Рішення від 21 березня 2017 року

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

20 Лютого 2018
|
1 754
|

Прес-реліз,

виданий Секретарем Суду

ЄСПЛ 097 (2017)

21.03.2017

Рішення від 21 березня 2017 року

Європейський суд з прав людини сьогодні в письмовій формі повідомив про сім рішень Палати 1:

шість рішень Палати наведені нижче; окремий прес-реліз був опублікований для одного іншого рішення Суду палати в справі Мітровіч проти Сербії (заява №. 52142/12).

Рішення французькою мовою нижче позначені зірочкою (*).

Буяк проти Польщі (заява №. 686/12)

Заявник, Славомір Буяк, є громадянином Польщі, який народився в 1954 році і мешкає в Сарбіце Первше (Польща). Справа стосувалася його скарги на невідповідну медичну допомогу у в’язниці при серйозних неврологічних та ортопедичних проблем після автомобільної аварії.

Після його екстрадиції з Нової Зеландії в Польщі за звинуваченням у крадіжці Буяк був заарештований в березні 2010 і його помістили під варту для очікування рішення суду з урахуванням тяжкості злочинів і ризик переховування; зокрема, він не мав постійного місця проживання в Польщі і він вже переховувався від поліції в Новій Зеландії, тому з’явилася необхідність його екстрадиції. Апеляції Буяка –на підставі стану здоров’я –проти наступних рішень про продовження його утримання під вартою були згодом відхилені; суди вважали, що він міг отримувати лікування під час перебування під вартою. Проте, в жовтні 2011 року лікарі виявили, що утримання Буяка під вартою було проблематичним, оскільки йому була необхідна операція та ще один місяць його утримання під вартою може складати серйозну небезпеку для його здоров’я або навіть життя. Тому його звільнили в грудні 2011 року для хірургічної операції.

Кримінальне провадження проти нього імовірно все ще очікує рішення.

З самого початку його утримання під вартою Буяк регулярно консультувався з різними лікарями, йому був прописаний жорсткий матрац, милиці, а потім інвалідне крісло. Проте він стверджував, що він не отримав матрац, крісло було небезпечним для використання і Центр попереднього ув’язнення Кельце, в якому він знаходився під вартою з березня 2010 року до лютого 2011 року, а потім з квітня до грудня 2011 року не був адаптований до потреб інвалідів. Він стверджував, зокрема, що, через невідповідність медичної допомоги під час утриманні під вартою його здоров’я серйозно погіршилося і він повинен був страждати від приниження через те, що йому надавали допомогу інші ув’язнені, в порушення статті 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) Європейської конвенції з прав людини.

Крім того посилаючись на статтю 5 § 3 (право на свободу та особисту недоторканність) він також скаржився надмірну тривалість – один рік і дев’ять місяців – його досудового ув’язнення.

Порушення статті 3 (нелюдське і таке, що принижує гідність поводження)

Відсутність порушення статті 5 § 3

Справедлива сатисфакція: 5000 євро (EUR) (моральна шкода) і 3430 EUR (видатки і витрати).

1 Відповідно до статей 43 і 44 Конвенції, постанови Палати не є остаточними. Протягом трьох місяців після винесення постанови Палати, будь-яка зі сторін може вимагати передання справи на розгляд Великої палати Суду. Після подання такого запиту, колегія із п’яти суддів розглядає питання чи, заслуговує справа наступного розгляду. У такому випадку Велика палата розгляне справу і винесе остаточне рішення. Якщо запит про передачу на розгляд відхилений, рішення Палати стане остаточним в той же день. Відповідно до статті 28 Конвенції, рішення, винесені Комітетом, є остаточними.

Після того, як судове рішення стає остаточним, його передають до Комітету міністрів Ради Європи для контролю його виконання. Більш докладну інформацію про процес виконання можливо знайти тут: www.coe.int/t/dghl/monitoring/execution

2 Рішення про визнання скарг неприйнятними і рішення про вилучення заяв з реєстру є остаточними.

 

Міхал Коргуль проти Польщі (№. 36140/11)

Заявник, Міхал Коргуль, є громадянином Польщі, який народився в 1987 році і знаходиться під вартою в Любліні (Польща). Справа по суті стосувалася його скарги на заходи підвищеної безпеки, яких він зазнав в контексті кримінальної справи, порушеної проти нього за збройний грабіж. Коргуль був класифікований як небезпечна затримана особа і його помістили під режим високої безпеки для двох періодів, які охоплюють майже два роки, в 2011 році під час його утримання під вартою, а потім з 2012 до 2013 року після його засудження і переведення у в’язницю. Ці заходи безпеки були застосовані і продовжені на підставі того, що він був агресивним і погрожував тюремній охороні. Ці заходи були скасовані в листопаді 2011 року і в березні 2013 року, коли влада постановила, що його поведінка покращилася і він вже не складав загрозу для безпеки.

Посилаючись, зокрема, на статтю 3 (заборона нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження) Когуль скаржився на спеціальні заходи підвищеної безпеки, яких він зазнав під час його класифікації як небезпечного ув’язненого, що особливо включало його ізоляцію від спільности в’язниці, його заковування в кайдани і нав’язливі обшуки з роздяганням щоразу, коли він залишав або входив в його камеру.

Порушення статті 3 – стосовно введення режиму підвищеної безпеки.

Справедлива сатисфакція: 6000 EUR (моральна шкода) і 1000 EUR (видатки і витрати).

Поровскій проти Польщі (№. 34458/03)

Заявник, Даріуш Поровскій, є громадянином Польщі, який народився в 1964 році і мешкає в м. Отвоцк (Польща). Він подав численні скарги стосовно кримінальної справи проти нього.

У 2000 році Поровскій був заарештований і звинувачений в двох окремих провадженнях. Його помістили в досудове ув’язнення у зв’язку з двома провадженнями, два окремих заходи були призначені незалежно для кожної з цих двох справ. У зв’язку з першим набором проваджень, після того, як початкове засудження було скасоване, Поровскій був притягнений до відповідальності і визнаний винним в листопаді 2003 року та засуджений до п’яти років ув’язнення. Через проміжок часу, який він провів в досудовому ув’язненні, його ув’язнення щодо першого провадження закінчилося в липні 2005 року. Стосовно другого набору проваджень суди визнали Поровского винним, а потім скасував його засудження по апеляції до засудження його знову і наступного скасування його засудження. Поровскій був остаточно визнаний винним знову в жовтні 2009 року і засуджений до шести років ув’язнення. Більшу частину часу до цього остаточного засудження Поровскій знаходився в досудовому ув’язненні. Проте, протягом всього провадження суди постановили, що час, який він провів під вартою протягом періоду з липня 2000 року липня 2005 року, був доречним лише для першої справи. Це означало, що відлік часу який він провів під вартою стосовно другого набору провадження, почався лише в липні 2005 року. Тому суди нижчої інстанції неодноразово продовжували утримання Поровского під вартою для очікування суду на підставі того, що – відповідно до національного законодавства – воно могло бути використане лише якщо особа знаходиться під вартою менш ніж два роки.

Посилаючись, зокрема, на статтю 5 (право на свободу та особисту недоторканність) Поровскій скаржився на те, що його досудове ув’язнення щодо другої справи було незаконним, оскільки воно повинне було бути розраховане незалежно від його одночасного утримання під вартою щодо першого провадження, і, отже, не повинне було бути призначене лише судами нижчої інстанції, а також на підставах, які були застосовними лише якщо особа знаходиться під вартою протягом менш ніж двох років. Він також скаржився на те, що національні суди призначали і продовжували його утримання під вартою без відповідного обґрунтування з урахуванням контексту провадження і без відповідних та достатніх підстав. Крім того Поровскій стверджував, що за його листування з адвокатом і судом перевірялося в порушення статті 8 (право на повагу до житла і листування).

Відсутність порушення статті 5 § 1 – щодо законності утримання під вартою

Порушення статті 5 § 3 – щодо тривалості утримання під вартою

Порушення статті 8

Справедлива сатисфакція: 6500 EUR (моральна шкода) і 400 EUR (видатки і витрати).

Ана Айоніта проти Румунії (№ 30655/09) *

Заявник, Ана Айоніта, є громадянкою Румунії, яка народилася в 1954 році і мешкає в Пятра Нямц.

Вона є державним нотаріусом і її професійний орган управління наклав різні дисциплінарні санкції стосовно неї.

Вона оскаржувала їх стверджуючи, що це порушувало її свободу вираження поглядів.

У січні 2006 року дисциплінарна колегія UNNPR (Національна спілка румунських нотаріусів) оголосила Айоніті доганою за відхилення від норми в її діяльності та несплату професійного податку. В липні 2006 року вона була відсторонена від її обов’язків. У серпні 2006 року, після сплати відповідних сум Айоніта була відновлена на посаді наказом Міністерства юстиції.

У вересні 2006 року під час участі в теледебатах Айоніце пояснила в ефірі, що вона мала намір голодувати через її незгоду з професійним податком, який стягує UNNPR. Вона критикувала діяльність UNNPR і Палати нотаріусів Бакеу (CNB), членом якої вона була. У жовтні 2006 року виконавча рада CNB вирішила відкрити дисциплінарне провадження проти заявника. У рішенні від січня 2007 року дисциплінарна колегія UNNPR призначила відсторонення Айоніти від її обов’язків як нотаріуса на термін чотири місяці на підставі того, що її твердження на телебаченні заперечували честь і професійну непідкупність професії нотаріуса, та завдавали шкоди репутації UNNPR і CNB. Айоніта оскаржувала рішення в раді UNNPR, яка відхилила її скаргу. Вона подала апеляцію з питань права і Верховний касаційний суд відхилив її скаргу.

Айоніта скаржила на порушення її права на свободу вираження поглядів відповідно до Статті 10 Конвенції.

Відсутність порушення статті 10.

Каргашін та інші проти Росії (№. 66757/14, 73424/14, 5138/15, 5678/15, 8055/15, 9234/15 і 11460/15) Можаров та інші проти Росії (№. 16401/12, 67528/14, 74106/14, 77730/14, 77733/14, 77916/14, 6141/15, 8376/15, 9166/15 і 12321/15).

Заявники є 17 громадянами Росії, які скаржилися на невідповідні умови їх утримання під вартою, в яких вони перебували протягом періоду від 10 місяців до більш ніж дев’ять років. Посилаючись на статтю 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) вони по суті скаржилися на переповненість, більшість з них була змушена ділити ліжко з іншими ув’язненими і спати по черзі. Крім того вони здебільшого стверджували, що вони знаходяться/ знаходилися під вартою в холодні будівлі, заповненій щурами, мишами і різними жуками, їм бракувало свіжого повітря, харчування було поганим та було мало або взагалі була відсутня гаряча вода. Деякі із заявників були змушені ділити антисанітарні умови з ув’язненими, які страждали від серйозних захворювань, таких як гепатит і туберкульоз. І, наприкінці, всі окрім одного з заявників також скаржилися на відсутність ефективних засобів судового захисту, за допогою яких вони могли б скаржитися на такі умови утримання під вартою в порушення статті 13 (право на ефективний засіб судового захисту).

– справа Каргашін і інші:

Порушення статті 3 – щодо семи заявників стосовно умов утримання під вартою.

Порушення статті 13 – щодо шести заявників

Справедлива сатисфакція: для отримання докладної інформації про суми, встановлених для заявників у зв’язку з цим, дивіться таблицю, додану до рішення.

– справа Можаров і інші:

Порушення статті 3 щодо десяти заявників стосовно умов утримання під вартою.

Порушення статті 13 – щодо десяти заявників

Справедлива сатисфакція: для отримання докладної інформації про суми, встановлених для заявників у зв’язку з цим, дивіться таблицю, додану до рішення.

Цей прес-реліз є документом, підготовленим Секретаріатом. Він не зобов’язує суд. Рішення, постанови і додаткову інформацію про Суд можливо знайти на інтернет-сторінці www.echr.coe.int. Для отримання прес-релізів Суду підпишіться тут: www.echr.coe.int/RSS/en або слідкуйте за нами в Twitter @ECHR_Press.

Контакти для преси

[email protected] | тел: +33 3 90 21 42 08

Трейсі Тьорнер-Третц (тел: + 33 3 88 41 35 30)

Деніс Ламберт (тел: + 33 3 90 21 41 09)

Інджи Ертекін (тел: + 33 3 90 21 55 30)

Джордж Стеффорд (тел: + 33 3 90 21 41 71)

Європейський суд з прав
людини був створений в Страсбурзі державами-членами Ради Європи в 1959 році для
розгляду порушень Європейської конвенції з прав людини 1950 року.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту