника, або аргументи, які він надав. Заявник вказав, що плакати були підробленими вказуючи на некоректну інформацію в них, а також те, що вони були розміщені особами, які не були в його передвиборчому штабі. Проте органи влади не розглянути те, що Суд вважав вагомим аргументом.

Суд також поставив під сумнів те, як окружна комісія та суди розглядали докази свідків: серед них були особи, які бачили плакати, в той час як лише один свідок повідомив, що до нього звернувся чоловік, Vahid, який стверджував, що він був представником заявника, з проханням допомогти в розповсюдженні плакатів.

Заявник стверджував, що в його штабі не було Vahid, але суди ніколи не намагалися розслідувати або надати обґрунтовану відповідь на його аргументи, в той час як вони повинні були шукати та вивчати наступні докази для того, щоб підтвердити або спростувати інформацію, яка стосується такої особи. Як підсумок, Суд встановив, що процедури, які призвели до недопуску заявника до виборів, не надавали йому достатніх гарантій від свавілля, а також те, рішення органів влади не були обґрунтованими та не містили належного оцінювання доказів. Таким чином, мало місце порушення статті 3 Протоколу № 1 Конвенції. З огляду на цей висновок Суд не вважав необхідним розглядати скаргу заявника відповідно до статті 14.

Стаття 34

Пан Aliyev, представник заявника, від свого імені скаржився на те, що вилучення з його офісу матеріалів справи, які стосувалися його заяви, перешкоджало здійсненню права заявника на індивідуальне звернення відповідно до статті 34.

Суд не знайшов підстав для відступу від своїх висновків у справі Annagi Hajibeyli проти Азербайджану, в якій він розглядав таку ж скаргу, що і в заявника. Тому Суд встановив, що в справі пана Abil держава-відповідач також не дотрималась своїх зобов’язань, передбачених статтею 34.

Справедлива сатисфакція (Стаття 41)

Суд постановив, що Азербайджан повинен виплатити заявникові 4 500 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди та 1 459 євро вартості і витрат.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту